Міські громадські центри

При проектуванні генеральної схеми міста передбачається створення системи громадських центрів для обслуговування населення - загальноміського центру, центрів житлових районів і мікрорайонів. Формування, склад і кількість таких центрів залежить від величини міста.

В малих і середніх містах громадський центр може проектуватися у вигляді окремого мікрорайону, територія якого не перетинається магістральними вулицями. Таке рішення забезпечує зручне обслуговування населення і безпеку пішохідного руху всередині центру. Площа мікрорайону міського громадського центру визначається з розрахунку 5-6 м²/жителя.

При розміщенні міста при крупному водоймищі, ріки або моря центр міста зміщається в сторону берега. Це створює умови для культурного відпочинку населення біля води і забезпечує можливість архітектурно-планувального оформлення центру в єдиному ансамблі з набережною.

До складу громадського центру входить центральний міський майдан, ансамбль якого створюється основними будівлями адміністративного, культурного, торговельного призначення тощо.

За архітектурно - планувальними вимогами для загальноміського центру бажано вибирати підвищене добре споглядове місце.

2.5. Вулична мережа і планувальна структура міста

Система вулиць і доріг міста проектується з урахуванням їх функціонального призначення, інтенсивності руху, архітектурно-планувальної організації території і характеру забудови, вимог охорони навколишнього середовища.

Вулична мережа підпорядковується схемі функціонального зонування і повинна забезпечити зручні зв'язки сельбищної зони і окремих її елементів з промисловими, транспортними і складськими територіями, з приміською зоною.

В практиці проектування склалися такі принципові схеми побудови вуличної мережі: прямокутна, прямокутно-діагональна, радіально-кільцева, вільна, комбінована та інші.

При проектуванні генерального схеми плану міста застосована змішана, комбінована система вулиць, що дозволяє використати конкретні умови рельєфу і ситуації території, призначеної для будівництва міста.

Вулично-дорожня мережа проектуючого міста формується вулицями і дорогами магістрального та місцевого значення, які забезпечують організацію раціональної системи міського транспорту.

Відповідно ДБН ширина вулиць і доріг міста у червоних лініях приймається:

- магістральних вулиць - 50-80 метрів;

- вулиць і доріг місцевого значення -15-25 метрів

Віддаль від краю основної проїзної частини магістральних доріг до лінії регулювання житлової забудови приймається не меншою 50 метрів, а при застосуванні шумозахисних заходів - не менше 25 метрів.

В плані міста особливе значення має чітка класифікація вулиць за їх призначенням. Тому при проектуванні вуличної мережі в плані міста треба виділяти основні пункти притягання населення і зв'язувати їх між собою магістралями загальноміського значення по найкоротших напрямах, уникаючи при цьому складних перетинів. Віддаль між паралельно направленими магістралями приймається в межах 800-1000 метрів.

При проектуванні вуличної мережі аналізуються і враховується рельєф території. Враховуючи те, що вулиці є артеріями інженерних комунікацій, важливе значення мають їх повздовжні ухили.

Для магістральних вулиць і доріг загальноміського значення безперервного руху найбільший повздовжній ухил за нормативами проектування - 40°/₀₀ з регульованим рухом - 50°/₀₀ районного значення - 60°/₀₀. Наведені дані стосуються найзначніших і значних міст.

Для великих, середніх і малих міст для магістральних вулиць і доріг усіх категорій найбільший повздовжній ухил встановлений - 60°/₀₀.

Повздовжні ухили вулиць і доріг місцевого значення для усіх груп поселень встановлені:

для житлових вулиць - 70°/₀₀;

для доріг у промислових і комунально-складських зонах - 60°/₀₀;

для проїздів - 80°/₀₀; велосипедних доріжок - 40°/₀₀.

Якщо ухили перевищують допустимі, то можна змінити трасу вулиці, вписавши в рельєф і зменшивши повздовжній ухил, або зменшити його шляхом проведення земляних робіт при інженерній підготовці території для будівництва.

Отже вирішення функціонального зонування на вибраній території для будівництва міста, будівельного зонування з розміщенням будівельних зон на сельбищній території, визначення місць для організації громадських центрів міста, проектування вуличної мережі і планувальної структури забезпечують створення генеральної схеми планування міста. (додаток 1)

На генеральній схемі, зокрема, малого міста графічно умовними штриховими позначеннями показуються будівельні зони за рівнем поверховості житлової зони, громадські центри, заклади обслуговування, ділянки навчальних закладів і лікувальних об'єктів, промислова, комунально-складська і транспортна зони; складські ділянки, зона відпочинку, резервні території тощо.

На схемі сельбищної території значного міста відображаються житлові квартали, загальноміський центр, громадські будівлі міського значення, центри житлових районів, міські парки, лісопарки, захисні насадження, магістралі міського значення, магістралі районного значення, головні пішохідні шляхи, зовнішні дороги.

Планувальні структури міст і інших населених пунктів повинні задовольняти функціональні, економічні і архітектурно - естетичні вимоги, що пред'являються до містобудівного вирішення.

Відповідно до соціально - функціональних вимог, планувальна структура міста повинна забезпечити доцільне розміщення всіх її елементів з врахуванням їх особливостей і взаємозв'язків, створити благодатне здорове середовище для проживання і всіх видів життєдіяльності населення.

Планування житлової території мікрорайону