Шановні члени екзаменаційної комісії!

Дипломна робота

Доктрина відповідальності командира в практиці трибуналів ad hoc

Шановні члени екзаменаційної комісії!

Актуальність даної роботи зумовлена тим, що вчення про відповідальність командира є одним з найбільш важливих понять розроблених в рамках міжнародного кримінального права, з моменту виникнення даної дисципліни після Другої світової війни.

Оскільки міжнародне право покладає на командирів обов’язок дотримання його норм та приписів, воно передбачає систему припинення правопорушень, засновану на індивідуальній кримінальній відповідальності. Ці порушення можуть стати результатом «неприйняття заходів». Оскільки збройні сили чи угрупування знаходяться під владою командування, останнє несе відповідальність за дії своїх підлеглих, а отже виникає необхідність притягнення до відповідальності тих осіб, які не прийняли відповідних заходів для того, щоб перешкодити вчиненню їх підлеглими серйозних порушень міжнародного гуманітарного права. Таким чином, військові начальники всіх рівнів, відповідно до їх обов’язку, мають діяти з метою запобігання вчинення злочинів особами, які діють під їх командуванням.

Практична реалізація та розвиток доктрини відповідальності командира за міжнародні злочини вчинені його підлеглими пов’язана з процесом здійснення правосуддя міжнародними трибуналами аd hoc.

На сьогоднішній день в міжнародному праві деякі аспекти доктрини залишаються спірними, відсутній єдиний підхід до відповідальності командирів, наявні розбіжності в тлумаченні змісту доктрини, а деякі обставини, які призвели до вчинення злочину можуть кваліфікуватись двояким чином.

Тому, як важливий інститут міжнародного права, відповідальність командира потребує чіткого визначення в відповідності з нормами міжнародного права, правильного розуміння її сутності та правової природи для подальшого її застосування. Адже застосування доктрини відповідальності командира має велике значення для запобігання порушенню норм міжнародного права та транснаціональних злочинів в цілому, та і сама доктрина слугує важливим елементом в забезпеченні міжнародного гуманітарного права.

Необхідність розвитку цієї форми відповідальності в міжнародному праві полягає, головним чином, в тому, що найчастіше злочини вчинюються особами, які знаходяться на нижчих сходинах цивільної чи військової ієрархії, саме тому що їх начальники чи командири не запобігли вчиненню даних злочинів або не припинили їх вчинення. ЇЇ необхідність обумовлена тим щоб вести переслідування не тільки осіб що безпосередньо вчинили злочин, а й тих які своєю недбалістю, невиконанням покладеного обов’язку призвели до вчинення даного злочину.

Об’єктом роботи є актуальні проблеми визначення та застосування доктрини відповідальності командира в практиці міжнародних трибуналів.

Предметом дослідження є практика міжнародних трибуналів ad hoc спрямована на становлення та розвиток відповідальності командира за злочини вчинені його підлеглими.

Метою дипломної роботи є дослідження та аналіз сукупності теоретичних та практичних положень, які дають можливість встановити сутність та межі доктрини відповідальності командира.

В процесі дослідження були зроблено такі висновки:

1. За своєю сутністю та правовою природою доктрина відповідальності командира, являє собою відповідальність за упущення або бездіяльність в умовах, коли міжнародне право накладає позитивний зобов'язання діяти. Дане вчення розглядається як вид непрямої відповідальності, заснованої на невжитті заходів командиром або начальником і є похідним від індивідуальної відповідальності. Існує певна схожість між вченням про відповідальність старших та співучастю у злочині, а також можливі випадки неправильної ідентифікації злочину проте важливо розуміти, що ці види два види відповідальності мають свої межі і є взаємовиключними.

2. В процесі дослідження вдалося виявити, що свій історичний розвиток доктрина відповідальності командира бере з давніх часів. Про це свідчать ранні згадки в історії, про обов’язок командира здійснювати контроль над підлеглими йому особами, та нести відповідальність за протиправні діяння вчинені ними. Проте, перші спроби її застосування відбулись після Другої світової війни.

3. На практиці дане вчення вперше було застосовано в процесі діяльності Нюрнберзького та Токійського трибуналів. Дані трибунали не лише вперше застосували на практиці дане вчення, а також заклали фундаментальні основи для його розвитку. Аналіз практики спеціальних трибуналів свідчить не тільки про широке застосування даного вчення, а й про його значний розвиток та закріплення його в міжнародному праві. Саме в процесі здійснення правосуддя Міжнародними трибуналами по колишній Югославії та Руанді була реалізована доктрина відповідальності командира.

4. Практика міжнародних трибуналів ad hoc має домінуюче та основоположне значення. Це було не однократно доведено в процесі дослідження. Саме в процесі реалізації правосуддя даними судовими установами було визначено основні елементи доктрини відповідальності командира. Спеціальні трибунали значно розширили її межі, деталізуючи кожен окремий елемент, висвітлюючи всі актуальні проблеми, які виникали в процесі притягнення до відповідальності командирів за злочини підлеглих.

5. В процесі дослідження було виявлено певні особливості в застосуванні доктрини відповідальності командира. Опираючись на судову практику військових трибуналів Міжнародні трибунали по колишній Югославії та Руанді застосовують дане вчення до цивільних начальників та у випадках збройного конфлікту неміжнародного характеру. Реалізувавши на практиці ці положення, Міжнародні трибунали по колишній Югославії та Руанді ще раз підкреслили що відповідальність командира за злочини вчиненні підлеглими особами є сталий принцип міжнародного права.

6. Аналіз практики Міжнародного кримінального суду та змішаних (гібридних) судів, дозволив зробити висновок, що визначені міжнародними трибуналами ad hoc, елементи доктрини відповідальності командира мають важливе та фундаментальне значення. Дані судові установи здійснюючи правосуддя повністю опираються на вже існуючу практику спеціальних трибуналів, використовуючи вже розроблені ними категорії, поняття та систему доведення. Весь подальший розвиток даного вчення був заснований на використанні вже вироблених положень, що повністю підвереджує важливе значення прецедентного права трибуналів ad hoc для розвитку доктрини відповідальності командира.