Спортивного вдосконалення (за Н. Ж. Булгаковою )

Надійним критерієм схильності юного спортсмена до спринтерських або стаєрських дисциплін циклічних видів спорту є склад м'язової тканини. Відомо, що серйозних успіхів при виступі на спринтерських дистанціях (у бігу на 100—400 м, плаванні 100 м, ковзанярському спорті 500, 1000 м) можуть досягти спортсмени з високим (70-80 % і більше) кількісним вмістом білих, швидкоскоротливих м'язових волокон. На довгих дистанціях успіх, як правило, супроводжує спортсменів, в м'язах яких міститься відповідна кількість червоних, повільноскоротливих м'язових волокон. Не вдаючись до складного біохімічного аналізу, цей показник з достатньою для практичної мети точністю можна оцінити використовуючи такі найпростіші тести, як стрибок з місця в довжину або у висоту.

Вже на початку другого етапу багаторічної підготовки виникає необхідність у визначенні відповідності будови тіла юних спортсменів морфологічним особливостям майстрів високого класу. Морфологічні особливості знаходяться в числі найважливіших, які необхідно враховувати при визначенні перспективності спортсмена на цьому етапі відбору.

Серед безлічі схем визначення конституцій людини розглянемо одну з найбільш популярних, згідно з якою виділяються три соматотипа:

Пікнічний ендоморфний тип — опукла грудна клітка, м'які округлі форми внаслідок розвитку підшкірної основи, відносно короткі кінцівки, короткі і широкі кисті і стопи, велика кількість підшкірного жиру;

Атлетичний мезоморфний тип — трапецієвидна форма тулуба, вузький таз, потужний плечовий пояс, добре розвинена мускулатура, масивні кістки.

Астенічний ектоморфний тип — плоска і довга грудна клітка, відносно широкий таз, худе тіло і слабкий розвиток підшкірної основи, довгі тонкі кінцівки, вузькі стопи і кисті, мінімальна кількість підшкірного жиру.

Велике значення для раціонального відбору та орієнтації юних спортсменів на даному етапі має аналіз властивостей їх нервової системи — сили процесів збудження і гальмування, їх врівноваженості і рухливості.

Перспективним генетичним маркером функціональних можливостей спортсмена для ряду видів спорту є домінантність руки. Ліворукі спортсмени, в порівнянні з праворукими, мають велику швидкість простої рухової реакції, що забезпечує їм успішність простих дій, відрізняються високим рівнем тривожності, неврівноваженим типом нервової системи, переважанням предметно-образного мислення. Одночасно вони поступаються праворуким у швидкості прийняття рішень в складних ситуаціях, у здатності до абстрактно-логічного мислення. Ці особливості ліворуких спортсменів, детерміновані генетично на 40-50 % визначають їх успіхи в діяльності, що вимагає виняткової реакції і виконання відносно простих рухів з високою швидкістю. Найбільш наочно це проявляється у фехтуванні: серед чемпіонів найбільших міжнародних змагань представництво спортсменів-шульг в 10 разів перевищує середні популяційні дані і становить близько 50%. Саме ці спортсмени відрізняються простотою і виключно високою швидкістю дій.

Важливою стороною другого етапу багаторічного відбору є ретельна оцінка технічної підготовленості юного спортсмена. У циклічних видах спорту оцінюється насамперед ефективність рухів, їх еластичність, м'якість, потужність визначаються за співвідношенням темпу і кроку. У складно-технічних видах спорту велике значення має визначення ступеня закріплення помилок при виконанні найважливіших елементів рухів.

Останнім часом у процесі відбору спортсменів значно більше уваги приділяють оцінці так званих спеціалізованих сприйнять. Досвід практичної роботи показує, що низький рівень спеціалізованих сприйнять не може компенсуватися навіть винятковістю фізичних якостей і особливими психічними властивостями спортсменів.

Все більшого значення на другому етапі багаторічного відбору набуває оцінка особистісно-психічних якостей юного спортсмена. Основні критерії перспективності при цьому — наполегливість, відсутність підозріливості, впевненість у своїх силах, бажання тренуватися і змагатися з сильними партнерами і суперниками. При цьому в циклічних видах спорту особистісно-психічні якості є не тільки цілісним критерієм перспективності, а й додатковим критерієм схильності до спеціалізації в спринті або на стаєрських дистанціях. Так, відомо, що у спринтерів зазвичай реактивний тип нервової системи. Для них характерна категоричність у судженнях, висока збудливість, швидкість зміни настрою. Стаєри, як правило, спокійні, працьовиті й дисципліновані, повільніше переорієнтовуються і пристосовуються до нових умов. Особливості вольових якостей добре виявляються при виступі у змаганнях або виконанні контрольних завдань, побудованих в змагальній формі. Так, наприклад, інтенсивні вольові прояви у вправах, що вимагають короткочасних, але напружених зусиль. Рішучість і сміливість оцінюється при виконанні вправ в ускладнених умовах.

Характерна сторона медичного контролю на другому етапі багаторічного відбору — виявлення прихованих захворювань і осередків інфекції в організмі. Істотна увага приділяється й виявленню специфічних для того чи іншого виду спорту захворювань, наприклад, ортопедичних — у легкоатлетів та представників спортивних ігор; захворювань верхніх дихальних шляхів і органів слуху у плавців і т. п.

В ігрових видах спорту на другому ступені спортивного відбору особлива увага приділяється ретельній оцінці ігрової обдарованості. Це передбачає визначення здатності до ігрової взаємодії, орієнтуванні і передбачення ситуації, оцінку ініціативності та наполегливості, раціональності та оригінальності оперативних рішень, координації рухів і концентрації уваги.

2. Загальна характеристика етапу: тренувальне і