Хворобою Тешена) свиней

1. Загальні положення. 1.1. Ензоотичний енцефаломієліт (хвороба Тешена) свиней – інфекційна хвороба, збудником якої є ентеровірус. Хвороба характеризується гострим перебігом з ураженням центральної нервової системи і супроводжується розладом координації руху, судомним скороченням різних груп м'язів тулуба, гіперестезією (підвищеною больовою чутливістю) шкіри, прогресувальними парезами та паралічами кінцівок. До вірусу ензоотичного енцефаломієліту свиней сприйнятливі тільки домашні та дикі свині, переважно віком від 2 до 10 місяців. Вірус стійкий до дії дезінфікувальних речовин і тривалий час зберігається у зовнішньому середовищі. В замороженому стані він може зберігатись роками, а в засоленому м'ясі, гної та інфікованому приміщенні – 6–8 тижнів. Джерелом інфекції є клінічно і латентно хворі, а також перехворілі ензоотичним енцефаломієлітом свині (вірусоносії). Вірусоносійство зберігається до одного року. Із організму хворих та перехворілих тварин вірус виділяється із секретами і екскретами (в основному – з калом, сечею, слиною та носовими виділеннями). Вірус переноситься, в основному, із незнезараженим м'ясом неконтрольованого подвірного забою вірусоносіїв та хворих ензоотичним енцефаломієлітом свиней, відходами боєнь та столових, механічно – людьми, тваринами, зокрема – гризунами. Зараження здорових тварин проходить як при сумісному утриманні з хворими свинями та вірусоносіями, так і при ізольованому (подвірному) утриманні через інфіковані корм, воду, предмети догляду та обслугою. 1.2. Діагноз на ензоотичний енцефаломієліт свиней установлюється на підставі епізоотологічних, клінічних та патологоанатомічних даних з урахуванням результатів лабораторних досліджень (виявлення та ідентифікація вірусу в реакціях нейтралізації та імунофлуоресценції, дослідження сироватки крові хворих та перехворілих тварин з метою виявлення специфічних антитіл, при потребі проводиться біологічна проба з дозволу Державного департаменту ветеринарної медицини). При встановленні діагнозу слід виключити хворобу Ауески, сказ, класичну чуму свиней, лістеріоз, а також отруєння, в тому числі кухонною сіллю і соланіном. 1.3. Для лабораторної діагностики у державну лабораторію ветеринарної медицини направляють матеріал від загиблих та вимушено забитих тварин з клінічними ознаками парезів і паралічу (шматочки мозочку, довгастого мозку та поперекової частини спинного мозку розміром 1–2 см). Матеріал поміщають у пробірки з 30%–м гліцерином на буферному розчині або в порожні пробірки і в термосі з льодом надсилають для дослідження у лабораторію. Для ретроспективної діагностики направляють сироватки крові свиней: хворих, перехворілих та тих, які контактували з ними.

2. Заходи щодо профілактики ензоотичного енцефаломієліту свиней. 2.1. З метою попередження занесення до господарства вірусу ензоотичного енцефаломієліту свиней рекомендується дотримуватись на фермах, комплексах, у господарствах приватної власності режиму закритих підприємств, які передбачають обмеження допуску на їх територію сторонніх осіб, а також ретельний ветеринарний нагляд за станом тварин, які утримуються, а також за тими, що ввозяться в господарство. При цьому необхідно: а) комплектувати свиноферми тваринами тільки із благополучних за інфекційними хворобами господарств; б) всі свині, які надходять у господарство, підлягають карантинуванню протягом 30 діб. Тварин, що пройшли карантин, переводять в основне стадо тільки з дозволу і під наглядом головного лікаря ветеринарної медицини господарства; в) обгородити свиноферми, вхід на їх територію обслуги дозволяти тільки через санпропускники (профілактичний режим дії); г) не дозволяти: – господарських зв'язків із неблагополучними за ензоотичним енцефаломієлітом свиней господарствами та населеними пунктами; – вводу на територію свиноферм колективних господарств тих свиней, які належать населенню, а в господарства приватної власності – тварин невідомого походження; – заїзд на територію свиноферм транспорту, що не пов'язаний з їх обслуговуванням; – використання в корм свиням незнезаражених відходів – харчових, кухонних та з бойні. 2.2. Громадяни, які мають в особистому користуванні свиней, зобов'язані закуповувати їх тільки в благополучних за заразними хворобами свиней господарствах чи населених пунктах. 2.3. Керівники господарств зобов'язані забезпечити високу ветеринарно–санітарну культуру на фермах, годівлю свиней доброякісними кормами за відповідними нормами. 2.4. Всіх свиней, які перебувають у неблагополучній або загрозливій за ензоотичним енцефаломієлітом свиней зоні незалежно від їх належності беруть на суворий облік і проводять їм профілактичне щеплення вакцинами проти цієї хвороби згідно з настановами з їх застосування.

