Конституційно-правовий статус державної виконавчої влади на місцях

Систему місцевих органів державної виконавчої влади скла­дають: 1) обласні державні адміністрації; 2) Київська та Сева­стопольська міські державні адміністрації; 3) районні державні адміністрації; 4) районні державні адміністрації в містах Києві та Севастополі; 5) територіальні органи міністерств, державних комітетів, центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом (управління, відділи).

В Україні створені та діють 24 обласні держадміністрації, дві міські держадміністрації (м. Києва та м. Севастополя), ра­йонні у містах Києві та Севастополі держадміністрації та 490 районних держадміністрацій.

Організація, повноваження та порядок діяльності місце­вих держадміністрацій визначаються Конституцією України (статті 118—120), законами України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 p., «Про столицю України -місто-герой Київ» від 15 січня 1999 р. та іншими законодав­чими актами.

Місцеві державні адміністрації здійснюють виконавчу вла­ду в областях, районах, містах Києві та Севастополі. У межах своїх повноважень вони здійснюють виконавчу владу на тери­торії відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а також реалізують повноваження, делеговані їм відповідними радами. Особливості здійснення виконавчої влади в містах Києві та Севастополі згідно з Конституцією України визнача­ються окремими законами України. В районах Автономної Республіки Крим створюються районні держадміністрації, які підпорядковуються Раді міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінету Міністрів України та Президентові України.

Місцеві держадміністрації - - це «агенти держави на міс­цях. Система цих органів має ієрархічний характер. Це спе­ціально створені на місцях урядові органи, які наділені пов­новаженнями щодо здійснення державної влади». Вони ді­ють на засадах: 1) відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; 2) верховенства права; 3) законності; 4) пріоритетності прав людини; 5) гласності; 6) поєднання державних і місцевих інтересів.

Місцеві держадміністрації є юридичними особами. Вони мають печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, рахунки в установах банків України, розташовуються в обласних і районних центрах, містах Києві та Севастополі. На будинках, де розміщуються місцеві держ­адміністрації та їх структурні підрозділи, вивішуються таб­лички з зображенням Державного Герба України та наймену­ванням розташованого там органу. На будинках, де розміщу­ються місцеві держадміністрації, піднімається Державний Прапор України.

Місцеві держадміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законом України «Про місцеві дер­жавні адміністрації» від 9 квітня 1999 р. та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня. Районні держадміністрації в Автономній Республіці Крим керуються у своїй діяльності Конституцією України і законодавчими ак­тами України, а також актами Верховної Ради та Ради мініст­рів Автономної Республіки Крим, прийнятими в межах їх повноважень.

Склад місцевої держадміністрації формує її голова. До складу місцевої держадміністрації входять її голова, його перший заступник, заступники, керівники управлінь, від­ділів та інших структурних підрозділів. У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідної місцевої держадміністрації, її голова визначає структуру держадмініс­трації, утворює відділи, управління та інші структурні підрозді­ли галузевої, міжгалузевої та внутрішньогалузевої компетен­ції. Примірні переліки управлінь, відділів та інших структур­них підрозділів місцевих державних адміністрацій, а також типові положення про них затверджуються Кабінетом Мініст­рів України. Голова місцевої держадміністрації затверджує штатний розпис держадміністрації та положення про її струк­турні підрозділи.

Місцеву держадміністрацію очолює її голова, який призна­чається на посаду Президентом України за поданням Кабіне­ту Міністрів України на строк повноважень Президента Украї­ни. Кандидатури на посади голів обласних держадміністрацій вносяться на розгляд Кабінету Міністрів Прем'єр-міністром України. Кандидатури на посади голів районних держад­міністрацій вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України головами відповідних обласних держадміністрацій. На кожну посаду вноситься одна кандидатура. У разі відхилення Прези­дентом України поданої кандидатури відповідно Прем'єр-міністр України чи голова обласної адміністрації вносять на розгляд Кабінету Міністрів України нову кандидатуру.

