Спільна дія екологічних факторів

Всі екологічні фактори в природі діють на живі організми одночасно. Причому це не просте підсумовування, а складне взаимовлияющее співвідношення. Така сукупність факторів називається їхньою констеляцією. Точно так само й у формуванні того або іншого співтовариства бере участь цілий комплекс факторів, що визначають умови існування. Важлива екологічна закономірність - сцепленность, взаємозалежність різних факторів середовища: зміна якого-небудь одного фактора здатно спричинити зміни інших. З іншого боку, повернувши змінений фактор у вихідний стан, можна (хоча й не завжди) відновити до вихідного стану й інші, що не піддавалися прямому впливу.

Якщо в кількісному вираженні хоча б один з факторів виходить за межі витривалості виду, то існування останнього стає неможливим, як би не були сприятливі решта умов. Фактор, рівень якого в якісному або кількісному відношенні (недолік або надлишок) виявляється близьким до границь витривалості організмів, називається обмежуючої, або що лімітує. Наприклад, у водному середовищі найчастіше таким фактором стає зміст кисню; а причиною, що перешкоджає поширенню бука в Європі, виявляється низька температура в січні, тому північні границі його ареалу відповідають січневій ізотермі -2^ос. Слід зазначити, що той самий фактор, виступаючи для годиться обмежуючої, через якийсь час може втрачати цю функцію.

Екологічним рядом називається сукупність рослинних співтовариств (фітоценозів), що розташовуються відповідно наростанню або убуванню (тобто по градієнті) якого-небудь фактора або групи факторів середовища. Розрізняють екологічні ряди рослин й їхніх угруповань, які складаються стосовно сухості (вологості) ґрунту, теневыносливости, тепловому режиму, засоленості, стійкості до вітру й т.п. Приклад екологічного ряду деревних порід по зростаючої теневыносливости: модрина - береза - сосна - осика - верба - вільха сіра - липа - дуб - ясен - клен - вільха чорна - ялина - ялиця.

В.В. Алехин установив правило попередження для рослин, відповідно до якого північні вологолюбні рослини на південних границях ареалу розташовуються на північних схилах і на дні балок, а південні в міру просування на північ переходять на краще південні схили, що прогрівають. Це правило має велике значення при проведенні геоботанических досліджень, оскільки дозволяє пророчити склад рослинності необстежених місць або змоделювати колишній вигляд порушеної території.

Коли мова йде про тварин, місцеперебування популяції визначають терміном стація. Кожен вид має свій набір стацій, настільки характерний, що може служити для нього не менш істотною відмітною ознакою, чим морфологічні й інші особливості. Властивість видів вибірково заселяти ті або інші стації позначається як принцип стациональной вірності.

У широкому діапазоні простору й часу спостерігається закономірна зміна видами місць перебування. Наприклад, М. С. Гиляров вивів правило зміни ярусів, показавши, що в різних природно-кліматичних зонах ті самі види можуть займати різні яруси. У просторі відбуваються зональна й вертикальна зміна стацій і зональна зміна ярусів, а в часі - сезонна й річна зміна стацій.

Екологічні класифікації допомагають виявляти можливі шляхи пристосування організмів до середовища.