3. Заходи з ліквідації ензоотичного екцефаломієліту свиней. 3.1. При виникненні підозри на захворювання свиней ензоотичним енцефаломієлітом фахівець ветеринарної медицини, який обслуговує господарство, населений пункт, зобов'язаний терміново сповістити про це головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста) і до його прибуття разом з керівником господарства або власником тварини, де виявлено захворювання, організувати проведення таких заходів: а) ізолювати хворих і підозрілих на захворювання свиней і забезпечити для них окремі приміщення, окремий догляд, окремий інвентар, узяти на облік усіх свиней, які перебувають на фермі і в населеному пункті; б) заборонити доступ на територію свиноферм і в приміщення свинарників сторонніх осіб, перервати виробничий зв'язок між свинарниками, фермами та зв'язок між дворами; в) припинити вивезення із господарства та ввезення в нього свиней, вивезення кормів, обладнання й інвентарю, м'яса, інших продуктів та сировини, одержаних від забою свиней, а також – переміщення свинопоголів'я усередині ферми, двору, свинарника, за винятком переведення хворих і підозрілих в захворюванні тварин в ізолятори; г) не допускати виїзду за межі господарства (свиноферми) транспорту будь–якого виду без дезобробки та виходу людей і тварин. 3.2. Головний державний інспектор ветеринарної медицини району (міста) при одержанні повідомлення про підозру на захворювання свиней ензоотичним енцефаломієлітом зобов'язаний терміново прибути на місце, разом з фахівцем ветеринарної медицини господарства (дільниці) вжити заходів зі встановлення діагнозу і недопущення поширення хвороби. З цією метою: а) проводять у господарстві епізоотологічний аналіз; б) уточнюють епізоотичний стан за ензоотичним енцефаломієлітом і іншими хворобами свиней у навколишніх господарствах і населених пунктах; в) проводять клінічний огляд з термометрією свинопоголів'я, звертаючи особливу увагу на характер температурної реакції у тварин у різних стадіях захворювання; г) терміново направляють відібраний, як указано у пункті 1.3, патологічний матеріал до державної лабораторії ветеринарної медицини для досліджень. 3.3. Після встановлення діагнозу на ензоотичний енцефаломієліт свиней головний державний інспектор ветеринарної медицини району (міста): а) терміново надсилає повідомлення про це в районну адміністрацію, виконком міської ради, вищий орган ветеринарної медицини, головним державним інспекторам ветеринарної медицини сусідніх районів, а також керівникам і фахівцям ветеринарної медицини тих господарств (підприємств), яким продавали свиней із цього господарства (ферми, двору) в останні 40 діб до появи клінічних ознак хвороби, для вжиття відповідних заходів; б) негайно представляє у районну адміністрацію, виконком міської ради відповідні матеріали для оголошення населеного пункту, господарства або окремого двору неблагополучним за ензоотичним енцефаломієлітом свиней і встановлення карантинних обмежень. Одночасно головний державний інспектор ветеринарної медицини району (міста) разом з керівником і лікарем ветеринарної медицини, який обслуговує господарство (населений пункт), розробляє план заходів з ліквідації захворювання свиней ензоотичним енцефаломієлітом. 3.4. Районна адміністрація, виконком міської ради за поданням головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста) виносить рішення щодо встановлення карантинних обмежень у неблагополучному за ензоотичним енцефаломієлітом пункті (фермі, господарстві, окремих дворах громадян або населеному пункті). У рішенні вказують межі неблагополучного пункту і загрозливої зони, визначають основні заходи з ліквідації хвороби у вогнищі та з профілактики її в загрозливій зоні. 3.5. Карантинними обмеженнями забороняють: а) вивіз із неблагополучного пункту та ввезення в нього свиней, вивіз із господарства (населеного пункту) свинини сирою і інших продуктів та сировини, одержаних від забою свиней, а також кормів; б) перегрупування свинопоголів'я у межах господарства (ферми) без погодження зі спеціалістами ветеринарної медицини господарства; в) забій свиней без дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста); г) відправлення посилок з карантинованих населених пунктів із м'ясними продуктами зі свинини; ґ) відвідування неблагополучної ферми особами, які не зайняті обслуговуванням тварин; д) виїзд із ферми будь–якого виду транспорту без санітарної його обробки, а також вихід людей у спецодязі і спецвзутті; е) продаж на ринках свиней із неблагополучного за ензоотичним енцефаломієлітом свиней населеного пункту, господарства (ферми), а також у сирому вигляді свинини і інших продуктів забою свиней. 