Класифікація конституційних прав і свобод громадян (підданих) у зарубіжних країнах

Конституційні права і свободи особи, залежно від характеру відоб­ражених в них суспільних відносин звичайно класифікують як особисті та політичні. Іноді сюди додають і соціально-економічні права. Характерною особливістю групи 1) особистих прав і свобод є те, що володіння цими правами безпосередньо не залежить від належності особи до громадянства держави. Ці права є невідчужуваними та належать кожній людині за фактом народження. Головним особистим правом людини є 1.право на життя. Посягання на життя є найтяжчим злочином. У демократичній державі це невід'ємне природне право людини забезпечується всією сукупністю державно-правових та інших суспільно-політичних інститутів. Також в новітніх конституціях проголошується 2.право на захист приватного життя від незаконного втручання. Ніхто не зобов'язаний заявляти про свої релігійні або антирелігійних переконаннях. У свою чергу, здійснення права на свободу совісті не повинно обмежувати загальнолюдські права, свободи та обов'язки людини і громадянина (ч. 2 ст. 22 Конституції Казахстану). У багатьох новітніх конституціях проголошується 3.право вільного пересування по країні, а також 4.право вільно залишати країну і безперешкодно повертатися, за винятком обмежень, встановлених законом 5.вибору місця проживання та перебування. Практично у всіх сучасних конституціях закріплюється 6.право громадян на участь в управлінні справами суспільства і держави як безпосередньо, так і через своїх представників. У багатьох новітніх конституціях закріплено також право звертатися з індивідуальними і колективними листами (петиціями). Наявність цього права є гарантією суспільно-політичної активності громадян. В усіх демократичних державах громадяни мають право на об'єднання. Громадяни мають право об'єднуватися у політичні партії, професійні спілки, брати участь у масових народних рухах і т. п.

2)З політичних прав найважливішим, звичайно, є право обирати і бути обраним. Як правило, в новітніх конституціях активне виборче право надається громадянам з 18 років; часто це право проголошується обов'язковим (наприклад, в Бразилії у факультативному порядку можуть не голосувати лише особи старше 70 років, молодь від 16 до 18 років і неписьменні). Пасивне виборче право настає з більш зрілого віку.

Найбільш широко соціально-економічні, культурні та екологічні права опинилися представлені в новітніх конституціях латиноамериканських (Бразилії 1988 р., Нікарагуа 1987 р., Колумбії 1991 р., Перу 1993 р.), а також і в колишніх країнах соціалістичної орієнтації. До групи «позитивних» прав на сучасному етапі можна включити такі: економічні, трудові, соціальні, культурні, екологічні.

У залежності від ступеня розвитку демократії в тій чи іншій країні їх закріплення в нормативно-правових актах по-різному за обсягом і змістом, але жодна з цивілізованих держав не може обійти мовчанням права і свободи людини та їх гарантії у своїх законах.