Характеристика галузі, фірми, продукції. Дослідження ринку

Для характеристики галузі доцільно провести аналіз бажаних споживачів, постачальників, конкурентів, технологій та перешкод. Для цього здійснюють прогноз обсягів та темпів зростання ринку; сезонність та циклічність попиту; диференціації продукції; чутливість споживачів до цін. Серед постачальників виявляють основних конкурентів, їх здатність демпінгувати, наявність матеріалів–замінників. Важливо також володіти інформацією про основних конкурентів у галузі, поділ ринку між ними та інтенсивність конкуренції, основні конкурентні переваги у галузі для виявлення своєї ніші на ринку. Якісні характеристики продукції та ціна залежать від технології виробництва, швидкості зміни технології в галузі, можливості впровадження нових технологій. Однією з важливих ділянок роботи є аналіз обсягів початкових інвестицій, доступність джерел сировини та каналів збуту, конвертованість активів.

Основними результати аналізу галузі є:

· визначення тенденцій у розвитку в галузі;

· оцінка інтенсивності конкуренції;

· ідентифікація стадій життєвого циклу продукції;

· характеристика змін смаків та орієнтації споживачів

· ідентифікація ключових чинників успіхів у сфері майбутнього бізнесу.

Оцінка загального стану фірми завершується порівняльним SWOT –аналізом (процесом зіставлення сильних та слабких сторін фірми з потенційними зовнішніми сприятливими можливостями та загрозу бізнесу.)

Розвиток бізнесу передбачає такі альтернативні стратегії (за класифікацією М. Портера): контролювання витрат, диференціації, фокусування.

Стратегія контролювання витрат ґрунтується на зменшенні власних витрат на виробництво та реалізацію одиниці продукції порівняно з витратами конкурентів.Цього можна досягти: збільшенням обсягів виробництва продукції, зменшенням накладних витрат, застосування нових устаткування та технологій. Таку стратегію доцільно застосовувати: якщо фірми –конкуренти продають такі самі товари; споживачі чутливі до зміни цін на продукцію фірми; фірма може реально регулювати масштаби виробництва продукції.

Стратегія диференціації спрямована на те, щоб постачати на ринок товари, котрі за своїми властивостями є привабливішими для споживачів, ніж продукція конкурентів. Ключовим чинником вибору стратегії диференціації є наявність товару з унікальними властивостями: висока якість чи принципова новизна продукції; високий рівень обслуговування клієнтів; імідж фірми. Можливі ризики застосування стратегії: неспроможність пояснити споживачеві важливість для нього певної унікальної властивості продукції; завеликі витрати на надання продукту тієї чи іншої певної унікальної властивості, тобто збільшення його продажної ціни до неконкурентоспроможного рівня.

Стратегія фокусування. В основу її закладено факт сегментації ринку. Кожний сегмент висуває специфічні вимоги до продукції (послуг). Якщо фірма забезпечить виробництво продукції (послуг), котрі відповідають цим вимогам, і зробить це краще за конкурентів, то вона збільшить свою частку ринку. Розроблення стратегії фокусування охоплює: вибір одного чи кількох сегментів ринку для фірми з цілеспрямованою орієнтацією (на певну групу споживачів чи обмежений асортимент товарів, специфічний географічний ринок); пошук кращих, ніж у конкурентів, способів задоволення специфічних запитів споживачів.

У процесі написання розділу бізнес-плану «Галузь, фірма та продукція» є ряд питань, що на них треба відповісти.

Характеристика галузі:

· хто є основними представниками галузі?

· які чинники визначають успіх діяльності у галузі?

· які масштаби виробництва на даний час, яка динаміка обсягів продажу у галузі за останні роки?

· скільки нових фірм виникло в галузі останнім часом?

· які прогнози щодо перспектив галузі?

· які нові товари і нові сегменти ринку було освоєно в останні роки?

· які нові тенденції помітні в галузі?

· які нові чинники, пов’язані з розвитком техніки та технології, змінами в законодавстві, впливатимуть на розвиток галузі?

Характеристика фірми:

· які стратегічні і тактичні цілі має реалізувати фірма?

· які основні види діяльності фірми?

· на якій стадії перебуває бізнес фірми (започатковується, розширюється, перепрофільовується)?

