Національного банку України

Банківська система України побудована у відповідності з дворівневим принципом організації. Національний банк є банком першого рівня і виконує традиційні функції, які є ха­рактерними для центрального банку будь-якої держави: він є емісійним та розрахунковим центром держави, банком бан­ків та банкіром уряду.

Відповідно до ст. 99 Конституції України основною функ­цією Національного банку є забезпечення стабільності гро­шової одиниці України. На виконання цієї функції НБУ сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а та­кож цінової стабільності у межах своїх повноважень.

Відповідно до ст. 7 Закону «Про Національний банк Ук­раїни» НБУ виконує такі функції:

1) визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти Ук­
раїни та організовує її обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і
організовує систему рефінансування;

4) встановлює для банків та інших фінансово-кредитних
установ правила проведення банківських операцій, бухгал­
терського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та
майна;

5) організовує створення та методологічно забезпечує
систему грошово-кредитної і банківської статистичної інфор­
мації та статистики платіжного балансу;

6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому
числі між банками та іншими фінансово-кредитними уста­
новами;

7) визначає напрями розвитку сучасних електронних
банківських технологій, створює, координує та контролює

Національний банк України — центральний банк держави 17

створення електронних платіжних засобів, платіжних сис­тем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює банківське регулювання та нагляд;

9) веде Реєстр банків, їх філій та представництв, валют­
них бірж та інших фінансово-кредитних установ, здійснює
ліцензування банківської діяльності та операцій у передбаче­
них законами випадках;

10) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та
прогнозування;

11) представляє інтереси України в центральних банках
інших держав, міжнародних банках та інших кредитних
установах, де співробітництво здійснюється на рівні цен­
тральних банків;

12) здійснює відповідно до визначених декретом Кабіне­
ту Міністрів України «Про систему валютного регулювання
і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. повноважень
валютне регулювання, визначає порядок здійснення плате­
жів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний
контроль за комерційними банками та іншими фінансово-
кредитними установами, які отримали ліцензію Національно­
го банку на здійснення операцій з валютними цінностями;

13) забезпечує накопичення та зберігання золотовалют­
них резервів та здійснення операцій з ними та банківськими
металами;

14) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, ціно­
вих та валютних відносин;

15) організовує інкасацію та перевезення банкнот і мо­
нет та інших цінностей;

16) реалізує державну політику з питань захисту дер­
жавних секретів у системі Національного банку;

17) бере участь у підготовці кадрів для банківської систе­
ми України;

18) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в
межах своєї компетенції, визначеної законом.

Національний банк має виключне право щодо визначен­ня та проведення державної грошово-кредитної політики.

Для забезпечення своєї мети Національний банк відпо­відно до Програми діяльності Уряду та бюджетної резолюції, затвердженої постановою Верховної^ ляє основні напрямки державної гроІПЩгьЖеди^;Шйі._шдіти.-₍""~

²-^зш НАУКОВА БІБЛІОТЕКА

ім. О. Гмирьова

Тема 2

Національний банк України — центральний банк держави

ки, які спрямовані на стримання рівня інфляції, забезпечен­ня стабільності національної валюти та ефективне функ­ціонування банківської системи.

До основних напрямків державної грошово-кредитної по­літики відносяться:

1) аналіз та прогноз економічної кон'юнктури, яка скла­
лася у державі;

2) обгрунтування обсягу грошової маси, що знаходиться
в обігу на початок і кінець року;

3) методи грошово-кредитного регулювання;

4) шляхи регулювання рівня облікової та процентної ста­
вок банківських та інших фінансово-кредитних установ;

5) засади валютної політики;

6) заходи щодо забезпечення стабільності купівельної
спроможності грошової одиниці та стійкості її курсу стосов­
но іноземних валют.

Основні засади грошово-кредитної політики, яку визна­чає та проводить Національний банк, грунтуються на основ­них критеріях та макроекономічних показниках загальнодер­жавної програми економічного розвитку та основних пара­метрах економічного та соціального розвитку України на від­повідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру де­фіциту Державного бюджету та джерел його покриття, пла­тіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Мі­ністрів України.

Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси че­рез такі чинники:

1) визначення та регулювання норм обов'язкових резер­
вів для комерційних банків та інших фінансово-кредитних
установ;

2) процентна політика;

3) фінансування комерційних банків;

4) управління золотовалютними резервами;

5) операції з цінними паперами;

6) регулювання імпорту та експорту капіталу.

Національний банк встановлює банкам та іншим фінан­сово-кредитним установам нормативи обов'язкового резер­вування коштів, при цьому:

а) для банків та інших фінансово-кредитних установ

встановлюється єдиний розмір обов'язкових резервів в про­центному відношенні до загальної суми залучених банком коштів в національній та іноземній валюті;

б) для різних видів зобов'язань можуть встановлюватися
різні норми обов'язкових резервів;

в) рішення про підвищення норм резерву набирає чин­
ності не раніше ніж через десять днів після його опубліку­
вання.

Національний банк може застосовувати систему рефі­нансування, якою визначаються форми, порядок, умови та ліміти кредитування банків та інших фінансово-кредитних установ.

Національний банк має право здійснювати систему рефі­нансування, надавати банкам та іншим фінансово-кредитним установам кредити, як правило, через кредитні аукціони, на строк не більше одного року під заставу. Перелік цінних па­перів, придатних для забезпечення кредитів, а також випад­ки використання з цією метою інших цінностей визначають­ся Правлінням Національного банку.

Національний банк може встановлювати прямі кількісні обмеження на рефінансування банків та інших кредитних установ, регулювання конкретних видів кредиту для банків та інших фінансово-кредитних установ та проведення окре­мих банківських операцій. Прямими кількісними обмеження­ми є встановлення лімітів на рефінансування банків та ін­ших фінансово-кредитних установ.

Кредитні ресурси Національного банку складаються з коштів статутного та інших фондів, залишків коштів Дер­жавного бюджету, коштів на депозитних рахунках, коштів в обігу та в міжбанківських розрахунках.

Національний банк має право у разі неповернення в строк наданих ним кредитів стягувати суму заборгованості та плату за користування кредитом у судовому порядку.

Слід зазначити, що Національному банку забороняється надавати кредити Уряду для фінансування дефіциту Держав­ного бюджету, купувати державні цінні папери при їх пер­винному розміщенні, крім випадків, коли це передбачається законодавчими актами, які стосуються Державного бюджету України.

Як один із механізмів регулювання грошово-кредитного ринку Національний банк використовує облікову ставку за

Тема 2

Національний банк України — центральний банк держави

кредити, розмір якої визначається залежно від рівня інфля­ції, попиту і пропозиції на кредит на кредитних аукціонах та міжбанківському ринку. Розмір облікової ставки розгля­дається Правлінням Національного банку щомісячно.

Національний банк забезпечує управління золотовалют­ними резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні.

Операціями Національного банку є купівля-продаж каз­начейських зобов'язань, власних зобов'язань Національного банку (депозитних сертифікатів), а також визначених Прав­лінням Національного банку комерційних векселів, інших цінних паперів та боргових зобов'язань.

Відповідно до законодавства України про зовнішньоеко­номічну діяльність та систему валютного регулювання і ва­лютного контролю НБУ регулює імпорт та експорт капіталу.

Національний банк здійснює обслуговування коштів Дер­жавного бюджету України, умови і порядок якого визна­чаються договором між Національним банком та Державним казначейством України.

В сфері управління готівковим грошовим обігом Націо­нальний банк має широкі повноваження щодо його організа­ції, для забезпечення якої він здійснює такі заходи:

1) виготовлення та зберігання банкнот і монет;

2) створення резервних фондів банкнот і монет;

3) встановлення номіналів, систем захисту, платіжних
ознак та дизайну грошових знаків;

4) встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і
монет;

5) встановлення правил випуску в обіг, зберігання, пере­
везення, вилучення та інкасації готівки;

6) визначення порядку ведення касових операцій для
банків, інших фінансово-кредитних установ, підприємств і
організацій;

7) визначення вимог стосовно технічного стану і органі­
зації охорони приміщень банківських установ.