Пропозиції щодо призначення на посаду або звільнення з посади голови районної державної адміністрації в Автоном­ній Республіці Крим вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України головою Ради міністрів автономії. Призначення пер­шого заступника та заступників голови, а також керівників структурних підрозділів районної держадміністрації в Авто­номній Республіці Крим здійснюється головою відповідної держадміністрації за погодженням з відповідними посадови­ми особами Ради міністрів автономії.

Відповідно до Закону України «Про столицю України -місто-герой Київ» перший заступник та заступники голови Київської міської державної адміністрації, повноваження яких стосуються сфери виконавчої влади, призначаються на посади та звільняються з посад Київським міським головою за погодженням відповідно з Президентом України та Кабіне­том Міністрів України.

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються Президентом України. Підставами їх припи­нення є: порушення вимог несумісності, висловлення недо­віри більшістю (дві третини) голосів від складу відповідної ради, за власною ініціативою Президента України тощо.

На посади в місцеві держадміністрації призначаються гро­мадяни України. Голови місцевих державних адміністрацій, їх заступники, керівники управлінь, відділів, інших структур­них підрозділів місцевих держадміністрацій не можуть бути народними депутатами України або мати інший представни­цький мандат, суміщати свою службову діяльність з іншою, в тому числі на громадських засадах, крім викладацької, нау­кової та творчої діяльності у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства чи іншої організації, що має на меті одержання прибутку. Не мо­жуть бути призначені на посади в місцеві державні адмініст­рації особи, які мають судимість за вчинення умисного злочи­ну, якщо ця судимість не погашена або не знята в установле­ному законом порядку.

Згідно з Законом України «Про місцеві державні адмініст­рації» голова адміністрації в межах своїх повноважень ви­дає розпорядження, керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів — накази. Розпорядження голів міс­цевих держадміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, по­садовими особами та громадянами.

Досвід інших країн та вітчизняний історичний досвід свід­чить про те, що при здійсненні влади на місцях постійно сти­каються дві протилежні тенденції — централізації та децентра­лізації. Держава за своєю природою прагне до централізації з метою забезпечення загальнодержавних, загальнонаціональ­них інтересів. Територіальні громади в свою чергу прагнуть до самоврядування, до самостійного вирішення питань місцево­го значення. Тому поступ України на шляху державотворен­ня і формування громадянського суспільства значною мірою залежить від оптимального поєднання цих тенденцій. Задля цього в Конституції України 1996 р. започаткована така мо­дель, згідно з якою відповідні органи місцевого самовряду­вання мають реальну можливість впливати на голову місцевої державної адміністрації. Обласна чи районна рада може ви­словити недовіру голові відповідної місцевої державної ад­міністрації. Якщо таку недовіру висловили дві третини депу­татів від складу відповідної ради, то Президент України зобо­в'язаний прийняти рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації. Якщо ж недовіра голові місцевої державної адміністрації з боку відповідної ради висловлена простою більшістю депутатів, тоді Президент України при­ймає рішення на власний розсуд, але при цьому він має дати раді обґрунтовану відповідь.

Місцеві держадміністрації та їх голови при здійсненні сво­їх повноважень відповідальні перед Президентом України і перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтроль­ні йому. Голови обласних держадміністрацій інформують Президента і Кабінет Міністрів України та щорічно звітують перед ними про виконання місцевою державною адміністра­цією покладених на неї повноважень, а також про суспільно-політичне, соціально-економічне, екологічне та інше становище на відповідній території. У зв'язку з тим, що міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, Київська та Севасто­польська міські держадміністрації підпорядковані безпосеред­ньо Кабінету Міністрів України, є підзвітними і підконтроль­ними Президентові України. Управління, відділи та інші структурні підрозділи місцевих держадміністрацій підзвітні та підконтрольні відповідним міністерствам, іншим цент­ральним органам виконавчої влади.

Обласні держадміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних держадміністрацій та здійс­нюють контроль за їх діяльністю. Рада міністрів Автономної Республіки Крим у межах своїх повноважень спрямовує та контролює діяльність районних державних адміністрацій. Голови районних держадміністрацій зобов'язані регулярно інформувати про свою діяльність голів обласних держадмініст­рацій, а в Автономній Республіці Крим — Раду міністрів ав­тономії, щорічно та на їх вимогу звітувати перед ними.

