Основні принципи судочинства в зарубіжних країнах

В конституціях різних держав перераховуються принципи, на основі яких здійснюється судова влада (правосуддя), але більшість з них зводиться до наступних:=1) незалежність суддів (підкоряються тільки закону, гарантується незмінність, імунітет, винагорода)=2) винятковість судів як органів, що здійснюють правосуддя (здійснення правосуддя виключно судами та заборона надзвичайних судів)=3) участь народу у здійсненні правосуддя (створення судів присяжних та інституту народних засідателів)=4) колегіальність судочинства (вирішення справ за участю кількох суддів, присяжних, народних засідателів)=5) принцип інстанційності (право на оскарження присуджень у формі апеляції, касації, ревізії") =6) обов'язковість судових рішень на всій території країни =7) загальний і рівний доступ до правосуддя (формування судових округів за кількістю населення, заборона відмови в прийнятті на розгляд позовів, надання безплатної правової допомоги)=8) гласність і відкритість (судові засідання проводяться в присутності публіки та засобів масової інформації, як виняток проводяться закриті судові засідання)

=9) зв’язаність суддів тільки законом (при винесені рішення суддя посилається=передусім на закон)10) змагальність і рівність сторін (однакові можливості для позивача та відповідача відстоювати свої позиції, заборона використовувати докази, отримані незаконним шляхом)=11) усний та очний характер судочинства (найкраща можливість встановлення всіх обставин справи)=12) право на захист (допомога адвоката не лише на стадії судового, а й досудового процесу)=13) презумпція невинуватості (особа вважається невинною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку)

=14) неможливість повторного засудження за однією і тією ж справою (особа не може переслідуватися за справу, якщо вона зазнала покарання чи була виправдана)

112. Повноваження органів конституційного контролю

Головним повноваженням органів конституційного контролю є оцінка конституційності законів, що здійснюється через систе­му попереднього та наступного контролю:

- Попередній — перевірка на всіх стадіях до введення в дію закону (Франція, Португалія, Польща)

- Наступний — перевірка законів, що вступили в дію (шляхом дії так званого абст­рактного контролю (Німеччина, Італія) та шляхом заперечення — конкретний контроль (США))

Виділяють обов'язковий та факультативний контроль. Обов'яз­ковий контроль здійснюється відповідними органами, виконуючи приписи конституції та законодавства без волевиявлення інших ор­ганів та посадових осіб (Франція). Іноді він є обов'язковою стадією законодавчого процесу. Факультативний контроль проводять тільки за ініціативою уповноважених осіб. Ініціювати абстрактний консти­туційний контроль можуть різні органи державної влади (депутати парламенту, його палат та постійні парламентські комісії, глава держави, уряд, його голова, федеральні уряди, омбудсман), а конк­ретний — приватні чи юридичні особи. До інших повноважень, що їх здійснюють органи конститу­ційного контролю, належать: =- встановлення конституційності ак­тів виконавчої влади, місцевого самоврядування; =- визначення від­повідності основному закону міжнародних договорів, що рати­фікує держава; =- перевірка на відповідність конституції та законам дій державних органів та посадових осіб; =- вирішення питань роз­межування повноважень між державними органами та посадови­ми особами, федерацією та суб'єктами федерації;=- контроль за проведенням виборів та референдумів; =- вирішення питань про по­рушення конституційних прав та свобод громадян; =- здійснення за­гальнообов'язкового тлумачення конституції.=- контроль за законністю підзаконних актів=- перевірка процедури дострокового припинення повноважень президента.