Національному банку належить виключне право введен­ня в обіг (емісія) гривні та розмінної монети, організація їх обігу, а також вилучення з обігу.

Враховуючи важливість цього питання, зупинимося на ньому більш детально.

Емісійні операції Національного банку є формою реаліза­ції його монопольного права на випуск грошей в обіг. Вони є складовим елементом системи регулювання готівково-грошо­вого обороту, який має два основних рівня організації:

1) регламентація касових операцій банків;

2) регламентація касових операцій господарюючих
суб'єктів.

З метою забезпечення оперативного вирішення питань, пов'язаних зі здійсненням емісії готівкових грошей, у всіх регіональних управліннях НБУ організовані резервні фонди Національного банку, де зберігаються залишки національних грошових знаків, які знаходяться поза обігом. Резервні фон­ди утворюються також і при деяких філіях комерційних бан­ків — в минулому відділень спеціалізованих державних бан­ків (таких як банк «Україна», Укрсоцбанк). Коштами, які знаходяться в резервних фондах, розпоряджаються Правлін­ня, Кримське республіканське та обласні управління НБУ. Тільки з їх дозволу грошові знаки можуть бути переміщені з резервних фондів в оборотну касу (або операційну касу фі­лій банків, при яких не відкриті резервні фонди). Саме ця операція — випуск готівкових грошей в обіг — і є емісією. Переміщення грошових знаків з оборотної каси в резервні фонди обумовлює вилучення грошей з обігу. Ця операція, у відповідності з правилами касового регулювання, здійснює­ться автоматично при перевищенні лімітів оборотних (або операційних) кас.

Правління Національного банку затверджує ліміт обо­ротних (операційних) кас управлінням НБУ в Автономній Республіці Крим, областях і м. Києві, в цілому по країні, об­ласті, місту, розрахунково-касовому центру Національного банку. В межах цих лімітів начальники управлінь НБУ вста­новлюють ліміти оборотних і операційних кас, розміщених на території філій комерційних банків. При цьому врахову­ються:

— об'єм касових оборотів установ банків;

— наявність при установах комерційних банків резерв­
них фондів;

— умови перевезення готівки між установами банків
тощо.

Тема 2

Установи комерційних банків, в яких фактичні залишки грошей в оборотній (операційній) касі на кінець операційно­го дня перевищують встановлений ліміт, зобов'язані вилучи­ти понадлімітний залишок з каси та перемістити відповідну суму грошових знаків в резервні фонди. Установи банків, в яких немає резервних фондів, зобов'язані вести облік понад­лімітного залишку на окремому балансовому рахунку і збе­рігати відповідну суму грошових знаків окремо від грошей, які знаходяться в операційній касі.

Про вилучення грошей з обігу в той же день інформують­ся управління Національного банку. На суму грошей, вилу­чених з обігу, кошти зараховуються на кореспондентський рахунок філії комерційного банку. Під час видачі готівкових грошей комерційному банку Національний банк списує від­повідну суму з його кореспондентського рахунку.

Емісія готівкових грошей здійснюється в формі підкріп­лення операційних (оборотних) кас установ комерційних банків. Дозвіл на здійснення емісії надає начальник управ­ління НБУ або інша особа, уповноважена розпоряджатися резервними фондами. Цей дозвіл оформляється у вигляді емісійних телеграм, зміст яких відповідним чином кодується (об'єм готівково-грошової емісії належить до інформації, яка не підлягає розголошенню). Дозвіл надає право на перемі­щення певної суми грошових знаків з резервних фондів в оборотну касу або на використання понадлімітного залишку грошей, які зберігаються в установі банку. Для отримання дозволу керівник установи комерційного банку, у якого в найближчі два—три дні виникає потреба у підкріпленні ка­совою готівкою, повинен звернутись до начальника управ­ління НБУ.

При відсутності необхідної суми понадлімітних залишків або недостатності коштів в резервних фондах установи бан­ків отримують підкріплення з оборотних кас управлінь НБУ. Понадлімітні залишки грошей, які перевищують внутрішньо-місячну потребу в додаткових касових ресурсах, вивозяться апаратом інкасації Національного банку.