· на які географічні зони поширюється бізнес фірми?

Продукція фірми:

· що є продуктом чи послугою фірми?

· для задоволення яких потреб призначено продукцію фірми?

· якими є властивості продукції, що роблять її унікальною?

· чи захищено продукцію фірми патентами?

· чи існують можливості розширення номенклатури продукції?

Нижче поданий перелік питань, на які слід відповісти, готуючи розділ бізнес-плану «Дослідження ринку».

Характеристика ринку:

· які розміри ринку товарів даного профілю?

· які тенденції та прогнози характерні для ринку даного продукту в останні роки?

· які основні чинники впливу на тенденції розвитку ринку?

· за допомогою яких засобів задовольняються потреби споживання даного виду товарів?

Опис потенційних клієнтів:

· хто є потенційними споживачами даного продукту?

· що є специфічним саме для ваших існуючих або потенційних клієнтів (особисті потреби, звички, географічні, демографічні, соціально-економічні)?

· чого шукають ваші споживачі і чому воно віддають перевагу, купуючи даний продукт?

· для якої групи споживачів найбільше підходить продукт вашого бізнесу?

· чому визначена цільова група споживачів має першорядне значення саме для вашої фірми?

Маркетинг-план

Розрізняють такі стратегії ціноутворення:проникнення на ринок, «зняття вершків», цінових ліній, «опортуністичного ціноутворення», цінових знижок.

Стратегія проникнення на ринок застосовується для нових видів продукції, з якими фірма виходить на новий ринок. Стратегія полягає у встановленні занижених цін з розрахунком залучення більшої кількості споживачів. Поступове зростання ринку збуту уможливлює збільшення обсягів виробництва продукції, і, відповідно, зменшення витрат на виготовлення одиниці продукції.

Стратегія «зняття вершків» також застосовується щодо нових видів продукції, але таких, які мають унікальні властивості, захищені патентами або іншими правами власності. Стратегія полягає у встановленні підвищених цін. З падінням попиту ціни на продукцію знижуються для залучення інших груп споживачів.

Стратегія цінових ліній (параметричне ціноутворення) застосовується для встановлення цін на аналогічні види продукції, які відрізняються від існуючих за окремими параметрами. В основу стратегії покладене визначення частки певного параметру товару, який вже реалізується на ринку. Помноживши частку на кількісне значення даного параметру в новому виробі, визначають його продажну ціну.

Стратегія «опортуністичного ціноутворення». Використовується протягом відносно короткого періоду щодо товарів, кількість яких у конкретному місці обмежена, щоб задовольнити високий попит на них. У цьому випадку споживач не має вибору і готовий платити високу ціну за нього.

Стратегія преміальних цін (або цінових знижок). Використання знижок визначається характером її застосування.

Перелік питань, на які слід відповісти, готуючи розділ бізнес-плану «Маркетинг-план».

Характеристика маркетингової стратегії:

· На який з типів маркетингового підходу (масовий, концентрований, диференційований маркетинг) орієнтується фірма

· На яких специфічних властивостях і перевагах продукції фірми (ціна, якість, обслуговування, гарантії) буде зосереджено увагу

Стратегія збуту продукції:

· Як реалізовуватиметься продукція фірми: через власну мережу чи за допомогою посередників

· Чому вибрано саме такі канали збуту і яка їх вартість

· Якщо фірма буде мати власну службу збуту, то скільки потрібно буде працівників, за яким принципом буде побудована служба збуту.

Політика ціноутворення фірми:

· Яка стратегія ціноутворення фірми

· Як узгоджується дана стратегія із стратегіями ціноутворення конкурентів

· Як ціна продукції буде впливати на частку ринку фірми

· Яка політика цінових знижок буде застосовуватися

Концепція реклами та підтримки продукції:

· Які засади покладено в основу рекламної політики фірми

· Які засоби реклами будуть використовуватися

· Скільки коштуватиме організація рекламної кампанії

· Як буде організовано сервіс продукції (власними силами чи спеціалізованими фірмами)

· Які спеціальні послуги запропонує фірма

Тема 3. ПЛАН ЛІСОГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1. Організація планування, структура плану.

3.2. Планування виробничої програми.

