Тестові завдання до змістового модулю № 3

Рівень

1. Оцініть судження: «Метою розв’язання конфлікту є деякий безконфліктний стан, де люди взаємодіють у повній гармонії»:

а) можливо повне розв’язання конфлікту;

б) немає повного безконфліктного стану;

в) головне – управляти конфліктом;

г) головне – не провокувати конфлікт.

2. Емоційний компонент конфлікту – це:

а) сукупність переживань учасників конфлікту;

б) забарвленість конфліктних взаємин;

в) відносини конфліктуючих.

3. Моделі розвитку конфлікту (за Н. В. Гришиною). Визначте, якими засобами впливу буде користуватися опонент, виходячи зі свого досвіду вирішення конфліктів:

а) апеляція до формального порядку;

б) сильний тиск, емоційні удари, погрози і т. п.;

в) переконання, аргументація, спроби домовитися.

4. Який зміст управління переважно має використовуватися на кожному з етапів конфлікту?

а) регулювання;

б) попередження (профілактика, стимулювання);

в) прогнозування, попередження (стимулювання);

г) розв’язання.

5. Найбільш важливими факторами, що впливають на розв’язання конфлікту, є:

а) адекватність відображення конфлікту;

б) відкритість спілкування;

в) створення клімату довіри;

г) визначення суті конфлікту;

д) гарний настрій.

6. Дуже утруднюється адекватне відображення конфлікту, якщо опонент вважає, що:

а) істина і справедливість на його боці;

б) головне побачити недоліки свого опонента;

в) його дії справедливі, а дії опонента негативні;

г) конфліктна ситуація проста («Усе ясно»);

д) істина на боці опонента;

е) опонент правий цілком.

7. Конфронтація як стиль поводження в конфлікті вибирається в тому випадку, коли:

а) є сили: влада, авторитет, зв’язки;

б) є впевненість, що варіант рішення безпрограшний;

в) немає іншого рішення;

г) проблема має велике значення;

д) предмет розбіжності незначний;

е) зіткнення відбувається між рівними за рангом суб’єктами.

8. Ухилення від конфлікту використовується переважно тоді, коли:

а) проблема конфлікту не є істотною;

б) почувається неправота;

в) необхідно виграти час;

г) необхідно уникати подальших контактів;

д) немає досвіду конфліктного протистояння;

е) необхідно уникнути конфлікту;

ж) можна домогтися результату неконфліктним шляхом.

9. Поступка як стиль поводження в конфлікті, вибирається тоді, коли:

а) суб’єкт конфлікту не упевнений у своїх силах;

б) високий статус суб’єкта;

в) важливіше спокій, гарні відносини;

г) немає особливого зиску від конфлікту;

д) незмога, щоб відстоювати свої інтереси;

е) необхідний тактичний крок для досягнення суттєвої мети.

10. Компроміс як змушене взаємне задоволення при розв’язанні конфлікту застосовується тоді, коли:

а) необхідно зберегти добрі міжособистісні відносини;

б) немає часу для кардинального рішення проблеми;

в) приходиться відмовитися від конфлікту;

г) не потрібний виграш;

д) зацікавленість сторін рівна;

е) немає способу вирішити проблему.

11. Співробітництво як стиль поводження в конфлікті вибирається тоді, коли:

а) проблема важлива і є час і сили для її рішення;

б) є навички обговорення спірних питань;

в) партнери рівні за рангом;

г) є бажання знайти взаємовигідне рішення;

д) є довіра одне до одного при обліку взаємних потреб.

12. Конформістська модель поводження особистості в конфлікті визначається:

а) схильністю до поступок;

б| непослідовністю в судженнях;

в) легкістю згоди з точкою зору суперника;

г) настроєністю на виграш;

д) відходом від рішення спірних питань;

е) нав’язуванням своєї точки зору.

