Економічний розвиток США, Германії, Франції

Економіка США — сукупність усіх видів економічної діяльності в США.

США – високорозвинена постіндустріальна країна; держава-гігант, провідна економічна і військова держава світу; займає 3-є місце у світі за площею і чисельністю населення. США мають високорозвинену і диверсифіковану пром-сть, основними галузями якої є загальне, транспортне і електротехн. машинобудування, видобуток корисних копалин, хім. та харчова пром-сть, виробн. металовиробів тощо.

Джерелом статистичної та економічної інформації по Сполученим Штатам є Бюро перепису населення США.

Транспорт

Розвинуті всі види сучасного тр-ту (залізничний, автомобільний, морський, внутрішній водний, повітряний і трубопровідний). Найбільші порти: Новий Орлеан, Хемптон-Родс, Нью-Йорк, Тампа, Мобіл, Лос-Анджелес, Балтімор. У середині 1990-х років на водні маршрути припадало 15% вантажоперевезень. Важкі і громіздкі вантажі (залізняк, вугілля, зерно, нафтопродукти, пісок, гравій, цемент) часто доставляються водним шляхом. На залізничний транспорт в середині 1990-х років припадало 38% всіх вантажоперевезень і тільки 1% пасажирів. В перше десятиріччя ХХІ ст. планується збудувати високошвидкісні рейкові магістралі, які зв'яжуть найбільші мегаполіси східного побережжя. Автомобільні вантажоперевезення в середині 1990-х років становили 28%. У той же час на повітряний транспорт припадала незначна частка вантажного товаропотоку (0,5%), але майже 20% пасажиро-перевезень. На частку транспорту припадає бл. 20% загального споживання енергії у країні і від 50% до 60% всього споживання рідкого палива.

Транспортний комплекс відіграє важливу роль соціальному та економічному житті краіни. Протяжність мережі залізниць складає в США біля 265000 км., автомобільних доріг - 6 500000 км. На частку транспорту припадає біля 20% загального споживання енергії в країні і від 50 до 60% всього споживання рідкого палива. Значну частину вантажних і пасажирських перевезень виконує транспорт промислових підприємств, індивідуальні легкові автомобілі, персональні літаки і т.п. Матеріально-технічна база транспортного комплексу в основному сучасна, що характеризується великою потужністю і високою якістю. Починаючи з 80-х років, транспортний комплекс США вступив в смугу якісно нових зсувів в галузі техніки і технологій перевезень, передусім за рахунок широкого впровадження автоматизованих систем управління перевізними процесами з використання ЕОМ, мікропроцесорів, волоконної оптики, лазерів, штучних супутників землі і іншого. Найважливішим напрямом підвищенням якості транспортних послуг стало впровадження системи перевезень "тільки в термін", з подачею вантажів рухомого складу з точністю до хвилин. Це дозволяє замовнику обійтися без пристрою складів, що дорого коштують і скоротити потребу в оборотних коштах. Транспорт все більш перетворюється в органічну складову частину складної виробниче-транспортної системи, охоплюючи всю економіку, що істотно підвищує ефективність останньої.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП (1999) – $ 8500 млрд. Темп Країна стала найбільшою економічною державою після Другої світової війни. Протягом декількох десятиріч США займали лідируюче положення у світі за темпами економічного зростання, продуктивності праці і обсягах виробництва. Долар був і основною валютою в міжнародній фінансовій системі. Американські виробники забезпечували весь світ товарами масового споживання і обладнанням. Нині США втратили неподільне панування в світовій економіці. Починаючи з 1970-х років у світі стався зсув до триполюсної структури - нарівні з США центрами глобальної економічної діяльності стали Європа (на чолі з Німеччиною) і Азіатсько-Тихоокеанський регіон (на чолі з Японією). У 1994 в США вартість імпорту на 166 млрд. дол. перевищила вартість експорту. Частка валового внутрішнього продукту США в світовому ВВП знизилася з 35,4% в 1966 до 26,5% в 1993. Німеччина і Японія наздогнали і навіть перевершили США по ряду ключових показників економічного розвитку. У середині 1990-х років величина ВВП на душу населення в Німеччині приблизно порівнялася з США, а в Японії була на 20% вище. У таких найважливіших галузях промисловості, як автомобілебудування, металообробка, сталеливарне виробництво і споживча електроніка, Японія випереджає США по продуктивності праці на 15-45%. У металообробній і сталеливарній промисловості продуктивність праці в Німеччині стала такою ж, як в США. Частка ВВП, реінвестована в економіку, - ключова детермінанта майбутнього процвітання, - в США становила 15%, в той час як в Німеччині - 22%, а в Японії - 31%. У високотехнологічних галузях промисловості витрати на науково-технічні дослідження і розробки в США становлять 1,9% ВВП, в Німеччині - 2,7%, в Японії - 3%.