Для забезпечення схоронності грошей до касового вузла банку та грошового сховища висуваються відповідні технічні та організаційні вимоги. Цій меті служать:

1) процедура відкриття та закриття грошового сховища, яка спільно здійснюється матеріально відповідальними осо-

Національний банк України — центральний банк держави

бами банку — керівником банківської установи, завідуючим касою, а також головним бухгалтером;

2) процедура переміщення грошових знаків між схови­
щем та робочими місцями касирів;

3) правила перерахунку грошей, формування корінців та
пачок грошових знаків;

4) взаємозв'язок операцій по обліку, прийому та видачі
готівки;

5) оформлення матеріальної відповідальності та нагляд
за роботою касирів;

6) порядок оформлення звітів касирів, каси, відображен­
ня касових операцій в щоденному балансі банку;

7) проведення ревізії каси.

Повноваження Національного банку у сфері валютного регулювання полягають в тому, що він діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання належать:

1) видання нормативних актів щодо ведення валютних
операцій;

2) видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю
за діяльністю банків та інших установ, які отримали ліцен­
зію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями;

3) встановлення лімітів відкритої валютної позиції для
банків та інших установ, що купують та продають іноземну
валюту.

Національний банк визначає структуру валютного ринку України та організовує торгівлю валютними цінностями на ньому відповідно до законодавства України про валютне ре­гулювання.

Для забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці України Національний банк має золотова­лютний резерв, що складається з таких активів: банківське золото; спеціальні права запозичення; резервна позиція в МВф; іноземна валюта у вигляді банкнот та монет або кош­ти на рахунках за кордоном; цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті; будь-які інші міжнародно визнані резервні активи за умови забезпечення їх надійності та ліквідності.

Ш

Тема 2

Національний банк України — центральний банк держави

Використання золотовалютного резерву здійснюється Національним банком на такі цілі:

а) продаж валюти на фінансових ринках для проведення
грошово-кредитної політики, включаючи політику обмінного
курсу;

б) витрати по операціях з іноземною валютою, монетар­
ними металами, а також іншими міжнародно визнаними ре­
зервними активами.

Не допускається використання золотовалютного резерву для надання кредитів і гарантій та інших зобов'язань рези­дентам і нерезидентам України.

З метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і за­безпечення надійності банків та інших фінансово-кредитних установ Національний банк встановлює для них обов'язкові економічні нормативи, яких вони повинні дотримуватись. Основними нормативами є:

1) мінімальний розмір статутного фонду, який встанов­люється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро за офіційним кур­сом грошової одиниці України, визначеним Національним банком;

Примітка.

Постановою Правління НБУ «Про внесення змін і допов­нень до Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльнос­ті комерційних банків» від 27 липня 1999 р. № 376 були вне­сені певні зміни щодо реформування розміру статутного фонду комерційних банків. Зокрема:

Норматив капіталу встановлюється для діючих банків, які були зареєстровані Національним банком України:

у сумі 5 млн. гривень на день введення в дію змін і допов­нень до Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльнос­ті комерційних банків;

у сумі 8 млн. гривень за станом на 1 жовтня 1999 року;

у сумі 10 млн. гривень за станом на 1 квітня 2000 року.

Національний банк України залежно від економічного ста­новища країни, стану світових фінансово-кредитних і валют­них ринків та відповідно до змін курсу національної валюти мо­же переглядати значення нормативу капіталу за станом на кожне перше число нового року.

На виконання вимог Національного банку України щодо розміру капіталу банку для тих комерційних банків, які на день введення в дію змін і доповнень до Інструкції про порядок ре-

гулювання та аналіз діяльності комерційних банків не сфор­мували капітал у встановленому розмірі (8 млн. гривень та 10 млн. гривень за станом на 01.10.99 та 01.04.2000 відповід­но), встановлюється такий механізм нарощування власної ка­пітальної бази:

1. Кожний вищезазначений банк не пізніше 01.10.99 та
01.04.2000 повинен розробити заходи щодо перспектив розвит­
ку капітальної бази банку (програма капіталізації) за встанов­
леною формою.