3.3. Планування операційних витрат та джерел їх покриття.

Література до теми:

1. Морозов Ф.Н. Планирование производственной деятельности лесопромышленных предприятий: Уч. пособ. – М.:Лесн. пром-ть, 1986. 272 с.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”/ Затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.99 № 318.

3. Концепція створення єдиної державної системи електронного обліку деревини /Схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 р. № 190-р.

3.1. Організація планування, структура плану

Розроблення плану лісового господарства здійснюється поетапно. Спочатку здійснюються підготовчі роботи: пошук лісових ділянок, на яких ведеться господарська діяльність у плановому році; здійснюється лісівниче обґрунтування лісогосподарських заходів та черговість їх виконання; економічний аналіз лісогосподарської діяльності за попередній рік, виявлення внутрішніх резервів підприємства для врахування їх у поточному плані.

На основі матеріалів лісовпорядкування та з врахуванням перелічених заходів підприємства складають проект плану з розбивкою на квартали, який спрямовують до вищестоячої організації (обласне управління лісового та мисливського господарства, Державний комітет лісового господарства). На основі виділених коштів на підприємстві формують остаточний план, який регулює діяльність підприємства на поточний рік.

План лісового господарства (виробничо-фінансовий) складається із наступних розділів:

1.Лісове і мисливське господарство

1. 1.Лісовпорядкування та пректно-вишукувальні роботи

1.1. Рубання формування та оздоровлення лісів та інші заходи

1.2. Допоміжні лісогосподарські роботи

1.3. Відновлення лісів на землях, наданих у постійне користування

1.4. Охорона лісу від пожеж

1.5. Боротьба зі шкідниками та хворобами лісу

1.6. Мисливське господарство

2. Лісорозведення

2.1. Лісорозведення на землях, наданих у постійне користування

2.2. Лісорозведення на землях інших користувачів

2.3. Створення полезахисних лісових смуг

3. Збереження природно-заповідного фонду

4. Спеціальне використання лісових ресурсів та інші заходи

4.1. Заготівля деревини в порядку рубань головного користування

4.2. Заготівля другорядних лісових матеріалів

4.3. Здійснення побічних лісових користувачів

4.4. Використання корисних властивостей лісів

4.5. Інші заходи

5. Загальновиробничі витрати

6. Адміністративні витрати

Планування виробничої програми

Розроблення виробничої програми плану лісового господарства включає в себе планування номенклатури та обсягів робіт у натуральному та вартісному виразах; територіальне розміщення лісогосподарських заходів у межах підприємства (вказують номер кварталу і виділу); лісівниче обґрунтування способів, методів та прийомів виконання окремих заходів; розподіл обсягів робіт у часі.

Обсяги робіт та заходів плану є адресними, тобто розподіляються за місцем та часом їх виконання. Планові обсяги робіт розподіляються за конкретними кварталами та виділами, а в межах кожного об’єкту – за видами лісогосподарських заходів (наприклад, лісовідновлення: створенням лісових культур чи сприяння природному поновленню, лісові культури – посівом чи садінням тощо), за способом виконання робіт (механізовий, кінний, ручний), часом виконання (квартали року).

Терміни виконання окремих заходів (садіння, догляд за лісовими культурами) впродовж року плануються з врахуванням лісівничо-агротехнічних вимог. Виконання інших робіт планують із врахуванням завантаженості робітників та існуючих засобів праці (бензопилок, плугів).

Вихідною базою для планування обсягів окремих робіт та заходів, їх розміщення по території лісфонду, способів та методів виконання робіт є баланс лісових площ, в якому міститься детальна характеристика стану лісового фонду підприємства. Із введенням в дію Концепції
створення єдиної державної системи електронного обліку деревини суттєво полегшується пошук та систематизація інформації, необхідної для планування.

Виробнича програма лісовпорядкування та пректно-вишукувальних робіт включає: базове та безперервне лісовпорядкування; грунтово-типологічне обстеження; моніторинг лісів; проведення лісової сертифікації; державний облік лісів.