У 1997 ВВП США становив 8079 млрд дол. З 1960 по 1995 темпи зростання ВВП сповільнилися: в 1960-і роки середньорічний приріст становив 4,5%, в 1970-і - 3,5%, у 1980-і - 3,0%, а в 1990-1995 - 2,1%. Хоч темпи економічного зростання США істотно знизилися, їх економіка залишається провідною у світі. У той же час за величиною ВВП на душу населення США (27 821 дол.) в кінці ХХ ст. поступається лідерством тільки Люксембургу (32 416 дол.).

Базування економіки

Економіка США базується на приватній власності і прагненні до отримання прибутку. Промислові і страхові компанії, магазини, ферми, банки і багато які підприємства сфери послуг належать приватним інвесторам. У 1995 в США нараховувалося 16,4 млн. некорпоративних приватних підприємств несільськогосподарського профілю, 1,58 млн. партнерських компаній і 4,4 млн. корпорацій. Саме корпорації відіграють найбільшу роль в економіці США. У 1995 прибутки некорпоративних приватних підприємств становили 807 млрд. дол., прибутки партнерських компаній - 853 млрд. дол., прибутки ж корпорацій перевищили 14,5 трлн. дол. Велика частина продукції корпорацій продукується невеликим числом найбільших фірм. Хоч в 1995 корпорації з капіталом понад 250 млн. дол. становили лише 1,6% всіх корпорацій країни, на їх частку припадало майже 85% сумарного прибутку. Як правило, це ТНК – транснаціональні корпорації, які є продуктом сучасного процесу глобалізму (і самі є глобалізаторами). На тер. США нараховується бл. 500 центрів ТНК.

Промисловість

Основну роль в економіці США відіграє промисловість, особливо металургія, машинобудування і приладобудування, електронне і електротехнічне, нафтове, хімічне, автомобільне і авіаційне. Основу експортної експансії США складають машини і обладнання (на частку США припадає біля 20% світового експорту наукоємкої продукції).

У ХХ ст. державний сектор в економіці істотно розширився, особливо в роки світової економічної кризи і Другої світової війни, однак витрати федерального уряду в період 1975-1995 залишалися відносно стабільними. У 1995 федеральні витрати становили 21,1% ВВП (в 1975 - 21,4%). Уряд має можливість впливати на економіку за допомогою бюджетної політики, тобто змінюючи рівень витрат або оподаткування.

Добувні галузі господарства грають життєво важливу роль в забезпеченні економічного зростання. США належить до тих небагатьох країн, які мають в своєму розпорядженні достатньо природних ресурсів, необхідних для розвитку сучасної економіки. Ці ресурси включають основні види мінеральної сировини (залізняк, свинець і мідь). Найважливіше значення мають енергоресурси - вугілля, нафта, природний газ, якими так багаті США. Для потреб виробництва і будівельних робіт використовуються величезні лісові ресурси. Нарешті, сільськогосподарське виробництво США традиційно одне з найефективніших у світі. Загалом частка ресурсних галузей в ВВП в 1994 становила 7%.