3.6. У неблагополучному за ензоотичним енцефаломієлітом свиней господарстві (фермі), а також у неблагополучних за цією хворобою дворах громадян проводять механічне очищення приміщень і станків з наступним їх дезінфікуванням через кожні 5 діб, до проведення остаточної дезінфекції перед зняттям карантинних обмежень. Дезінфекції підлягають також предмети догляду за тваринами, обладнання та транспортні засоби, які перебувають у вогнищі інфекції. Для дезінфекції застосовують 2%–ний розчин формальдегіду, 3%–ний гарячий розчин їдкого натру, розчин гіпохлориту натрію або освітлений розчин хлорного вапна, що містять 3% активного хлору. Розчини застосовують із розрахунку 1 літр на 1 м(2) площі тваринницького приміщення при експозиції 3–4 години. Одночасно проводять дератизацію та дезінсекцію приміщень. Для знезараження робочого, санітарного одягу і взуття працівників ферми (населеного пункту) обладнують параформалінову камеру. 3.7. При проведенні заходів з ліквідації захворювання свиней ензоотичним енцефаломієлітом ураховують виробничий напрямок господарства і ступінь ураженості поголів'я. 3.7.1. У відгодівельних, підсобних господарствах доцільно провести забій усіх свиней, як указано в пункті 3.8. 3.7.2. У репродуктивних господарствах, племзаводах, у господарствах, у яких забій усього поголів'я неблагополучної ферми недоцільний, а також у дворах громадян неблагополучного населеного пункту проводять щоденно клінічний огляд і термометрію свиней, забивають усіх хворих та підозрілих у захворюванні ензоотичним енцефаломієлітом свиней, а також – тварин, що відстають у розвитку. Усіх інших свиней у неблагополучних і загрозливих за ензоотичним енцефаломієлітом свиней господарствах (фермах) і населених пунктах вакцинують проти цієї хвороби вакцинами, згідно з настановами з їх застосування. 3.8. Забій хворих (підозрілих на захворювання) свиней проводять на санітарній бойні або на загальному конвейєрі м'ясокомбінату в окрему зміну, а також на спеціально обладнаних забійних пунктах (площадках) господарств з дозволу обласного управління державної ветеринарної медицини, з дотриманням правил, які запобігають поширенню вірусу. Подвірний забій свиней дозволяють у кожному окремому випадку з дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста) під наглядом лікаря державної установи ветеринарної медицини. 3.8.1. Свиней для забою або продукти їх забою для переробки доставляють на м'ясокомбінат автотранспортом, кузови в якому повинні бути зі щільним дном, що не пропускає рідини. Під час перевезення не дозволяється робити зупинки у населених пунктах, а також – дорізати свиней. У ветсвідоцтві (форма N 1) слід вказати, що свині хворі або підозрілі в захворюванні ензоотичним енцефаломієлітом. Автомашини при виїзді з господарства (свиноферми), а також із території м'ясокомбінату ретельно очищають і дезінфікують 2%-ним розчином формальдегіду або 3%-ним гарячим розчином їдкого натру. Спецодяг та взуття осіб, які працюють при завантаженні та розвантаженні, а також обслуговують свиней у дорозі, дезінфікують згідно з чинною інструкцією з дезінфекції. Використане при забої тварин обладнання після закінчення роботи ретельно дезінфікують 5%-ним розчином хлораміну або 3%-ним гарячим розчином їдкого натру. Малоцінний дерев'яний інвентар спалюють. Забійні пункти (площадки) очищають і дезінфікують 3%-ним розчином їдкого натру після кожного випадку забою таких свиней. 3.8.2. Туші й усі субпродукти, одержані від забою хворих та підозрілих у захворюванні і зараженні ензоотичним енцефаломієлітом свиней, випускати в сирому вигляді забороняється. М'ясо, сало і субпродукти переробляють на варені, варено-копчені ковбаси, консерви (крім маринадів) або направляють на проварення згідно з чинними Правилами ветеринарного огляду забійних тварин і ветеринарно–санітарної експертизи м'яса і м'ясних продуктів. Допускається використання голів, ніг і хвостів для виготовлення зельцю та холодцю з контролем за дотриманням технологічних режимів їх виготовлення та дотриманням контролю за технологією. Кістки, кров, головний та спинний мозок, кишки, шлунки, сечові міхури, стравоходи, копита переробляють на м'ясо–кісткове борошно. Шкіру з тварин не знімають, а обпалюють або ошпарюють. Допускається на м'ясокомбінаті зняття шкір, що підлягають знезараженню згідно з чинною настановою з дезінфекції сировини тваринного походження. За наявності виснаженності або інших змін у м'язах тушу з усіма внутрішніми органами бракують і направляють на технічну утилізацію чи спалюють. 3.9. Трупи свиней, загиблих від ензоотичного енцефаломієліту свиней, спалюють. За наявності заводу з виготовлення м'ясо–кісткового борошна трупи переробляють на м'ясо-кісткове борошно під контролем служби державної ветеринарної медицини.

4. Зняття карантинних обмежень. 4.1. Карантинні обмеження з неблагополучних за ензоотичним енцефаломієлітом свиней господарств (ферми, двору, населеного пункту) знімають за поданням головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста) з закінченням 40 днів від дня останнього видужання, загибелі або вимушеного забою хворих тварин і за умови проведення всіх ветеринарно-санітарних заходів, що передбачені цією інструкцією. 4.2. Якщо в неблагополучному за ензоотичним енцефаломієлітом свиней господарстві було забите все наявне там поголів'я свиней, то карантинні обмеження з такого господарства знімають після проведення в ньому відповідно, ветеринарно–санітарних заходів, дезінфекції. Завезення здорового поголів'я свиней в таке господарство допускається тільки з дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста). Свиней щеплюють з профілактичною метою проти ензоотичного енцефаломієліту і протягом 6 місяців ведуть за ними ветеринарний нагляд. 4.3. Перед зняттям карантину керівники господарств, громадяни – власники тварин зобов'язані за вказівкою фахівців ветеринарної медицини забезпечити ретельне очищення приміщення, в якому утримувались свині, а також території навколо нього від гною, проведення санітарного ремонту приміщень і остаточної дезінфекції, яку проводять дворазово деззасобами, що вказані в пункті 3.6. Гній знезаражують 5%-ним розчином формаліну або 3%-ним розчином їдкого натру з поверхні після буртування його в спеціально відведених місцях. 4.4. В оздоровлених від ензоотичного енцефаломієліту господарствах (фермах, дворах), населених пунктах проводять протягом 2-х років щеплення свиней вакцинами проти цієї хвороби згідно з настановами з їх застосування. 4.5. Після зняття з господарства (ферми), населеного пункту карантинних обмежень, встановлених у зв'язку з неблагополуччям за ензоотичним енцефаломієлітом свиней, уводяться такі обмеження відносно поголів'я свиней, яке залишається в господарстві (населеному пункті): а) забороняється протягом 6 місяців вивозити в інші господарства для відтворення і відгодівлі свиней, а також змішувати їх з хворими і неімунними тваринами; б) протягом 6 місяців після зняття карантинних обмежень забій свиней проводять окремою партією на спеціально виділеному м'ясокомбінаті в межах цієї області. У ветеринарному свідоцтві при цьому вказують дату зняття карантинних обмежень з господарства (ферми). М'ясо, сало і субпродукти, що одержані від таких свиней, використовують для виготовлення варених, варено-копчених ковбас або консервів (крім маринадів) при встановлених технологічних режимах. Кістки, кров, головний та спинний мозок, кишки, сечові міхури, стравоходи, копита переробляють на м'ясо–кісткове борошно. Кишки та сечові міхури можна використати як оболонку при виготовленні варених ковбасних виробів після дезінфекції 0,5%-ним розчином формальдегіду протягом однієї години з наступним промиванням водою. Шкіри знезаражують так, як указано в підпункті 3.8.2 цієї інструкції; в) протягом 2-х років після зняття карантинних обмежень зі свинарських господарств реалізацію свиней і продуктів забою проводити після одержання негативних результатів лабораторних досліджень на вірусоносійство вірусу ензоотичного енцефаломієліту свиней. 5. Обов'язки і відповідальність керівників господарств, фермерів, громадян – власників тварин, ветеринарних працівників 5.1. Керівники господарств (підприємств), фермери, громадяни – власники тварин у відповідності із Законом України "Про ветеринарну медицину" зобов'язані забезпечити проведення передбачених цією інструкцією організаційно-господарських, спеціальних заходів з запобігання захворюванню свиней ензоотичним енцефаломієлітом, а також – з ліквідації вогнища хвороби у разі її виникнення. 5.2. Фахівці державної мережі ветеринарної медицини районів, міст, установ, організацій і підприємств проводять своєчасну діагностику хвороби і розроблення заходів з профілактики та її ліквідації, а також організовують їх виконання на місцях. 5.3. Спеціалісти управлінь державної ветеринарної медицини АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя зобов'язані здійснювати постійне керівництво і контроль за виконанням заходів з профілактики та ліквідації ензоотичного енцефаломієліту свиней у господарствах (підприємствах) і населених пунктах, інформувати про стан цієї роботи місцеву державну адміністрацію, господарські і органи ветеринарної медицини. 5.4. Посадові та інші особи за порушення правил карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог щодо ензоотичного енцефаломієліту свиней несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.