Рубання формування та оздоровлення лісів та інші заходи містить: рубання догляду за лісом (освітлення, прочищення, проріджування, прохідні); санітарні рубання (вибіркові санітарні, суцільні санітарні); лісовідновні рубання; рубання переформування; рубання, пов’язані з реконструкцією деревостанів; ландшафтні рубання; інші заходи, пов’язані з веденням лісового господарства. Плановою одиницею обсягів робіт на проведенні освітлення та прочищення як лісівничих заходів щодо покращення породного складу молодняків є площа в гектарах. Проріджування, прохідні, санітарні, реконструктивні, ландшафтні, лісовідновні рубання плануються і за площею (га), і за кубомасою (м³).

Допоміжні лісогосподарські роботи включають: відведення лісосік під рубання формування та оздоровлення лісів; відведення ділянок під інші види користування; трелювання деревини на верхні склади; будівництво тимчасових лісогосподарських доріг. Деревина від рубань догляду, санітарних та лісовідновних рубань вивозиться, в основному, споживачем, тому на цих роботах планують тільки трелювання деревини. Плановий обсяг трелювання деревини визначається очікуваними об’ємами виходу ліквідної деревини від рубань проміжного користування.

Відновлення лісів на землях, наданих у постійне користування охоплює: садіння та висівання лісу; сприяння природному поновленню; догляд за лісовими культурами у переведенні на однократний; доповнення лісових культур; обробіток грунту під лісові культури; заготівлю лісового насіння; вирощування садивного матеріалу в розсадниках; створення і вирощування плантацій. Вихідними даними для складання плану відновлення лісів є матеріали лісовпорядкування, дані поточного обліку стану лісокультурного фонду, дані про приживлюваність, матеріали натурних обстежень.

Охорона лісу від пожеж передбачає: влаштування протипожежних розривів та мінералізованих смуг і догляд за ними; утримання об’єктів протипожежного призначення; утримання тимчасових протипожежних інспекторів; гасіння лісових пожеж.

Боротьба зі шкідниками та хворобами лісу охоплює: лісопатологічні обстеження; експедиційні роботи; винищувальні роботи в осередках шкідників та хвороб; виробництво біологічних препаратів; грунтові розкопки.

Мисливське господарство передбачає мисливське впорядкування; охорону та облік диких тварин; заготівлю і викладання кормів для відгодівлі.

Планування операційних витрат та джерел їх покриття

Операційні витрати на лісове господарство поділяються на прямі витрати, загальновиробничі витрати; адміністративні витрати. Прямі витрати – це затрати ресурсів або діяльності, які придбаваються для конкретного об’єкту затрат або використовуються ним. Прямі витрати поділяються на прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати. Прямі матеріальні витрати включають вартість сировини та основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних матеріалів, які можуть бути віднесені до конкретного об’єкту витрат. Наприклад, вартість бензину і мастил на рубаннях догляду за лісом, вартість закуплених саджанців на створенні лісових культур, вартість протипожежних приладів для протипожежних заходів.

Прямі витрати на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат. Основна заробітна плата на рубаннях догляду, садінні лісу чи догляді за лісовими культурами визначається на основі галузевих норм виробітку на певних операціях, машинах чи механізмах.

До складу інших прямих витрат входять інші виробничі витрати, що можна віднести до конкретного об’єкта витрат. Це витрати на соціальне страхування, амортизація бензопилок на рубаннях догляду чи інших лісогосподарських рубаннях, амортизація плугів, культиваторів на лісокультурних роботах, витрати на технічно неминучий брак.

Загальновиробничі витрати включають витрати на управління виробництвом, амортизацію основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення (приміщень цехів, гаражів), витрати на експлуатацію основних засобів загальновиробничого призначення, витрати на опалення, освітлення та інше утримання виробничих приміщень, витрати на охорону праці.

До адміністративних витрат відносять загальногосподарські витрати на обслуговування та управління підприємством: витрати на оплату праці адміністративного персоналу, відрахування на соціальне страхування, витрати на відрядження, на зв'язок, оплату банківських послуг, амортизацію і утримання основних засобів загальновиробничого підпорядкування (контора підприємства), податки,збори та інші обов’язкові платежі тощо.

