Залишки по рахунках 9-го класу

А) відображаються у балансі підприємства за формою 1

Б) не відображаються у балансів) відображаються у балансі частково

12. Як звучить назва 1 класу плану рахунків бухгалтерського обліку

А) основні засоби

Б) необоротні активи

В) балансові рахунки

Г) запаси і затрати

13. Який зміст бухгалтерського запису Дт 652 Кт 311

А) перерахована заборгованість пенсійному фонду

Б) нарахована допомога по тимчасовій непрацездатності працівникам основного виробництва

В) проведено нарахування на соціальне страхування на суму зарплати працівника основного виробництва

Г) виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності працівникам основного виробництва

Д) перерахована органу соціального страхування заборгованість по внесках

Е) проведено розрахунок по боргу пенсійному фонду готівкою

14. Що відображається за кредитом калькуляційних рахунків

А) витрати, пов”язані з виробництвом продукції

Б) одержана продукція з виробництва

В) виручка від реалізації продукції

Г) інші показники

15. В якому випадку буває залишок по калькуляційному рахунку

А) завжди

Б) при незавершеному циклі виробництва

В) при допущених помилках

Г) не буває

16. Які рахунки бухгалтерського обліку за призначенням і структурою відносяться до калькуляційних

А) розрахунки по оплаті праці

Б) витрати майбутніх періодів

В) виробництво

Г) допоміжні виробництва

17. Чи співпадають структура та коди рахунків для господарюючих суб”єктів і бюджетних установ

А) так

Б) ні

В) співпадають частково

18. Інформація, накопичена на рахунках 8-го класу

а) відображається у балансі підприємства за формою 1

б) не відображається у балансі

в) відображається у балансі частково

19. Що означає стаття балансу “Нерозподілені прибутки (збитки)”

а) суму нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) за поточний рік

б) нічого не означає

в) суму прибутку, яку необхідно спрямувати на виплату дивідендів акціонерам (учасникам)

г) суму нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) з початку діяльності підприємства

20.При використанні основного плану рахунків та рахунків 8-го класу чи можуть бути по ним залишки на звітну дату

а) так

б) ні

в) в окремих випадках

Тема 1.4. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві.

1. Первинна документація. Інвентаризація. Оцінка та калькуляція.

2. Форми ведення бухгалтерського обліку.

.

1. Первинна документація. Інвентаризація. Оцінка та калькуляція.

Документ – це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Виходячи із цього документація являє собою спосіб суцільного і безперервного відображення об”єктів бухгалтерського обліку шляхом використання бухгалтерських документів.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов”язкові реквізити:

- назва підприємства, установи від імені яких складений документ;

- назва документа;

- код форми;

- дата і місце вкладання;

- зміст господарської операції та її вимірники (в натуральному і вартісному виразі);

- посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на електронних носіях мають вигляд дискети або диску. Первинні документи складаються на бланках типових форм. Затверджених Міністерством статистики України, а також бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Вільні рядки в первинних документах підлягають обов”язковому прочеркуванню. Керівник підприємства забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановленому графіком документообороту терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірних даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Первинні документи підлягають обов”язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам,

встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну. Завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Первинні документи, що пройшли обробку, повинні мати відмітку., яка виключає можливість їх повторного використання: при ручній обробці – дату запису в обліковий реєстр, а при обробці на обчислюваній установці – відтиск штампу оператора, відповідального за їх обробку.

Усі документи, що додаються до прибуткових та видаткових касових ордерів, а також документи, що стали підставою для нарахування заробітної плати та інших подібних виплат, підлягають обов”язковому погашенню штампом або ручним надписом “Одержано” або “Сплачено” із зазначенням дати (числа, місяця, року).

Зміни, які відбуваються в результаті господарських процесів, іноді призводять до розбіжностей між обліковими даними, які відображають рух і наявність господарських засобів і джерел, а також їх фактичною наявністю. Наявність такого роду відхилень можна з”ясувати лише шляхом проведення інвентаризації

Інвентаризація являє собою спосіб виявлення та обліку тих господарських засобів та джерел їх утворення, які не знайшли документального відображення у бухгалтерському обліку. Інвентаризація з однієї сторони виступає як елемент методу бухгалтерського обліку, а з іншої як техніка її проведення.

