Організаційно-правове забезпечення здійснення податкового менеджменту в банку

Податковий менеджмент банківських установ регулюється відповідними нормативно-правовими документами. Головним законодавчим актом, який регулює відносини в банківській сфері, є Закон України "Про банки і банківську діяльність" [6]. Згідно із статтею 1 "цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника"[6].

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень ЗУ "Про банки і банківську діяльність" [6].

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. НБУ здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України [1], ЗУ "Про банки і банківську діяльність [6], ЗУ "Про Національний банк України"[12], інших законодавчих актів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Діяльність та оподаткування банків України та філій банків з іноземним капіталом здійснюється відповідно до законодавства України. Банки, як і інші суб'єкти господарювання відповідно до чинного законодавства, є платниками податків і зборів, тобто на них поширюються норми Закону України "Про систему оподаткування". Цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників податків [51, c.121].

Найрозвинутішою є система прибуткового оподаткування, адже в умовах переходу від планової до ринкової економіки ще не встигла сформуватися досить сильна податкова сфера, котра могла б надійно і всебічно контролювати доходи підприємств. Невизначеність законодавства й однозначність судової практики значно ускладнюють контроль за доходами, особливо від підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про систему оподаткування" в Україні стягуються загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі) [4]. Цим Законом встановлено такі обов’язки платників податків:

1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;

2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);

3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни;

4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) [4].

Вивчення вітчизняної економічної літератури з питань податкового регулювання дає змогу зробити висновок про практичну відсутність в Україні спеціалізованих наукових праць на тему державного податкового регулювання банківської діяльності. Поміж тим є ціла низка робіт, яка присвячена взаємодії НБУ і комерційних банків, які однак, тільки частково торкаються порушеного питання. Тому завдання полягає в обґрунтуванні методологічних засад для визначення впливу оподаткування банківської діяльності як на саму банківську систему, так і на національну економіку загалом в умовах трансформаційних економік [47, c.233].

О.Г. Сербина відзначає, що банки, як елемент ринкової інфраструктури, забезпечують розвиток економіки на мікрорівні. Окрім цього, грошово-банківська система є не тільки об'єктом державного податкового регулювання, а й джерелом доходів державного бюджету. Податкове регулювання грошово-кредитної банківської діяльності є також важливим і з огляду на безпеку та стабільність розвитку економічної системи: ефективне та безпечне функціонування економічної системи держави значною мірою залежить від організації роботи її грошово-банківської системи [97, c.263].

Л.А. Клюско у своїй науковій праці "Оподаткування банківської діяльності в Україні та основні напрями його вдосконаення " звертає увагу на те, що останнім часом відбулися глибокі зміни в банківському секторі економіки, методах управління банками і формах обслуговування корпоративних и індивідуальних клієнтів. Ці процеси різною мірою і з різною інтенсивністю торкнулися всіх країн, включаючи Україну. Звичайно, світова фінансова криза значно вплинула на банківський сектор економіки, що в свою чергу, спричинило необхідність виникнення нових видів операцій і послуг, що стали можливими завдяки складному поєднанню причин, які впливають на попит і пропозицію грошового капіталу. У цих умовах актуальними є питання оподаткування банківських установ [67].

Досліджуючи питання про зарубіжний досвід оподаткування банків, варто звернути увагу на працю Данілова О.Д, який розповідає про те, що нині структура оподаткування в державах Співдружності характеризується високим ступенем уніфікації, застосуванням типових для всіх членів ЄС видів податків, хоча податкові ставки різних країн різні. Різна й специфіка національного податкового регулювання. А проте це не перешкоджає більшості членів Євросоюзу зберігати низький податковий тягар на банківський бізнес [32, c.91].

Отже, недостатнє дослідження даної проблеми в сучасних умовах не дозволяє визначити ефективні заходи по запобіганню активного застосування схем мінімізації податкових платежів, засновані на специфіці оподатковування операцій банків.