РівНенський

(випускаємо звук Н)

Правопис Кагановича-Постишева переробив назву міста Рівне на Ровно, але у прикметнику від Ровно зберіг спрощення звуку Н: ровенський, а не ровНенський. Після 50 років перекручення прийшло нарешті до відродження справжньої назви міста: Ровно стало Рівним. Але й тут не обійшлося без ляпсусу: мовознавці, виховані на традиціях академіка Бєлодєда, прийшли до "глибоко виваженого" рішення: не спрощувати вимову слова рівенський, а вживати неоковирну — з подвоєним Н — форму рівНеНський. Точнісінько, як у приказці про затятого богомільця.

Ляпсус із словом рівненський вимагає розумного перегляду.

Торкнувшись теми спрощень, не можна проминути ще одної "правильної неправильности", яку канонізує, на жаль, і правопис 1928 р. Мова йде про слово мистець. Згідно з правописом це слово слід відміняти так:

Однина

Множина

Н.

Мистець

мистці (4)

Р.

Мистця

Мистців

Д.

мистцеві /мистцю/

мистцям і т. д.

Вимова мистця, мистці вкрай неоковирна, вона суперечить властивій для нашої мови рисі спрощення, зафіксованій, наприклад, у слові чернець:

Однина

Множина

Н.

Чернець

ченці (випускаємо Р) (5)

Р.

ченця а не чеРнця (випускаємо Р)

ченців (випускаємо Р)

Д.

ченцеві а не чеРнцеві (випускаємо Р)

ченцям (випускаємо Р) і т. д.

Послідовне дотримання української спрощеної вимови вимагає відміняти слово мистець за зразком (5):

Однина

Множина

Н.

Мистець

митці (випускаємо С) (6)

Р.

митця (випускаємо С)

митців (випускаємо С)

Д.

митцеві /митцю/ (випускаємо С)

митцям (випускаємо С) і т. д.

Таке відмінювання має бути канонізоване, бо воно відповідає практиці мовлення. Не треба забувати, що вукраїнській мові існує варіянт до слова мистець — форма митець, яка відміняється саме за зразком (6).