Інвентаризація проводить з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку шляхом їх зіставлення з фактичною наявністю майна.

Інвентаризації підлягає все майно установи, незалежно від його місцезнаходження, і всі види фінансових забов”ізань.

Інвентаризація майна проводиться за його місцезнаходженням та за матеріально-відповідальними особами. Під час інвентаризації в обов”язковому порядку проводиться констатація наявності об”єктів.

Кількість інвентаризацій у звітному році, дати їх проведення й перелік майна та зобов”язання, що підлягають інвентаризації під час кожної з них, визначаються керівником установи – крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов”язковим.

В залежності від повноти охоплення перевіркою господарських засобів та джерел утворення, інвентаризацію поділяють на повну та часткову. Повна інвентаризація передбачає перевірку всіх засобів та джерел їх утворення на підприємстві. При частковій інвентаризації перевірці підлягає певна група засобів та джерел.

В залежності від характеру інвентаризацію поділяють на планову та позапланову. Планова інвентаризація проводиться за планом і у с роки, які затверджені заздалегідь В свою чергу позапланова інвентаризація здійснюється раптово згідно розпорядження керівництва. за вимогою слідчих або контролюючих органів, при зміні матеріально-відповідальних осіб тощо.

Відповідальність за організацію інвентаризації, правильне та своєчасне її проведення несе керівник установи. Головний бухгалтер, разом їх керівником відповідних підрозділів та служб, зобов”язаний контролювати дотримання установлених правил проведення інвентаризації.

Для проведення інвентаризації наказом керівника установи створюється комісія з числа працівників установи та обов”язкової участі головного бухгалтера. Інвентаризаційну комісію очолює керівник установи чи його заступник. Наказом створюється також термін початку та закінчення робіт з проведення інвентаризації та порядок відображення її результатів у обліку. Забороняється призначати головою місцевої інвентаризаційної комісії в одній і тій самій установі одного й того самого працівника два роки підряд.

Забороняється проводити інвентаризацію цінностей при неповному складі членів інвентаризаційної комісії.

Перевірка залишків матеріальних цінностей у натурі членами комісії проводиться за обов”язкової участі матеріально відповідальних осіб.

До початку інвентаризації бухгалтерії необхідно закінчити обробку всіх документів про надходження і видачу матеріальних цінностей, провести відповідні записи в реєстрах аналітичного обліку і визначити залишки на день інвентаризації.

Наявність цінностей при інвентаризації виявляється шляхом обов”язкового підрахунку, зважування, обміру і таке інше, виходячи зі встановлених одиниць виміру. Визначення ваги матеріалів, що зберігаються насипом, можна проводити на підставі технічних розрахунків, про що в описах робиться відповідна відмітка.

Дані інвентаризації з кожного виду цінностей записуються в інвентаризаційні описи окремо, за місцем знаходження цінностей і особами, відповідальними за їх збереження.

Ці описи складаються в двох примірниках. При зміні матеріально відповідальних осіб складається три примірника опису.

У разі зміни матеріально відповідальної особи в описах особа, яка прийняла цінності, розписується про їх отримання, а та, яка здала, - про їх здачу.

У між інвентаризаційний період в установах з великою номенклатурою цінностей можуть проводиться вибіркові інвентаризації матеріальних цінностей у місцях їх зберігання й переробки.

Виявлені при інвентаризації надлишки – оприбутковуються, а нестачі – відшкодовуються за рахунок винних осіб за цінами, за якими обчислюється розмір шкоди від крадіжок, недостач, знищення і т.д.

При встановленні недостач і втрат, які виникли внаслідок зловживань. Відповідні матеріали протягом п”яти днів після встановлення недостач і втрат підлягають переданню до слідчих органів, а на суму виявлених недостач і втрат подається цивільний позов.

2. Форми ведення бухгалтерського обліку.

Форма бухгалтерського обліку – це повна система регістрів бухгалтерського обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Форму бухгалтерського обліку визначає певне поєднання хронологічного та систематичного обліку. Форми зв”язку між обліковими регістрами, спосіб та техніка облікових записів.