13. Деструктивна модель поводження особистості в конфлікті характеризується:

а) прагненням розв’язати конфлікт;

б) неправильністю оцінок партнера;

в) відсутністю самовладання;

г) порушенням етики спілкування;

д) проявом недовіри до партнера.

14. Конструктивна модель поводження в конфлікті (особливо) виявляється в:

а) прагненні розв’язати конфлікт об’єктивно;

б) доброзичливості у взаєминах;

в) лаконічності спілкування, повазі думки опонента;

г) націленості на пошук рішення;

д) порушенні всіх питань конфлікту;

е) увазі до особистості опонента.

15. До найбільш оптимального виходу із конфліктної ситуації відноситься:

а) примус до укладання угоди;

б) пошук компромісних рішень;

в) ухилення від вирішення конфлікту;

г) залежно від ситуації.

Рівень

1. Які методи використовуються керівником для розв’язання конфліктних ситуацій?

2. Схарактеризуйте співпрацю як універсальний спосіб попередження конфліктів.

3. Перелічите основні стратегії регулювання конфліктів.

4. Яке значення мають норми ділової етики для попередження конфліктів?

5. Розкрийте особливості регулювання конфлікту методом односторонніх поступок.

6. Проаналізуйте стратегію компромісу як класичний метод регулювання конфліктів.

7. У чому полягає 4-х кроковий метод регулювання конфлікту.

8. Які функції виконує медіатор?

9. Схарактеризуйте діяльність офіційних медіаторів.

10. У чому полягають психологічні методи підтримки співпраці?

10. Перелік питань до підсумкового контролю знань студентів

1. Теоретичні та соціально-історичні передумови виникнення конфліктології.

2. Поняття і функції конфліктів в правовій сфері.

3. Учасники юридичного конфлікту.

4. Оцінка конфліктів та їх ролі у суспільстві.

5. Конфліктологічні погляди часів Відродження, Нового часу та Просвітництва.

6. Специфіка розвитку теорії конфлікту.

7. Причини юридичного конфлікту.

8. Предмет і об’єкт конфлікту.

9. Конфліктна ситуація.

10. Соціальна напруженість.

11. Психологія учасників конфлікту.

12. Розвитокконфлікту.

13. Виникнення юридичної конфліктології як самостійної теорії.

14. Визначення предмету юридичної конфліктології.

15. Методи юридичної конфліктології.

16. Визначення конфлікту.

17. Сутність конфлікту та його структура.

18. Динаміка юридичного конфлікту.

19. Види юридичних конфліктів.

20. Типологія конфліктів.

21. Конфлікти у сфері політики.

22. Конфлікти в нормативно-правовій сфері.

23. Міжнаціональні конфлікти.

24. Учасники конфлікту.

25. Предмет та об’єкт конфлікту в правовій сфері.

26. Екологічний конфлікт.

27. Стратегії поведінки у конфлікті.

28. Тактики поведінки в конфлікті.

29. Типологія юридичних конфліктів.

30. Образ конфліктної ситуації.

31. Фактори, що посилюють ступінь викривлення сприйняття конфліктної ситуації.

32. Причини конфліктів.

33. Основні етапи конфлікту.

34. Латентний період (передконфлікт).

35. Сімейні і міжособистісні конфлікти.

36. Інцидент та його роль у виникненні конфлікту.

37. Ескалація конфлікту.

38. Післяконфліктний період.

39. Функції конфлікту.

40. Загальна характеристика внутрішньоособистісного конфлікту.

41. Трудові конфлікти.

42. Наслідки внутрішньоособистісних конфліктів.

43. Запобігання конфлікту.

44. Конституційне правосуддя.

45. Сімейні конфлікти.

46. Основні типи конфліктів в організації та їх характеристика.

47. Ознаки назрівання конфлікту в організації.

48. Конфлікти між керівником та підлеглим.

49. Неформальні процедури.

50. Цивільне судочинство.

51. Міжнародно-правові процедури.

52. Міждержавні конфлікти.

53. Гармонізація правових актів.