Джерела покриття витрат на лісове господарство є власні кошти підприємства та фінансування з державного бюджету. У структурі покриття витрат переважають власні кошти підприємства. Власні кошти підприємство отримує від реалізації ліквідної деревини від рубань догляду за лісом, санітарних, реконструктивних, ландшафтних, лісовідновних рубань; кошти від реалізації насіння власної заготівлі, продукції власного розсадника. Обсяги та сортиментний склад ліквідної деревини залежить від породного складу насадження, середнього об’єму стовбура, бонітету, лісорослинних умов. На основі діючих цін на сортименти визначають очікувану суму планових надходжень від реалізації ліквідної деревини.

Фінансування з державного бюджету спрямовуються, в основному, на відновлення лісів.

Тема 4. ПЛАН ЛІСОЗАГОТІВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

4.1. Структура плану.

4.2. План собівартості продукції.

4.2.1. Планування собівартості за елементами витрат.

4.2.2. Планування собівартості за калькуляційними статтями.

4.3. Особливості калькулювання лісоматеріалів круглих.

Література до теми:

1. Ильин А.И. Планирование на предприятии: Учеб. Пособие. В 2 ч. Ч.1. Тактическое планирование.- Минск: Новое знание, 2000. - 416 с.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.99 № 318.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати”, затверджене наказом Мінфіну України від 31.03.99 № 87.

4. Інструкція по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України. Затверджена наказом Мін лісгоспу України № 72 від 17.07.1996.

5. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб.3-тє вид.- К.:Каравела, 2008. – 352 с.

6. Методичні вказівки для виконання розрахункової роботи з дисципліни „Планування галузеве”для студентів спеціальностей „Менеджмент організацій”, «Облік та аудит». – Львів:НЛТУ України, 2008. – 52 с.

Структура плану

Основні розділи плану лісозаготівельної діяльності:

1. План виробництва і реалізації продукції.

2. Норми і нормативи.

3. План матеріально-технічного забезпечення.

4. План з праці і зарплати.

5. План собівартості і рентабельності.

6. Фінансовий план.

7. План технічного розвитку і підвищення ефективності виробництва.

8. План соціального розвитку колективу.

9. План охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів.

План виробництва і реалізації продукції називають виробничою програмою. План виробництва і реалізації продукції визначає необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді певної номенклатури та асортименту. Завдання цього плану – це забезпечення максимального обсягу виготовлення продукції, що користується попитом, за умови наявності відповідних виробничих потужностей, дотримання ритмічної роботи підприємства.

Виробничу програму характеризують натуральні та вартісні показники. До натуральних показників належать: номенклатура та асортимент продукції, кількість продукції (у м³, м², т, кілограмах, штуках). До вартісних показників відносять виготовлену продукцію, реалізовану продукцію, валову та чисту продукцію.

Виготовлена продукція (П), грн. визначається за формулою:

, (1)

де - кількість виготовленої продукції і-того виду в натуральних

одиницях (м³, шт., кг тощо);

- ціна без ПДВ одиниці продукції і-того виду, грн.;

n - кількість видів продукції, що виготовляється на підприємстві;

- вартість робіт та послуг без ПДВ, що надаються підприємством, грн.

Реалізована продукція (РП), грн. визначається за формулою:

, (2)

де - обсяг виробництва продукції у цінах підприємства, грн.,

- залишки готової продукції на початок планового року, грн.;

- залишки готової продукції на кінець планового року, грн.

Планування виробничої програмив лісозаготівельному виробництві передбачає складання сортиментного плану. Сортименти – це види лісоматеріалів круглих, які мають певне призначення. У лісовій галузі розрізняють п’ять груп сортиментів:

1. Лісоматеріали круглі для розпилювання:

· пиловник (сортимент для виготовлення пиломатеріалів)

· тарний кряж (сортимент для виготовлення тари)

· клепковий кряж (сортимент для виготовлення клепки)

2. Лісоматеріали круглі для лущення і стругання:

· фанерний кряж (сортимент для виготовлення шпону)

3. Лісоматеріали круглі, які використовують без перероблення:

· будівельний ліс (сортимент для будівництва)

· телеграфні стовпи

· копальний стояк (сортимент для укріплення копалень)

4. Лісоматеріали круглі для целюлози і хімічного перероблення:

· баланси (сортимент для виготовлення целюлози та паперу)

· оцтова сировина (сортимент для виготовлення оцту)

· дубильна сировина (сортимент для виготовлення дубильних екстрактів)

5. Деревне паливо.

