Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Система показників використання виробничої потужності





Найоб’єктивнішу аналітичну інформацію про рівень використання виробничих потужностей дає система показників, яка розділяється на три групи:

1)показники, які характеризують рівень освоєння проектної та використання середньорічної виробничої потужності підприємства;

2)показники, які характеризують використання устаткування в часі та в потужності (коефіцієнти екстенсивної та інтенсивної завантаженості);

3)показники використання устаткування та площ у вартісних і натуральних вимірниках.

Показники першої групи:

· коефіцієнт освоєння проектної потужності (К п), який характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції не нижче передбаченого проектом. Цей коефіцієнт розраховують за формулою

де Вп — випуск продукції, передбаченої проектом у відповідних вимірниках; Пп — проектна потужність у таких самих вимірниках.

Цей коефіцієнт свідчить про рівень освоєння проектних потуж­ностей нормативного строку;

· коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності (К в), який характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, обчислюють так:

де В — фактичний або плановий річний випуск товарної продукції; Псер — середньорічна виробнича потужність у таких самих вимірниках, що й випуск продукції.

За значенням К в можна встановити рівень використання й наявності резервів виробничої потужності, а також ступінь напруженості планового завдання на поточний рік.

Показники другої групи:

· коефіцієнт екстенсивного навантаження (К е) визначають за формулою

де Фф — час фактичної роботи устаткування (у зміну, добу, місяць, рік); Фп — плановий фонд часу роботи устаткування за той самий період;

· до екстенсивних показників використання устаткування належить також коефіцієнт змінності його роботи (K зм):

де Км.-зм — загальна кількість відпрацьованих машино-змін за добу; РМ — кількість встановленого устаткування.

· коефіцієнт інтенсивного завантаження (К і) визначають за формулою:

де Вф — фактичний обсяг випуску продукції за одиницю часу;
Вн — технічна (паспортна) норма продуктивності устаткування за одиницю часу.

Для устаткування, яке має електропривід, К і визначають за даними про витрати електроенергії (такий показник називають коефіцієнтом використання устаткування за потужністю):

де W — витрати електроенергії по даному виду устаткування за конкретний період, кВт/год; t м — машинний час роботи за той же період, год; Nw — потужність встановленого електроприводу на цьому устаткуванні, кВт/год.

· інтегральний коефіцієнт завантаження (К інт) устаткування дає сумарну характеристику рівня використання устаткування як за продуктивністю, так і за часом, і визначається так:

для перевірки відповідності між потужностями основних цехів, дільниць, допоміжних цехів або дільниць розраховують коефіцієнт сумісності (К с) за формулою

де П1, П2 — потужність цехів або дільниць, між якими обчислюють коефіцієнт сумісності (у прийнятих одиницях вимірювання — шт. тощо); N у — питомі витрати продукції першого цеху для виробництва продукції другого цеху.

Показники третьої групи: фондовіддача (Фв), яка характеризує випуск продукції на 1 грн середньої вартості виробничих фондів:

де ТПр — річний обсяг товарної продукції підприємства, тис. грн; Ф — середньорічна балансова вартість основних виробничих фон­дів, тис. грн;

· для оцінювання рівня використання виробничих потужностей складальних, ливарних та інших цехів використовують показ­ник, який характеризує випуск продукції з 1 м2 площі (Вs):

де S з — загальна площа цеху, м

29. Порядок планування персоналу та оплати праці

В структурі загального плану підприємства важливе місце посідає план персоналу і оплати праці. Метою розроблення цього плану є визначення еко­номічно обґрунтованої потреби підприємства в персоналі й забезпечення його ефективного використання в плановому періоді.

Відповідно до структури загального плану підприємства місце плану пер­соналу та оплати праці, його зв'язки з іншими розділами можна побачити на рис. 8.1 [12]

Рис. 8.1 - Структура й показники плану персоналу та оплати праці

 

План персоналу та оплати праці розробляють на підставі плану виробни­цтва й реалізації продукції і плану інновацій, які впливають на чисельність пер­соналу, його фаховий склад і кваліфікаційний рівень.