2. Виконання комерційними банками програм капіталізації
аналізується щоквартально та контролюється регіональними
управліннями Національного банку України раз на рік на
1 квітня кожного року.

3. Сума капіталу банку за станом на 01.04 кожного року
(починаючи із значення 01.06.99) фіксується та не може бути
зменшена протягом наступного періоду за винятком випадків,
які не залежать від банків. При зменшенні суми капіталу біль­
ше ніж на 10 відсотків порівняно з попереднім періодом регіо­
нальні управління Національного банку України повинні роз­
глядати питання про відкликання ліцензій на здійснення всіх
або окремих операцій, які є неприбутковими та збитковими
для банків.

2) граничне співвідношення між розміром власних кош­
тів банку та сумою його активів, тобто норматив платоспро­
можності банку. Платоспроможність банку — це достатність
його власних коштів для захисту інтересів вкладників або ін­
ших кредиторів банку;

3) показники ліквідності балансу, які встановлюються у
вигляді співвідношення між активами та зобов'язаннями
кредитної установи з урахуванням можливості реалізації
активів та термінів погашення зобов'язань. Ліквідність бан­
ку — це його спроможність своєчасно погасити свої фінан­
сові зобов'язання за рахунок наявних готівкових грошових
коштів, продажу активів або мобілізації ресурсів з інших
джерел (це може бути залучення депозитів, отримання між-
банківського кредиту тощо). Банк повинен постійно слідку­
вати за своєю ліквідністю, щоб не ставити під сумнів свою
платоспроможність;

4) розмір обов'язкових резервів, що розміщуються у На­
ціональному банку, який встановлюється у вигляді проценту
від суми залучених коштів в залежності від джерела їх фор­
мування. Цей норматив має велике значення для стійкості

Тема 2

Національний банк України — центральний банк держави

банків, тому що таке резервування зменшує силу удару по економіці у випадку банкрутства комерційного банку, тим більше, що в Україні не здійснюється обов'язкове страхуван­ня депозитів та вкладів;

5) максимальний розмір ризику на одного позичальника, який встановлюється у вигляді певного проценту власного капіталу кредитної установи, в розмірі якого може бути на­даний кредит одному позичальнику.

Максимальний розмір ризику є дуже важливим еконо­мічним показником, бо його недотримання у випадку непо­вернення кредиту крупним позичальником (суми кредиту в великому розмірі) може призвести до банкрутства банку. Цей показник визначається як співвідношення сукупної за­боргованості по позикам одного позичальника і 50 відсотків суми позабалансових зобов'язань, які видані по відношенню до цього позичальника, до суми власних коштів банку.

Сума ризику на одного позичальника, яка перевищує 10 відсотків власних коштів банку, вважається значним, «ве­ликим» кредитом. Сумарний залишок заборгованості по всім «великим» кредитам, які видані банком, з урахуванням поза­балансових зобов'язань (гарантій, поручительств), не пови­нен перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку. Якщо ж сума всіх «великих» кредитів перевищує восьмикратний розмір власних коштів не більше ніж на 50 відсотків, то вимоги до платоспроможності подвоюються, якщо перевищує більш ніж на 50 відсотків, то вимоги підні­маються на три планки (тобто значення показника платос проможності повинно бути не менше 24 відсотків).

Про випадки надання «великих» кредитів комерційні бан­ки повинні одразу повідомляти регіональне управління НБУ із зазначенням позичальника, його належності до числа ак­ціонерів або пайщиків банку, дати надання кредиту, його розміру та строків погашення.

Національний банк встановлює правила, форми і стан­дарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як папе­рових, так і електронних документів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірин­гових операцій та розрахунків за допомогою електронних документів.

Національний банк забезпечує здійснення міжбанків-ських розрахунків через свої установи, дає дозвіл на прове­дення міжбанківських розрахунків через прямі кореспон­дентські відносини комерційних банків та через їх власні розрахункові системи.

В галузі регулювання бухгалтерського обліку НБУ вста­новлює обов'язкові для банків та інших фінансово-кредитних установ стандарти та правила ведення бухгалтерського облі­ку та звітності, що повинні відповідати вимогам законодав­ства України.