Таким чином, порядок формування і підпорядкування міс­цевих держадміністрацій в Україні свідчить про те, що в ос­нову побудови їх системи покладено принцип єдиновладдя, єдиноначальності.

Водночас якщо відповідні районні чи обласні ради делегу­вали частину своїх повноважень місцевим держадміністра­ціям, то останні при здійсненні таких повноважень підзвітні й підконтрольні також і цим радам.

Розпорядження голови державної адміністрації, що супе­речать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очіку­ваними чи фактичними результатами, скасовуються Прези­дентом України, Кабінетом Міністрів України, головою міс­цевої держадміністрації вищого рівня або в судовому поряд­ку. Тобто Президент України і Кабінет Міністрів України мають право скасувати акти голови місцевої держадміністра­ції будь-якого (обласного, міст Києва та Севастополя, район­ного) рівня, а голова обласної держадміністрації --- розпоря­дження голів районних державних адміністрацій, які йому підзвітні та підконтрольні, у випадку, коли розпорядження голів районних держадміністрацій суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Су­ду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних держадміністрацій, а також мініс­терств, інших центральних органів виконавчої влади.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим має право скасовувати розпорядження голів відповідних районних держадміністрацій, що суперечать Конституції України, за­конам України, іншим актам законодавства України, а та­кож нормативно-правовим актам Верховної Ради автономії, рішенням Ради міністрів, що не суперечать законодавству України.

Голови районних державних адміністрацій такого права не мають, бо Конституція України не передбачає створення ін­ших місцевих держадміністрацій, які були б їм підзвітні та підконтрольні і становили б ланку нижчого рівня.

Накази керівників управлінь, відділів та інших структур­них підрозділів місцевої держадміністрації, що суперечать Конституції України, іншим актам законодавства, рішенням Конституційного Суду України та актам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, можуть бути скасова­ні головою місцевої держадміністрації, відповідним міністер­ством, іншим центральним органом виконавчої влади.

До відання місцевих державних адміністрацій належить вирішення питань: 1) забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; соціально-економічно­го розвитку відповідних територій; 2) бюджету, фінансів та обліку; 3) управління майном, приватизації та підприємницт­ва; 4) промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку; 5) науки, освіти, культури, охорони здо­ров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповно­літніх; 6) використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля; 7) зовнішньоекономічної діяльності; 8) оборонної роботи та мобілізаційної підготовки; 9) соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати.

Місцеві держадміністрації здійснюють також ті повнова­ження місцевого самоврядування, які делеговані їм відповід­ними обласними чи районними радами. Делегування радами своїх повноважень супроводжується передачею держадміністраціям фінансових, матеріально-технічних та інших ресур­сів, необхідних для їх здійснення.

Кабінет Міністрів України може передавати місцевим держ­адміністраціям окремі повноваження органів виконавчої вла­ди вищого рівня, що передбачає передачу їм відповідних фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, необ­хідних для здійснення цих повноважень.

Законодавство надає місцевим державним адміністраціям значні контрольні повноваження. У межах, визначених Конституцією і законами України, вони здійснюють на відпо­відних територіях державний контроль за: 1) збереженням і раціональним використанням державного майна; 2) станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням дер­жавних контрактів і зобов'язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі; 3) використанням та охороною земель, лісів, надр, води, ат­мосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів; 4) охороною пам'яток історії та культу­ри, збереженням житлового фонду; 5) додержанням виробни­ками продукції стандартів, технічних умов та інших вимог, пов'язаних з її якістю та сертифікацією; 6) додержанням са­нітарних і ветеринарних правил, збиранням, утилізацією і за-хороненням промислових, побутових та інших відходів, до­держанням правил благоустрою; 7) додержанням архітектур­но-будівельних норм, правил і стандартів; 8) додержанням правил торгівлі, побутового, транспортного, комунального об­слуговування, законодавства про захист прав споживачів; 9) додержанням законодавства з питань науки, мови, рекла­ми, освіти, культури, охорони здоров'я, материнства та ди­тинства, сім'ї, молоді та неповнолітніх, соціального захисту населення, фізичної культури і спорту; 10) охороною праці та своєчасною і не нижче визначеного державою мінімального розміру оплатою праці; 11) додержанням громадського по­рядку, правил технічної експлуатації транспорту та дорож­нього руху; 12) додержанням законодавства про державну та­ємницю та інформацію.

Законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р. визначаються основні галузеві повноважен­ня місцевих держадміністрацій: у сфері соціально-економіч­ного розвитку; бюджету та фінансів; управління майном, риватизації та підприємництва; містобудування, житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслу­говування, транспорту і зв'язку; використання та охорони зе­мель, природних ресурсів і охорони довкілля; науки, освіти, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, материнства і дитин­ства, сім'ї і молоді; соціального забезпечення та соціального захисту населення; зайнятості населення, праці та заробітної плати; забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод громадян; міжнародних та зовнішньоекономічних відносин; оборонної роботи.

Для реалізації наданих повноважень місцеві держадмініст­рації мають право: 1) проводити перевірки стану додержан­ня Конституції України та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування та їх поса­довими особами, керівниками підприємств, установ, орга­нізацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і підпорядкування за напрямами, визначеними ст. 16 закону;

2) залучати вчених, спеціалістів, представників громадськос­ті до проведення перевірок, підготовки і розгляду питань, що належать до компетенції місцевих держадміністрацій;

3) одержувати відповідну статистичну інформацію та інші да­ні від державних органів і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, політичних партій, громадських і релігій­них організацій, підприємств, установ та організацій, їх фі­ліалів і відділень незалежно від форм власності; 4) давати згідно з чинним законодавством обов'язкові для виконання розпорядження керівникам підприємств, установ, організа­цій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і громадянам з контрольованих питань, порушувати питання про їх відповідальність у встановленому законом порядку; 5) здійснювати інші функції і повноваження згідно з чинним законодавством.

Органами державної виконавчої влади на місцях є також територіальні органи міністерств та інших центральних ор­ганів виконавчої влади, що не входять до системи місцевих державних адміністрацій і не підпорядковані їм. До них нале­жать територіальні управління Укрзалізниці, управління та відділи Міністерства внутрішніх справ України в областях, районах, містах, районах міст, управління Служби безпеки України в областях, військові комісаріати Міністерства оборони України тощо. Керівники підприємств, установ та орга­нізацій, що належать до сфери управління міністерств та ін­ших центральних органів виконавчої влади, призначаються та звільняються з посад за погодженням з головою відповід­ної державної адміністрації, крім керівників установ, підпри­ємств і організацій Збройних Сил та інших військових форму­вань України. Голови місцевих державних адміністрацій ко­ординують діяльність територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади та сприяють їм у виконанні покладених на ці органи завдань.

Особливістю організації місцевої державної виконавчої вла­ди в Україні є те, що частина її повноважень може здійсню­ватися органами місцевого самоврядування. Це так звані де­леговані повноваження органів місцевого самоврядування. Держава фінансує здійснення цих повноважень, передає орга­нам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності. Це такі повноваження, як контроль за використан­ням і охороною землі, водойм, надр, лісів; реєстрація права власності на землю; реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності; контроль за додержанням проектів будівництва; реєстрація статутів добровільних об'єднань громадян тощо.

На такі органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, як Рада міністрів, міністерства і республіканські ко­мітети автономії також покладається здійснення не лише влас­них виконавчих функцій і повноважень, а й державних функ­цій і повноважень, делегованих законами України (ст. 35 Конституції Автономної Республіки Крим).

Контрольні запитання

1. Які органи належать до системи виконавчої влади в Україні?

2. Дайте класифікацію органів державної виконавчої влади за різними
ознаками.

3. Які повноваження Кабінету Міністрів України?

4. Охарактеризуйте систему центральних органів виконавчої влади в
Україні. Яка специфіка їх повноважень?

5. Що входить до системи місцевих органів державної виконавчої вла­
ди?

6. Проаналізуйте конституційно-правовий статус місцевої державної ад­
міністрації.

Date: 2015-09-23; view: 432; Нарушение авторских прав