54. Кримінальне судочинство.

55. Прогнозування та профілактика юридичних конфліктів.

56. Попередження конфліктів в правовій сфері.

57. Оптимальні управлінські рішення як умова попередження конфлікту.

58. Поняття «управління конфліктом».

59. Принципи управління конфліктами.

60. Регулювання конфлікту та його етапи.

61. Основні технології регулювання конфлікту в правовій сфері.

62. Конструктивне розв’язання юридичного конфлікту.

63. Розв’язання міжнародних конфліктів.

64. Консенсус та компроміс.

65. Розв’язання колективних трудових конфліктів.

66. Переговори як метод розв’язання конфліктів.

67. Основні етапи переговорного процесу.

68. Переговорний процес як технологія розв’язання конфлікту.

69. Типові маніпуляції, їх використання під час переговорів.

70. Юридичні засоби урегулювання конфліктів.

71. Урегулювання конфліктів за допомогою третьої сторони.

72. Медіація як форма втручання в конфлікт.

73. Кримінально-процесуальний конфлікт.

74. Міжнародний конфлікт.

75. Вирішення і запобігання юридичного конфлікту.

76. Форми завершення конфліктів в правовій сфері.

77. Досягнення консенсусу.

78. Розділення влади і погоджувальні процедури.

79. Парламентські процедури.

80. Кримінальний конфлікт.

11. Шкала оцінювання: національна та ЕСТS

12. Методичне забезпечення (навчально-методичні матеріали)

Викладання навчальної дисципліни забезпечується такими матеріалами:

– Тексти лекцій;

– Словник основних понять дисципліни;

– Тренувальні завдання (за змістовими модулями);

– Питання для самоперевірки;

– Тести та тестові завдання для контролю знань студентів;

– Пакети індивідуальних завдань;

– Рекомендації з виконання індивідуальних навчально-дослідницьких завдань.

13. Рекомендована література

1. Анцупов А.Я., Шипилов А. И. Конфликтология: Учебник для вузов. 3-е узд. – СПб.: Питер, 2010.-210с.

2. Ачкасова В.А. Конфликтология: Учебноепособие. – СПб.: ИВЭСЭП, Знание, 2005.-179с.

3. Бабосов Е. М. Конфликтология. – Минск, 2000.-98с.

4. Ворожейкин И.Е., Кибанов А.Я., Захаров Д.К. Конфликтология: Учебник для менеджеров. – М.: Норма, 2002.-58с.

5. Гарр Т. Р. Почему люди бунтуют. – СПб.: Питер, 2005.-34с.

6. Гейбор Д. Управлениечеловеком в конфликтныхситуациях / Дон Гейбор; пер. с англ.. А. П. Исаевой. – М.:Норма, 2006.-66с.

7. Глухова А.В. Политическиеконфликты: основания, типология, динамика. – М.:Пресс, 2000.-23с.

8. Григорьева Т.Г., Усольцева Т.П. Основы конструктивного общения: Хрестоматия. – Новосибирск, 1999.-233с.

9. Горелик В.А., Горелов А.Ф., Кононенко А.Ф. Анализконфликтныхситуаций в системеуправления. М.: Норма, 2011.-123с.

10. Гришина Н.В. К вопросу о предрасположенности к конфликтномуповедению.// Психическиесостояния. Л.:ЛГУ, 2010.-87с.

11. Гришина Н.В. От подавления к признаниюилизолотойвекконфликтологии. // Бюллетень клуба конфликтологов. Красноярск, 2011.-№ 1.-129с.

12. Гришина Н. В. Психологияконфликта. – СПб.: Питер, 2008. – 544 с.

13. Громова О.Н. Конфликтология. Курс лекцій. – М.:Пресс, 2000.-109с.

14. Дмитриев А., Кудрявцев В., Кудрявцев С. Введение в общуютеориюконфликта. // Юридическаяконфликтология. М.:Союз, 2011.-77с.

