Основи конституційного права Франції

Форма правління – президентсько-парламентська республіка

За формою територіального устрою - складна унітарна держава

За формою політичного режиму – демократія

Конституція (4 жовтня 1958): писана, некодифікована, жорстка

Особливості:

1. Джерела Конституції:

- Конституція 1958 року;

- Преамбула Конституції 1946 рік;

- Декларація прав людини і громадянина.

2. Вперше на конституції рівні права закріплені народовладдя, народний суверенітет.

3. Конституція встановила напів. Президентську республіку з демократичним режимом (раціональний міністреріалізм).

4. За способом зміни Конституції є дуже жорсткою.

Глава держави - президент. Президент Франції обирається загальним прямим голосуванням строком на 5 років. Президент обирається абсолютною більшістю голосів. Повноваження:

- призначає прем'єр-міністра і за поданням останнього - міністрів без затвердження їх парламентом;

- має право розпускати Національні збори (нижню палату);

- має право після попередніх консультацій з головою Національних зборів призначати нові вибори;

- головує у Раді міністрів;

- є верховним головнокомандувачем збройними силами;

- виносить на референдум проекти законів;

- оприлюднює закони;

- може вживати будь-яких надзвичайних заходів, які "диктуються обставинами";

- очолює Вищу раду магістратури.

- стежить за дотриманням конституції

- деякі акти потребують контрасигнації

Законодавча влада здійснюється парламентом, який складається з двох палат: Національних зборів (нижня палата) і Сенату (верхня палата).

- Депутати Національних зборів обираються за мажоритарною системою строком на 5 років. складається з 577 членів.

- Сенат. Ця палата створюється в основному триступеневими виборами. Сенатори обираються на 9 років у колегіях у кожному з департаментів. Палата оновлюється на 1/3 щороку, що приводить до зменшення впливу виборчого корпусу на склад Сенату і не дає йому можливості різко змінювати політичний курс.

Повноваження:

- приймає звичайні (прості) органічні та конституційні закони. Законодавче регулювання суспільних відносин шляхом прийняття звичайних законів обмежено ст. 34 Конституції, в якій міститься перелік питань про законодавчі повноваження парламенту. Відносини, що виходять за межі цих повноважень, належать до компетенції уряду.

- Законодавча ініціатива належить прем'єр-міністру і парламентарям. Президент республіки формально таким правом не володіє.

- контроль за діяльністю уряду (інтерпеляція)

- створю особливі суди (Висока палата правосуддя, Суд правосуддя республіки)

- оголошення війни, стану облоги та ратифікації міжнародних договорів.

- оголошення амністії