При ручному веденні бухгалтерського обліку розрізняють такі основні форми обліку:

- проста;

- спрощена;

- меморіально-ордерна;

- журнально-ордерна.

Відрізняються між собою форми обліку кількістю застосування облікових регістрів, їх призначенням, змістом, формою і зовнішнім виглядом, послідовністю і способами записів в них, взаємозв”язками між регістрами синтетичного і аналітичного обліку.

Малі підприємства можуть обрати просту або спрощену форму ведення бухгалтерського обліку, які передбачають обмежену кількість бухгалтерських регістрів.

При меморіально-ордерній формі обліку застосовуються меморіальні ордери, якими завершується обробка документів. Меморіальний облік – обліковий бухгалтерський документ, який містить вказівку про запис господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку, що взаємно кореспондують.

В меморіальні ордери записи роблять на підставі первинно згрупованих в окремі відомості однорідних операцій чи окремих первинних документів. В кожному меморіальному ордері завчасно планують обороти по дебету певних рахунків. Меморіально-ордерна форма обліку широко застосовуватись почала з 30-х років.

Контрольні запитання та завдання

1. Розкрийте сутність меморіально-ордерної форми обліку.

2.Розкрийте сутність журнально-ордерної форми обліку.

3. Що так первинний документ, ким він складається та ким підписується.

4. Які первинні документи забороняється приймати до виконання.

5. Що таке інвентаризація та які існують види інвентаризації.

6. Чим відрізняється повна та часткова інвентаризація.

7. Хто несе відповідальність за проведення інвентаризації.

8. Що забороняється роботи під час інвентаризації.

9. Чи приймає участь у інвентаризації матеріально-відповідальна особа.

10. Куди записуються дані проведеної інвентаризації. Ким підписуються ці документи.

11. Хто затверджує результати інвентаризації.

12. Хто несе відповідальність за результати інвентаризації.

Тема 1.5. Облік власного капіталу підприємства.

1. Облік статутного капіталу.

2. Облік резервного капіталу.

3. Облік додаткового капіталу.

4. Облік цільового фінансування.

1. Облік статутного капіталу.

Статутний капітал - це частина капіталу, яка утворюється за рахунок сукупності вкладів у вигляді матеріальних, нематеріальних або фінансових ресурсів замовників у майно підприємства для забезпечення діяльності господарюючого суб”єкта згідно меж, які визначені установчими документами. Розмір статутного капіталу підлягає обов”язковій реєстрації у Державному реєстрі суб”єкта господарювання. Починаючи з 1 січня 2004 року необхідно також враховувати вимоги щодо величини статутного капіталу, викладені в п.4 ст.144 та п.3 ст. 155 Цивільного кодексу. Згідно цих статей, якщо при завершенні другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів господарського товариства, виявиться меншою від статутного капіталу, то товариство зобов”язане об”явити про внесення додаткових внесків. Якщо вартість чистих активів стає меншою від визначеного законом мінімального розміру, то підприємство підлягає ліквідації. Чисті активи – активи підприємства за вирахуванням його зобов”язань. Зобов”язання – заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому приведе до зменшення ресурсів підприємства.

Щоб не допустити ліквідації підприємства та зменшення величини статутного капіталу необхідно, щоб на кожну дату заключного балансу було дотримане наступне рівняння:

Статутний капітал більше або дорівнює чистим активам.

Ряд 300 > рядки (280 – 430 – 480 – 620) (ф.1 “Баланс”)

При недотриманні цього рівняння підприємство може бути ліквідоване в примусовому порядку.

Для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства призначений рахунок 40 “Статутний капітал”. За кредитом рахунку 40 “Статутний капітал” відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом – його зменшення (вилучення).

На підприємствах статутний капітал формується за рахунок внесків учасників (акціонерів) в грошовій чи натуральній формі і є їх власністю. Розмір уставного капіталу недержавного підприємства є величиною фіксованою, що визначається їх статутом. Власники можуть змінювати розмір статутного капіталу.