США є найбільшим у світі виробником промислових товарів, щорічний обсяг виробництва яких для внутрішнього і світового ринку - понад 1,3 трлн дол. Ця галузь одна з ключових в національній економіці, однак її значення в порівнянні з індустрією послуг після Другої світової війни неухильно знижувалася. У 1996 на частку обробної промисловості припадало менше 19% ВВП (проти 22% в 1980). Бл. 1/3 товарів довготривалого користування складає продукція машинобудування, промислового, електронного і електротехнічного обладнання, по 1/5 - автомобілебудування і металообробка. Хімічна і харчова промисловість виробляють більш ніж по 1/5 товарів короткострокового користування, частка продукції поліграфічної промисловості - 15%.

Сільське господарство

США має високорентабельне сільське господарство, продукція якого становить бл. 2% ВВП, у ньому зайняті 3% працездатного населення. Агропромисловий комплекс США включає галузі, які випускають засоби виробництва для сільського господарства, саме сільськогосподарське виробництво і галузі, що забезпечують переробку і збут сільгоспсировини та виробленої з неї продукції. Причому, частка експорту сільськогосподарської продукції США неухильно зростає, що може призвести до надвиробництва продукції. У зв'язку з цим у кінці ХХ ст. відбулося скорочення фермерських господарств з 2,4 млн. до 2,1 млн. Одночасно відбувся процес укрупнення ферм, і вже зараз 13,8% великих господарств дають понад 70% всієї товарної продукції, у той час як частка інших ферм не перевищує 9%. Значне місце в сільському господарстві США займає розведення великої рогатої худоби і домашніх птахів, виробництво яєць і молочних продуктів, вирощування зернових, сої, овочів і фруктів. У 1996 сукупний ринковий фермерський прибуток досяг 204,2 млрд. дол., з них 54% припадає на частку продукції рослинництва, а 46% - тваринництва.

Послуги

В другій половині ХХ ст. простежувалася тенденція збільшення частки сфери послуг. З кінця 1960-х років частка виробництва в США поступово скорочувалася і росла частка сектору послуг. У 1980-х роках зайнятість в секторі послуг збільшувалася в середньому на 1,8% на рік (в торгівлі на 2,6%), тоді як число робочих місць в промисловості залишалося незмінним. На початку ХХІ ст. сфера послуг - найбільший сектор економіки США. У 1997 він дав 4,43 трлн. дол., або 54% ВВП, і 4/5 робочих місць в країні. Сфера послуг включає безліч різних галузей і професій. Комплекс ділових, професійних і особистих послуг - включає освітні і медичні послуги, соціальне обслуговування, готельний бізнес, індустрію реклами, менеджмент, агентства по зв'язках з громадськістю, а також численні підприємства побутових послуг, що надаються корпораціям або окремим громадянам. Темпи зростання зайнятості в сфері послуг перевершили всі інші галузі і в період з 1979 по 1995 становили 2,3% в рік, що привело до створення в країні 24 млн. нових робочих місць. Темпи зростання зайнятості загалом по країні за той же період становили лише 1,4% на рік. У результаті зайнятість в сфері послуг зросла з 70% майже до 80% від загального числа працюючих.

Оборона

На оборону в США затрачується більше коштів, ніж в інших державах. Федеральні військові витрати перевершують навіть сукупні військові бюджети багатьох індустріальних країн. У 1997 США витрачали на потреби оборони 270,5 млрд дол. Ця цифра складає біля третини всіх військових витрат у світі і перевищує оборонні бюджети Франції, Німеччини, Великобританії і Японії. США - найбільший у світі експортер зброї. У 1993 США продали за рубіж різних товарів військового призначення на загальну суму 10,3 млрд. дол. На їх частку припадало бл. 50% світового експорту зброї.

