Форми держави

Форма держави — це спосіб або порядок організації та здійснення державної влади. Форма держави складається з трьох елементів:

1) Форма державного правління — це елемент форми держави, який характеризує структурну організацію влади, порядок утво­рення і повноваження вищих органів державної влади, їх взає­мовідносини між собою, з іншими органами держави, з політич­ними партіями і соціальними групами та населенням в цілому.

1. Монархія — це форма державного правління, за якої вища державна влада повністю або частково належить одній особі — монарху і, як правило, передається у спадщину представникам правлячої династії. У різних країнах монарх має різні назви: король (Іспанія, Велика Британія); султан (Малайзія, Оман); емір (ОАЄ); великий герцог — (Люксембург); князь (Ліхтенштейн, Монако) тощо.

Усі монархії по­діляються на необмежені та обмежені (конституційні).

Абсолютна (Необмежена) монархія — це така монархічна форма прав­ління, за якої влада монарха ніким і нічим не обмежена, монарх ні з ким не ділить верховну владу, сам видає закони, призначає чиновників на вищі посади, здійснює правосуддя і керує державою на свій розсуд.

Обмежена (Конституційна) – влада монарха обмежена Конституцією, монарх підзвітний парламенту, який і здійснює законодавчу діяльність.

Різновидами обмеженої (конституційної) монархії є:

1) дуалістична монархія — це така монархія, якій притаманна по­двійність (дуалізм) вищих органів державної влади: монарх за­ймає центральне місце у механізмі держави, він зосереджує у своїх руках виконавчу владу і формує уряд, відповідальний пе­ред ним. Законодавчі повноваження розподіляються між вибор­ним представницьким органом (парламентом) і монархом, який має право розпуску парламенту, право абсолютного вето щодо прийнятих парламентом законів та право видавати укази, які мають силу законів.

2) парламентська монархія — це така монархія, за якої влада мо­нарха суттєво обмежена в усіх сферах здійснення державної влади, за ним лише формально зберігається статус глави держа­ви — виключно з представницькими повноваженнями. Законо­давча влада належить парламенту, а виконавча — уряду, який формується парламентом і повністю йому підзвітний. Монарх лише формально затверджує склад уряду. Він є главою держави, проте впливати на діяльність уряду та парламенту не має права.

2. Республіка — це форма державного правління, за якої дер­жавна влада здійснюється представницькими органами (парла­ментом, президентом), які обираються населенням країни на пев­ний, чітко визначений законодавством строк.

Залежно від обсягу державно — владних повноважень президе­нта і парламенту республіки поділяються на президентські, парла­ментські та змішані.

Президентська республіка — це форма державного правління, за якої державна влада здійснюється всенародно обраним президен­том, який поєднує повноваження глави держави і глави уряду,тобто законода­вча влада належить парламенту, а виконавчу очолює президент

Змішана республіка — це форма державного правління, за якою державна влада поєднує ознаки як парламентської, так і президентської республік.

У змішаній республіці співвідношення повноважень вищих ор­ганів державної влади може бути різним і залежно від цього розрізня­ють парламентсько-президентську (з перевагою державновладних повноважень парламенту) і президентсько-парламентську (з перева­гою державновладних повноважень президента) республіки.

2) Форма державного устрою — це елемент форми держави, який характеризує територіальну організацію влади, спосіб (порядок) поділу території держави на певні складові частини та співвід­ношення між ними.

Виділяють три основні форми державного устрою:

· Унітарна держава — проста, єдина держава, яка характеризується відсутністю у адміністративно-територіальних одиниць ознаки суверенітету. Виділяють централізовані і децентралізовані складні держави, з наявністю або відсутністю автономних утворень.

· Федерація — складна, союзна держава, частини якої є державними утвореннями з певним державним суверенітетом. Будується на розподілі функцій управління між центром і суб'єктами федерації.

· Конфедерація — тимчасовий союз держав, який створюється для досягнення політичних, економічних, культурних та інших цілей. Не володіє самостійним суверенітетом, відсутня єдина система законодавства.

3) Форма державного режиму — це елемент форми держави, який характеризує політичну організацію влади, сукупність способів, прийомів, методів здійснення державної влади у суспільстві. Існує 2 форми державного режиму: демократичний та антидемократичний.

Демократичний режим існує у наступних формах:

1. ліберальнодемократичний, який заснований на системі гума­ністичних принципів здійснення державної влади, визнанні сво­бод і прав людини, забезпеченні рівності всіх перед законом;

2. консервативнодемократичний, який заснований переважно на демократичних принципах державного управління, що склалися історично та є характерними саме для цієї держави, яка не бажає перейти до нових форм і методів державного управління;

3. радикальнодемократичний, який здійснюється шляхом пос­тійного введення нових форм реалізації державної влади, вико­ристання рішучих заходів щодо підвищення ефективності дер­жавного управління.

Антидемократичний режим — це вид державного режиму, при якому державна влада зосереджується в руках неконтрольованої народом групи осіб або в руках однієї особи і здійснюється більш жорсткими методами шляхом порушення прав і свобод лю­дини та усуненням можливостей для вільного волевиявлення ін­тересів різних груп населення.

Антидемократичний режим існує у наступних формах:

1) деспотичний, який характеризується зосередження в руках од­нієї особи (деспота) всієї повноти державної влади та повній безправності підданих. Деспотія притаманна абсолютним монар­хіям періоду рабовласництва;

2) тиранічний, який характеризується зосередженням в руках од­нієї особи (тирана) всієї повноти державної влади, яку він, на відміну від деспотії, одержав не за правом успадкування, а вна­слідок узурпації, насильницького захоплення влади шляхом державного перевороту. Для тиранії характерне панування жо­рстких способів здійснення державної влади, свавілля, безза­коння;

3) тоталітарний, який характеризується зосередженням державної влади в руках правлячої верхівки або однієї особи, здійсненням диктатури однієї партії та забороною діяльності опозиційних партій і організацій, відсутність реальних прав і свобод грома­дян, наявність всеохоплюючого контролю з боку держави над усіма сферами суспільного та особистого життя, нав'язування єдиної офіційної державної ідеології, відсутність вільного воле­виявлення.

4) авторитарний, який характеризується значним зосередженням державної влади в руках однієї або кількох осіб, звуженням по­літичних прав і свобод громадян, політичних партій та громад­ських об'єднань, недопущенням політичної опозиції, наявністю єдиної, обов'язкової політичної ідеології, приниженням ролі представницьких органів влади, використанням насильства і позасудових методів примусу людей, спиранням на поліцейські та військові апарати.

86. Відповідальність за порушення зобов’язань.