В розділі «Норми і нормативи» містяться планові норми витрачання сировини, матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, інших видів ресурсів.

В плані матеріально-технічного забезпечення визначають оптимальну потребу підприємства матеріальних ресурсів для здійснення виробничо-господарської діяльності. Розрахунок потреби матеріально-технічних ресурсів полягає у визначенні кількості та вартості паливно-мастильних матеріалів, електроенергії, лісоматеріалів, запчастин, інструментів, малоцінних та швидкозношуваних предметів відповідно до норм їх витрачання.

Вихідними даними для розроблення плану матеріально-технічного забезпечення є:

· плановий обсяг виготовлення продукції певних асортименту і номенклатури;

· прогресивні норми витрачання матеріальних ресурсів;

· аналіз витрачання матеріальних ресурсів в звітному періоді;

· зміна залишків незавершеного виробництва;

· плани технічного розвитку та реконструкції підприємства.

Для планування потреби матеріально-технічних ресурсів найчастіше використовують метод прямого розрахунку.

Потребу сировини та матеріалів для виготовлення продукції визначають за формулою:

П м = Н_і * В_і (3)

де Н_і – норма витрачання матеріалу на і-тий виріб,

В_і- виробництво і-того виробу у плановому періоді;

п – кількість видів виробів, для яких використовується даний матеріал.

В плані з праці і зарплати обгрунтовується чисельність працівників, фонд оплати праці, показники продуктивності праці.

Чисельність робітників (Ч) визначається за формулою:

, (4)

де Ч – чисельність робітників, осіб;

Тв - трудовитрати робітників, люд.- дні;

Те - ефективний час роботи одного робітника в році, дні.

Трудовитрати (Т в), люд.-дні, визначаються за формулою:

- на основних роботах

(5)

- на допоміжних роботах

(6)

де О – обсяг робіт, м³;

Нв – норма виробітку, м³ на люд-день;

Нч - норма часу, люд.-дн./ м³.

Основна зарплата виробничих робітників (на основних роботах) визначається множенням обсягу робіт на відрядну розцінку за одиницю, тобто:

(7)

Розцінка визначається за формулою:

, (8)

де Р – розцінка;

Тс – середньоденна тарифна ставка робітників на певній операції, грн;

Нв – норма виробітку, м³ на люд.-день.

Основна заробітна плата допоміжних робітників– це добуток трудовитрат і денної тарифної ставки:

(9)

У плані собівартості і рентабельності визначається рівень витрат на виробництво, витрати на виготовлення кожного виду продукції, витрати на 1 грн продукції, планують відсоток його зниження.

У фінансовому плані визначають планові грошові потоки від продажу продукції.

У плані технічного розвитку і підвищення ефективності виробництва передбачаються заходи з технічного розвитку шляхом впровадження нових технологій і техніки, вдосконалення використання існуючих.

У плані соціального розвитку колективу визначаються заходи щодо підвищення кваліфікації персоналу(курси, тренінги) та охорони праці.

Планування собівартості продукції

Планування собівартості за елементами витрат.

Розрізняють такі економічні елементи:

· матеріальні витрати

· витрати на оплату праці

· відрахування на соціальні заходи

· амортизація

· інші операційні витрати

До складу елементу «Матеріальні витрати» включаються витрати на:

1) сировину і матеріали, які використані як основні та допоміжні матеріали у процесі виготовлення продукції (робіт, послуг) або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі;

2) купівельні напівфабрикати та комплектуючи вироби;

3)придбане у сторонніх підприємств і організацій будь-яке паливо та енергію всіх видів, які використані на технологічні та інші операційні цілі;

4) витрати пов’язані з використанням природної сировини (коренева плата, плата за воду);

5) тару й тарні матеріали;

6) будівельні матеріали;

7) запасні частини, які використані для ремонту;

8) витрати на малоцінні й швидкозношувані предмети;

9) інші.

До складу елементу “ Витрати на оплату праці ” включаються основна і додаткова заробітна плата робітників та службовців.