План персоналу складається з трьох підрозділів: план продуктивності праці, план чисельності персоналу та план оплати праці (рис. 8.1).

Порядок розроблення плану персоналу та оплати праці охоплює такі етапи:

• аналіз стратегічних цілей і завдань підприємства на плановий період і за­вдань щодо персоналу та оплати праці;

• аналіз базових показників персоналу та оплати праці;

• розрахунок планових показників продуктивності праці;

• обчислення планового бюджету робочого часу одного працівника;

• визначення потреби в персоналі;

• розрахунок додаткової потреби (вивільнення) персоналу;

• планування підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки пер­соналу;

• обчислення фонду оплати праці;

• визначення середньої заробітної плати.

Взаємозв'язок етапів розроблення плану персоналу та оплати праці подано на рис. 8.2 [12].

Рис. 8.2 - Взаємозв'язок етапів розроблення плану персоналу та оплати праці

Планування продуктивності праці

Потреба в персоналі визначається обсягом робіт і рівнем продуктивності праці. Планування продуктивності праці дає можливість встановити рівень, темпи й фактори її зростання, а також співвідношення збільшення продуктивності праці і зарплати.

У плануванні продуктивності праці використовують абсолютні показники, які характеризують рівень продуктивності праці, і відносні показники, які характеризують динаміку її зростання.

Розраховуючи рівень продуктивності праці, використовують прямий і обернений методи (рис. 8.4).

Рис. 8.4. Методи вимірювання продуктивності праці

Прямий метод показує кількість продукції (обсяг робіт, послуг), яка виробляється за одиницю часу (виробіток):

де ОВ — обсяг виробництва продукції (надання послуг); З — затрати праці на виробництво цього обсягу.

Показник «виробіток продукції» застосовують під час аналізу та планування продуктивності праці на підприємстві в цілому й за його підрозділами (цехами, дільницями тощо).

Залежно від особливостей діяльності підприємства (підрозділів), мети розрахунків використовують різні показники обсягу продукції (послуг) і обсягу трудовитрат

Натуральні показники виробітку найточніше відображають динаміку продуктивності праці, але можуть бути застосовані лише на підприємстві (у підрозділах), що випускають однорідну продукцію.

Вартісні показники виробітку щодо нормативно-чистої валової (товарної) продукції можуть застосовуватися для вимірювання рівня та динаміки продуктивності праці на підприємствах, що випускають різнорідну продукцію й надають різноманітні послуги.

Трудові показники виробітку (обсяг продукції вимірюють у нормо-годинах, нормо-гривнях) використовують на підприємствах, де є добра нормативна база. Переважно їх застосовують на робочих місцях, дільницях, цехах, що випускають різнорідну продукцію, та на дільницях, де є значні обсяги незавершеного виробництва, яке неможливо виміряти в натуральних одиницях.

Показники
обсягу продукції (послуг) обсягу трудовитрат
а) вартісні — рік
— загальна вартість продукції (послуг) — квартал
— обсяг продажу — місяць
— додана вартість — доба
б) натуральні — зміна
— обсяг продукції у фізичних одиницях — година
в) трудові  
— обсяг продукції (послуг) у нормо-годинах  

Динаміку рівня продуктивності праці вимірюють індексом І пп:

де Вб і Вп — виробіток у базовому та плановому періодах.

У внутрішньовиробничому плануванні для вимірювання продуктивності праці використовують обернений метод. Продуктивність праці визначається кількістю праці, затраченої на одиницю продукції (роботи) — трудомісткість продукції (Тр), год:

Метод екстраполяції має невелику трудомісткість, хоча він і не досить точний, оскільки не враховує позитивні зрушення в продуктивності праці, можливі в плановому періоді.

Метод коригування базової продуктивності праці під дією техніко-економічних факторів більш трудомісткий, але дає точніші результати й застосовується на етапі складання планів. Він передбачає розрахунок планованого скорочення (збільшення) чисельності під впливом кожного техніко-економічного фактора й на цій підставі визначення планованого зростання продуктивно-
сті праці.

Date: 2015-09-22; view: 363; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию