Виробнича інфраструктура та її вплив на економіку підприємства

Інфраструктура підприємства – це комплекс підрозділів і служб, головна

задача яких зводиться до забезпечення нормального функціонування (без перерв і

зупинок) основного виробництва і всіх сфер діяльності підприємства.

Інфраструктура поділяється на виробничу та соціальну.

Соціальна інфраструктура – це сукупність підрозділів підприємства, які

забезпечують задоволення соціально-побутових та культурних потреб працівників

підприємства

Виробнича інфраструктура – це комплекс обслуговуючих та допоміжних

виробництв, які забезпечують основний виробничий процес сировиною,

матеріалами_______, паливом, енергією, інструментом, оснасткою, а також підтримують

технологічне і енергетичне обладнання в діє спроможному стані.

Виробнича інфраструктура включає:

Ø допоміжні та обслуговуючі господарства, цехи та дільниці;

Ø комунікаційні мережі;

Ø засоби збору та обробки інформації;

Ø природоохоронні засоби та споруди.

До інфраструктури відносяться ремонтне, інструментальне, енергетичне,

транспортне, складське, тарне і інші господарства, а також служби матеріально-

технічного забезпечення, маркетингу, технічного контролю якості продукції,

підготовки виробництва нової продукції, лабораторних досліджень, планування і

обліку, кадрової і фінансової діяльності, збуту готової продукції і т.ін.

Склад і масштаби інфраструктури підприємства залежать від типу

виробництва, номенклатури і обсягу випуску продукції, рівня спеціалізації і

кооперування, організації виробничих процесів, розмірів підприємства і його

виробничих зв'язків.

Значне місце у виробничій інфраструктурі підприємства займає енергетичне

господарство, оскільки сучасні виробництва є великими споживачами палива,

електроенергії, пари, газу, води, стислого повітря і інших енергоносіївВисокий рівень організації робіт по обслуговуванню основного виробництва,

у великій мірі що залежить від міри його технологічної оснащеності, є істотною

передумовою підвищення ефективності і якості продукції будь-якого підприємства.

Вся система технічного обслуговування підприємства повинна

відповідати наступним вимогам:

1) забезпечувати умови випуску конкурентоспроможної продукції при

мінімальних витратах;

2) здійснювати техніко-економічну і організаційну регламентацію процесів

обслуговування;

3) носити профілактичний характер;

4) забезпечувати гнучкість, спадкоємність і мінімальну перебудову при

переході основного виробництва на випуск нової продукції.

Основними напрямами вдосконалення організації допоміжних господарств

в рамках підприємства є:

1) централізація і концентрація однорідних процесів обслуговування і їх

спеціалізація, що створює умови для використання найбільш могутнього

прогресивного обладнання, наукових методів організації виробництва і труда,

високопродуктивної технології;

2) механізація і автоматизація технологічних процесів;

3) раціоналізація управління;

4) поліпшення нормативної бази;

5) обґрунтоване планування чисельності працівників;

6) розробка і впровадження технічно обґрунтованих норм часу і заходів щодо

наукової організації труда;

7) використання стимулюючих систем оплати праці;

8) створення комплексної технології;

9) впровадження і вдосконалення форм господарського розрахунку,

заснованих на ринкових відносинах.