Елемент “ Відрахування на соціальні заходи ” включає:

· відрахування на обов’язкове державне пенсійне страхування;

· відрахування на обов’язкове соціальне страхування;

· відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

· відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку.

До елементу “ Амортизація ” включається сума нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів.

До елементу “ Інші операційні витрати ” належать:

· витрати на відрядження;

· витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення;

· витрати на участь в семінарах;

· витрати на проведення аудиту;

· витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів;

· витрати на сертифікаціїю продукції;

· витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад;

· платежі з страхування майна підприємства

· витрати на оплату послуг банків;

· податки, збори та інші платежі;

· витрати на проведення рекламних заходів;

· витрати, повязані зі збутом продукції;

· витрати на професійну підготовку персоналу;

· інші операційні витрати.

Планування собівартості за калькуляційними статтями

Собівартість продукції – це витрати на виробництво та збут продукції. Калькулювання — обчислення собівартості окремих виробів. Об’єкт калькулювання — це та продукція чи роботи (послуги), собівартість яких обчислюється. До калькуляційних статей належать наступні: сировина і матеріали; зворотні відходи; покупні матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій; паливо і енергія на технологічні цілі; основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; відрахування на соціальні заходи; витрати на утримання і експлуатацію устаткування; загальновиробничі витрати; інші виробничі витрати; адміністративні витрати; витрати на збут.

До статті калькуляції “Сировина та матеріали” включається вартість сировини і матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, утворюючи ії основу та допоміжних матеріалів, що використовуються при виготовленні продукції (робіт, послуг).

До статті “Паливо й енергія на технологічні цілі” відносяться витрати на всі види палива й енергії, що безпосередньо використовуються в процесі виробництва продукції.

У статті “Зворотні відходи” відображається вартість зворотних відходів, що вираховується із загальної суми матеріальних витрат, віднесених на собівартість продукції.

До статті калькуляції “Основна заробітна плата” відносяться витрати на виплату основної заробітної плати для робітників, зайнятих виробництвом продукції.

До статті “Додаткова заробітна плата” відносяться витрати на виплату виробничому персоналу підприємства додаткової заробітної плати. Вона включає доплати, надбавки, премії.

До статті “Витрати на утримання та експлуатацію устаткування» відносять: витрати на утримання і експлуатацію виробничого устаткування (паливно-мастильні матеріали; електроенергія на технологічні цілі; зарплата робітників на обслуговуванні устаткування; відрахування на соцстрах; амортизаційні відрахування); витрати на ремонт; витрати на утримання цехових транспортних засобів; інші витрати.

Витрати на утримання та експлуатацію устаткування розподіляються між видами продукції (робіт, послуг) пропорційно основній заробітній платі або відпрацьованих машинозмін, об’єму діяльності, прямих витрат тощо.

До статті “Загальновиробничі витрати” належать: основна і додаткова заробітна плата апарату управління цехами, відрахування на соцстрахування, службові відрядження, амортизація будівель і споруд цехового призначення, поточний ремонт будівель і споруд, охорона праці в цехах, пожежна і сторожова охорона, знос МШП, платежі зі страхування майна цехів, інші витрати цехів.

Загальновиробничі витрати кожного цеху включаються до загальновиробничих витрат і розподіляється між різними видами продукціїпропорційно до суми основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг).

До адміністративних витрат належать витрати, що спрямовані на обслуговування і управління підприємством: основна і додаткова заробітна плата працівників апарату управління підприємством; відрахування на соцстрахування; оплата послуг консультаційного та інформаційного характеру; витрати на зв’язок; службові відрядження; амортизація основних фондів адміністративного призначення; витрати на утримання і поточний ремонт основних фондів; оплата послуг банків; витрати на підготовку кадрів; витрати на перевезення працівників; податки, збори та інші обов’язкові платежі; інші витрати.

До витрат на збут належать витрати, пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: витрати на зарплату працівників, що пов’язані із збутом продукції; витрати на утримання, ремонт та експлуатацію основних засобів, пов’язаних зі збутом продукції;витрати, пов’язані з транспортуванням продукції; витрати на гарантійний ремонт; витрати на рекламу;витрати на зберігання, навантаження, розвантаження й пакування продукції; інші витрати.