15. Дональдсон М.К., Дональдсон М. Умение вести переговоры для чайников. Киев-Москва, 2008.-45с.

16. Дружинин В.В., Конторов Д.С., Конторов М.Д. Введение в теориюконфликта. М.:Союз, 2009.-60с.

17. Дубовик О.Л., Кудрявцев В.Н. и др. Юридическийконфликт: сферы и механизмы. Киев.:Генеза, 2004.-70с.

18. Дмитриевский В. А. Психологиябезопасности в учебныхзаведениях. – М.:Норма, 2007.-80с.

19. Емельянов С. М. Практикум по конфликтологии. – СПб.НУВД, 2006.-44с.

20. Ершов А.А. Социально-психологическиеаспектыконфликтов. // Социальнаяпсихология и социальноепланирование. Киев.:Генеза, 2010.-54с.

21. Єзеров А. Конституційний конфлікт як феномен та процес в Україні / Єзеров А. - Одеса: Юридична література, 2008. - С.48-55.

22. Запрудский ЮГ. Социальныйконфликт: Политическийанализ. Ростов-на-Дону: издательствоРостовскогоуниверситета, 2009.-32с.

23. Зеркин П.Д. Основыконфликтологии: Курс лекций. Ростов-на-Дону: «Феникс», 2008.-87с.

24. Клімова Г. Юридичний конфлікт: причини і сутність / Клімова Г. // Вісник АПрНУ. - 2011. - № 1(28). - С. 101-112.

25. Ковачик П., Малиева Н. Предупреждение и разрешениеконфликтов. М.:Норма, 2004.-90с.

26. Козлова О. Развитиеидеологии и социальныеконфликты. // Социс,2003. - № 3.-С.23-28.

27. Крупенин А.Л., Крохина И.М. Экономико – психологическаясреда и производственныеконфликты. // Конфликт в конструктивнойпсихологии. Красноярск, 2005.-67с.

28. Каменская В. Г. Социально-психологическиеосновыуправлениядеятельностью. – М.:Норма, 2002.-34с.

29. Козер Л. Основыконфликтологии. – М.:Норма, 2004.-22с.

30. Козер Л. Функциисоциальногоконфликта. – М.:Пресс, 2000.-76с.

31. Козырев Г. И. Введение в конфликтологию. – М.:Норма, 2000.-37с.

32. Конфліктологія: Навч. посіб. /За заг. ред. В. М. Петюха, Л. В. Торгової. – К., 2011.-211с.

33. Конфликтология / Под ред. А. С. Кармина. – СПб., 2003.-76с.

34. Конфликтология: Учеб. для вузов / Под ред. проф. В.П. Ратникова. – М.: Пресс, 2001.-123с.

35. Климов Е. А. Конфликтующиереальности в работе с людьми (психологический аспект): Учебноепособие / Е. А. Климов. – 2-е изд., – М.: изд. Московского псих.-соц. ин-та. 2006.-77с.

36. Крам Т. Ф. Управлениеэнергиейконфликта: Какпревращатьработу в творчество. – М.:Норма, 2001.-41с.

37. Левин К. Разрешениесоциальныхконфликтов: Пер. с англ. – СПб., 2000.-70с.

38. Леонов Н. И. Конфликты и конфликтноеповедение. Методыизучения: Учебноепособие. – СПб.: Питер, 2005.-66с.

39. Лукьянченко Н.Д., Бунтовская Л. Л. Конфликтология: Учебноепособие. – Донецк, 2002.109с.

40. Олейник А.Н. Основыконфликтологии. Психологическиесредствадеятельностисотрудниковоргановвнутреннихдел в ситуацииконфликтов. К.: Генеза, 2012.-80с.

41. Петровская Л.А. О понятийнойсхемесоциально-психологическогоконфликта. // Теоретические и методологическиепроблемысоциальнойпсихологии. М.: МГУ, 2007.-58с.