У зв”язку з тим, що при створенні підприємства зареєстрований статутний капітал формується певний період, то для визначення фактичної величини сплати внесків у статутний фонд призначено рахунок 46 “Неоплачений капітал”. За дебетом рахунку відображається заборгованість засновників господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства, за кредитом – погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу.

Оприбуткування майна внесеного засновниками в натуральній формі проводиться в оцінці визначеній сумісним рішенням учасників товариства.

Основні бухгалтерські проводки по формуванню статутного капіталу господарських товариств

Основні бухгалтерські проводки по формуванню статутного капіталу акціонерних товариств

2. Облік резервного капіталу.

Резервний капітал -являє собою суму резервів, створених відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку. Цей фонд не може бути меншим за 25% статутного фонду. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 відсотків суми чистого прибутку. Резервний фонд формується за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків. Для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів використовується рахунок 43 “Резервний капітал”.

За кредитом рахунку 43 відображається створення резервів. За дебетом – їх використання. Сальдо цього рахунку відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду.

Основні бухгалтерські проводки по відображенню руху резервного капіталу

3. Облік додаткового капіталу.

Додатковий капітал – сума, на якій вартість реалізації випущених акцій перевищує номінальну вартість, а також сума дооцінки активів на вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

Для узагальнення інформації про додатковий капітал призначено однойменний рахунок 42. За кредитом рахунку 42 “Додатковий капітал” відображається збільшення додаткового капіталу, за дебетом – його зменшення.

На субрахунку 421 “Емісійний дохід” відображається різниця між продажною і номінальною вартістю розміщений акцій.

На субрахунку 422 “Інший вкладений капітал” обліковується інший вкладений засновниками підприємства капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески тощо без рішень про зміни розміру статутного капіталу.

На субрахунку 423 “Дооцінка активів” відображається сума дооцінки (уцінки) активів, яку здійснюють у випадках, передбачений законодавством та положеннями бухгалтерського обліку.

На субрахунку 424 “Безоплатно одержані необоротні активи” відображається вартість необоротних активів, безоплатно отриманих підприємством від інших осіб.

На субрахунку 425 “Інший додатковий капітал” обліковують інші види додаткового капіталу, які не можуть бути включені до наведених вище субрахунків.

Основні бухгалтерські проводки по відображенню руху додаткового капіталу

4. Облік цільового фінансування.

Кошти цільового призначення і цільового фінансування враховуються на рахунку 48 “Цільове фінансування”. На рахунку ведеться облік та узагальнення інформації про наявність та рух коштів, отриманих для здійснення заходів цільового призначення (у тому числі отримана гуманітарна допомога).

Кошти цільового фінансування можуть надходити як субсидії, асигнування з бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески фізичних та юридичних осіб тощо.

За кредитом рахунку 48 “Цільове фінансування” відображається отримання коштів, за дебетом – використання сум за певними напрямками.

Відображення доходу у бухгалтерському обліку залежить від того, для яких цілей надходить фінансування:

- суми, отримані у вигляді грантів, субсидій, дотацій – Дт 48, Кт 718;

- суми, отримані у вигляді цільових внесків юридичних і фізичних осіб, уряду і інших державних органів та інше – Дт 48, Кт 745.

Кошти цільового фінансування включаються у дохід не відразу при їх надходженні, а протягом тих періодів, у яких були понесені. При бюджетному фінансуванні для підприємств відкриваються. Як правило бюджетні рахунки. Надходження коштів на ці рахунки – Дт 311, Кт 48.

Контрольні запитання та завдання

1. Що таке статутний капітал та на підприємствах якої форми власності яких підприємствах він застосовується.

2. Що треба зробити для існування підприємства.

3. Коли підприємство може бути ліквідоване у примусовому порядку.

4. На яких субрахунках відображається надходження та списання статутного капіталу.

5. Що таке резервний капітал?

6. На яких субрахунках відображається рух резервного капіталу?

7. Що таке додатковий капітал?

8. На яких субрахунках відображається рух додаткового капіталу?

9. Що таке цільове фінансування?

10. На яких субрахунках відображається цільове фінансування?

Практичні завдання