Порядок внесення змін і доповнень до конституцій в зарубіжних країнах

У цілому ряді держав внесення змін і доповнень до конституції здійснюється за тими ж процедурними правилами, що і прийняття нової конституції. Проте навіть у цих країнах є певні особливості у прийнятті конституційних поправок. Так, поправки, що скасовують ті чи інші статті конституції, а також є доповненнями до основного тексту, не повинні вести за собою зміни нумерації колишніх статей, глав, розділів. Додаткові розділи, глави, статті підключаються до основних під позначкою "прим". Поряд з номерами скасованих розділів, глав, статей даються вказівки про їх скасування.

У деяких конституціях міститься заборона вносити зміни, що зачіпають закріплені в них конституційні принципи. Так, конституції Греції, Італії, Франції, Алжиру включають в себе статті, які забороняють відміну республіканської форми правління. Крім цього Конституція Алжиру не допускає перегляду статей, які визначають державну релігію, основні права і свободи, цілісність національної території. Конституція Греції забороняє також перегляд статті, яка проголошує свободу совісті. Основні закони деяких федерацій не допускають зміни федеративної форми державного устрою.

Можна виділити також ті конституції, в основний текст яких не вносяться ніякі поправки. Прийняті конституційні доповнення або зміни включаються окремими поправками до тексту основного закону. Це відноситься, наприклад, до Конституції США і конституціям колишніх соціалістичних республік Чехословаччини та Югославії. Так, після перетворення Чехословаччини у федерацію закон про федеративний державний устрій цієї республіки був включений до Конституції окремим текстом. Незмінним залишається текст основного закону в США. Зміни та доповнення до Конституції включаються окремо як поправки до неї. В даний час прийнято 27 таких поправок.

Природно, що стосовно тих конституцій, які приймалися спеціальними установчими зборами (конгресами, конвентами), встановлена ​​інша процедура внесення змін і доповнень. Так, в Італії закони, що змінюють або доповнюють Конституцію, приймаються в кожній з палат після двох голосувань, проведених з проміжком не менше трьох місяців, і схвалення абсолютною більшістю кожної з палат при другому голосуванні. Вони виносяться на референдум на вимогу не менш '/ 5 членів однієї з палат або 500 тис. виборців або. не менш ніж п'ятьма обласними радами.

Досить складною є процедура внесення поправок до Конституції США. Конституція допускає можливість застосування чотирьох різних процедур, але на практиці використовується тільки одна з них. Спочатку Конгрес приймає поправку 2 / з голосів кожної з палат. Потім вона повинна бути ратифікована не менше ніж 3 / 4 законодавчих зборів штатів. Конституція допускає, однак, прийняття поправки спеціально скликаної Конвентом США (на вимогу 2 / з штатів) і 3 Д законодавчих зборів штатів, або Конгресом США і конвентами штатів, або конвентом США і конвентами штатів.

30. Дія конституції в часі, в просторі, по колу осіб.

Дія закону (нормативного акта) - стан реального функціонування (впливу і правового регулювання) приписів закону(нормативного акта) в певному відрізку часу, на певній території, щодо певного кола осіб (громадян, організацій державних органів). За загальним правилом, дія закону здійснюється у відношенні всіх громадян, організацій, державних органів, об'єднань.

Як будь-яка об'єктивна реальність, закон діє в часі і просторі. Зв'язок правової норми з простором і часом виражається,Зокрема, в тому, що саме створення правової норми є акт, що чиниться у часі і в просторі. Кожна форма визначає, в якому місці в який момент запропоноване нею поведінка повинна здійснюватися, і тповеденіе повинно здійснюватися. Таким чином, її дія має одночасно просторовий і часовий характер. Навіть коли час і місце дії норми не обмежені це не значить, це не означає, що вона незалежна від простору і часу, бо явища, до яких застосовується норма, відбуваються завжди у визначеному місці і в певний час.

У просторі і в часі діють також норми моралі, звичаї (що мають і не мають юридичний характер) і деякі інші норми, але для них ми,як правило, не можемо встановити просторові і часові межі.
Тому проблема вибору, наприклад, між старим і новим звичаєм практично не існувала, а теоретично не може бути вирішена. Проблема ж вибору між старим і новим законом, актом, виданим державою, має велике і практичне, і теоретичне значення. Для закону ми можемо, хоча це не завжди просто, визначити його початкову та кінцеву кордон в часі.