42. Проблема конфликта в западнойсоциологии. /Отв. ред. А.Г. Здравомыслов. Нижний Новгород, 2004.-55с.

43. Пронин С.В., Давыдов А.П. и др. Социальныеконфликты в современномобществе. К.Генеза, 2009.-79с.

44. Рояк А.А. Психологическийконфликт и особенностииндивидуальногоразвитияребенка. К.:Ритм,2008.-101с.

45. Руткевич М. Социальныйконфликт: философскоеизмерение. // ВестникРоссийскойАкадемии Наук. Июнь 2004. Т. 64.- № 6.-С.77-81.

46. Рубин Дж., Пруйт Д., Ким ХеСунг. Социальныйконфликт, эскалация, тупик, разрешение. – СПб., 2011.-66с.

47. Скибицька Л. І. Конфліктологія: Навчальний посібник. – К.: «Центр учбової літератури, 2011.-233с.

48. Социальнаяконфликтология: Учеб. пособие для студ. высшихучеб. зав. / Н.П. Дедов, А.В. Морозов, Е.Г. Сорокина, Т.Ф. Суслова / под ред. А.В. Морозова. – М.: Издательский центр «Академия», 2002.-90с.

49. Словник термінів з правової конфліктології. - Х.: Право, 2010. - С. 79-80.
50. Соціологічна енциклопедія / Укладач В. Г. Городяненко. – К.: «Академвидав», 2008.-125с.

51. Стойко Н.Г., Попов А.Н. Конфликт норм и целейуголовно-процессуальнойдеятельности в России: актуальностьпоискановоймоделиуголовногопроцесса. // Бюллетень клуба конфликтологов. Красноярск, 2005.-№. 4.-С.99-103.

52. Стюарт Я., Джойнс В. Современныйтранзактныйанализ. СПб.,1996.-90с.

53. Тексты, эксперименты, игровыепроцедуры для изученияконфликта. / Сост. Б.И.Хасан. Красноярск, 2000.-77с.

54. Тодика О. Ю. Народовладдя на трансформаційному етапі розвитку держави і суспільства / Тодика О.Ю.-Х.: Право, 2007.-С.409-414.

55. Фишер Р., Юри У. Путь к согласиюилипереговоры без поражения. М.:Норма, 2002.-43с.

56. Фишер Р., Эртель Д. Подготовка к переговорам. М.Норма,2006.-78с.

57. Хасан Б.И. К разработкеприкладнойпсихологииконфликта. // Методологическиепроблемы оснований науки. Киев.:Генеза, 2006.-34с.

58. Хасан Б.И. Конструирование продуктивного конфликта – необходимый компонент в технологииобучения. // Современныетехнологииобразования. К.: КиГУ, 2004.-32с.

59. Хасан Б.И. Психотехническиестратегии в прикладнойконфликтологии. // Бюллетень клуба конфликтологов. К.:Генеза, 2001.-№1.-С.44-50.

60. Чумиков А. Управлениеконфликтом и конфликтноеуправлениекакновыепарадигмымышления и действия. // Социс, 2005. - № 9.-С.33-38.

61. Шостром Э. Анти-Карнеги, иличеловек-манипулятор. М.: Норма, 2004.-78с.

62. Шуман С.Г., Шуман В.П. Семейныеконфликты. Брест, 2007.-91с.

63. Юри У. Преодолевая «нет», илиПереговоры с трудными людьми. М.:Пресс,2003.-77с.

64. Юридическаяконфликтология./ Отв. ред. В.Н.Кудрявцев. М.:Норма, 2000.-235с.

65. Юридическийконфликт: сферы и механизмы. / Отв. ред. П.Н. Михайленко, Серия: Юридическаяконфликтология. К.:КНУиШ, 2011. Ч.2.-306с.

66. Яковлев К.В. Юридическийконфликт. // Право Украины, 2011. -№ 9.-С.44-49.

14. Інформаційні ресурси