Кирило й Методій — творці слов'янського обряду

Святі Кирило й Методій — це мужі Божого Провидіння для слов'янських народів. Їхня безсмертна заслуга для слов'ян полягає в тому, що вони створили слов'янський обряд. Історики підкрес­люють Богом дану мудрість святого Кирила, що він не пішов за тодішнім звичаєм, який в Літургії визнавав тільки грецьку або латинську мови. Він вважав, що славити Господа Бога можна всіма мовами. Тому вирішив дати слов'янам Святе Письмо і святу Літур­гію рідною мовою. Через введення слов'янської мови до Літургії Кирило й Методій стали основоположниками і творцями слов'янсь­кого обряду. Від морав'ян слов'янські богослужбові книги взяли болгари і їх пристосували до своєї мови, а від болгар їх взяла наша Русь-Україна. Так болгарська мова стала церковнослов'янською.

Український історик проф. М. Чубатий звертає особливу увагу як церковна одиниця ніде на слов'янській землі. Одначе ця перша проба створити окремий слов'янський обряд, посередній між римсь­ким та візантійським — увести до богослужбової мови слов'янську мову, створити для слов'янських мов окрему азбуку та окреме письмо, мала величезний вплив на релігійно-культурне життя не так західних слов'ян, серед яких працювали слов'янські апостоли, але серед східних та південних слов'ян. Вони промостили слов'ян­ській мові шлях — стати богослужбовою мовою взагалі, хоч ані слов'янський обряд, ані слов'янське глаголичне письмо не втрима­лися. Болгари, беручи за підставу кириличну азбуку, створену учнями слов'янських апостолів у Болгарії, та церковнослов'янську мову македонського діялекту, на яку було перекладене Святе Пись­мо та богослужбові книги, на цій церковнослов'янській мові, близь­кій до болгарської, стали будувати свою літературу та все духовне, релігійно-церковне і національне життя. Побіч Болгарії і Сербії на полудні стара держава українського народу Київська Русь, збуду­вала ціле своє духовне життя на цій церковнослов'янській базі, пристосованій до властивостей мови русько-українського народу... Тодішня народня мова русинів-українців нам докладно незнана, одначе ця церковнослов'янська мова, що ввійшла до вживання в церкві, в урядах Руси-України та вкінці до літератури, перейшла через фільтр великоморавської церковної практики, на Русі прямо зрушилася та стала тут мовою руською, для нас староукраїнсь­кою... На Русі інтерпретували, що церковнослов'янська мова, яка заступила у Східній Європі середньовічну латину на Заході, це руська мова, руське письмо, руські переклади Святого Письма та богослужбових книг" (Історія Християнства на Руси-Україні. Τ. І, с. 116-118).

Велике значення і заслуги святих Кирила й Методія для сло­в'янських народів підкреслює і богослужба їхнього празника. Тут наша Церква славить їх як "просвітителів слов'янських народів", "єдинорівних апостолам", "слов'янських апостолів і первосвяти­телів", їхні заслуги для слов'ян в кількох реченнях гарно оспівує сідален утрені: "Хай сьогодні радіють слов'янські народи, світло празнуючи священну пам'ять богомудрих святителів, бо вони на рідній нам слов'янській мові почали відправляти божественну Лі­тургію і всю церковну службу, і так дали нам невичерпне джерело води, що тече в життя вічне. П'ючи її, не перестанемо величати вас, Кириле й Методіє, а ви, радіючи у славі святих, ревно моліться за спасення душ наших".

КУЛЬТ СВЯТИХ КИРИЛА Й МЕТОДІЯ НА СЛОВ'ЯНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

Слов'янські народи почали почитати своїх святих апостолів дуже швидко після їхньої смерти. 14 лютого святкують пам'ять смерти святого Кирила, а 6 квітня — день смерти святого Методія. Наші руські мінеї з XII ст. містять службу святому Кирилові 14 лютого, а 6 квітня їм обидвом. Святкування їхньої пам'яти в давні часи було в усіх слов'янських народів, але з часом через різні історичні чи політичні обставини поволі зникло.

Із відродженням слов'янських народів у XIX столітті віджила і пам'ять про слов'янських первоучителів. Святіший Синод Москов­ської Церкви в 1863 році з нагоди тисячоліття слов'янського Єван­гелія постановив празнувати пам'ять обидвох апостолів-слов'ян 11 травня. А в 1885 році в тисячоліття смерти святого Методія той же Синод вирішив, щоб у молитвах на литії, на утрені перед каноном, на відпустах, а також у всіх молитвах, де поминаються імена вселенських учителів, відразу після імени святого Миколая, поминати і святих Методія і Кирила; щоб празник святих Методія і Кирила 11 травня піднести до середніх празників, тобто таких, що можуть мати всеночне, та вкінці, щоб у дні смерти святого Кирила, 14 лютого, і в дні смерти святого Методія, 6 квітня, відправляти полиєлейну службу. З цією метою окремою книжкою видано службу святих Методія і Кирила в 1863 і 1885 роках.

Наш Львівський Синод приписав святкувати пам'ять святих Кирила й Методія 5 липня тому, що Папа Лев XIII своїм декретом від ЗО вересня 1880 року поручив усій католицькій Церкві того дня поминати наших святих апостолів.

Апостольська Столиця, реформуючи наші богослужбові книги в сорокових роках цього сторіччя, повернула давню практику нашої Церкви і в нашому церковному календарі знову поставила день смерти святого Кирила на 14 лютого, святого Методія на 6 квітня, а їхній спільний празник на 11 травня.

[108.jpg]