Географія обробної промисловості, починаючи з кінця 1960-х років характеризувалася зсувом на Південь і Захід. У період між 1970 і початком 1990-х років частка продукції Північного Сходу і Північного Центру знизилася з 2/3 до 1/2, в той час як частка продукції Заходу збільшилася на 5%, а Півдня - майже на 10%. На початку 1990-х років Південь давав приблизно 1/3 всієї продукції, зайнявши місце Північного Центра як провідного регіону обробної промисловості США. Автотранспортні засоби, металовироби і промислове обладнання виготовляються в основному в Північно-Східному Центрі, куди входять штати Огайо, Індіана, Іллінойс, Вісконсин і Мічіган. Середньоатлантичні штати (Нью-Йорк, Нью-Джерсі і Пенсільванія) спеціалізуються на машинобудуванні і хімічному виробництві.

Фінанси

Південноатлантичний регіон виробляє хімічні продукти, текстиль, одяг і тютюнові вироби. Тихоокеанський регіон на чолі з Каліфорнією спеціалізується на виробництві транспортного обладнання, продуктів споживання, електротехнічного і електронного обладнання.

У банківсько-фінансовій справі посилюється концентрація капіталу. У 1997 на території США діяли 9143 банки із загальним капіталом 5 трлн дол. (в середньому по 548 млн. дол. в кожному). У 1985 в країні було 14 417 банків із загальним капіталом (в доларах 1997) 3,7 трлн дол. (в середньому по 254 млн. дол. в кожному). Банки відіграють величезну роль в економіці країни. У 1996 частка банків, страхових товариств, компаній по операціях з нерухомістю і кредитних організацій в ВВП становила 19%. Операції з нерухомістю дали 886 млрд дол., депозитні інститути, включаючи комерційні банки, - 247 млрд., страхування - 136 млрд. Федеральна резервна система (ФРС) США контролює обсяг грошової маси в країні і вирішальним чином впливає на фінансові ринки. ФРС ухвалює рішення незалежно від федерального уряду, президент США призначає членів ради керівників на 14-літній термін. Змінюючи обсяг грошової маси, ФРС впливає на розмір процентних ставок. Зменшуючи грошову масу, ФРС підвищує процентні ставки, тим самим знижуючи темпи економічного зростання. Аналогічно, збільшення грошової маси приводить до зниження процентних ставок і стимулює економічне зростання. У 1980-х - на початку 1990-х років ФРС проводила антиінфляційну політику, втримуючи процентні ставки на високому рівні, а темпи економічного зростання - на порівняно низькому рівні.

США споживають 25% всієї світової енергії (в перерахунку на вугільний еквівалент), значно більше, ніж будь-яка інша країна світу. Через високий рівень споживання енергії на частку США припадає бл. 20% глобальних викидів «парникових» газів (вуглекислий газ, метан і оксиди азоту) в атмосферу. Основні джерела енергії для економіки США - нафта, природний газ і вугілля. Залежність економіки США від імпорту нафти різко зросла в період між початком 1980-х і початком 1990-х років. Сира нафта становила 1921 тис. барелів в 1980, а у 1997 - 2918 тис. барелів.

Виробництво електроенергії – 2823 млрд кВт•год (1991). У 1996 нафта забезпечувала 35% виробленої в країні енергії, природний газ - 22,5%, вугілля - 21%. Джерелом електроенергії служило, головним чином, вугілля (57%), природний газ і нафтопродукти складали відповідно 9% і 2%. ГЕС давали 11% енергії. Роль атомної енергетики у виробництві електроенергії до 1970-х років залишалася незначною, у 1982 вона зросла до 12,5%, а в 1996 - до 22%. Структура споживання енергії в 2000 р.: нафта і нафтопродукти - 39%, природний газ - 23%, вугілля 23%, інші первинні енергоносії - 15%.

Найбільші компанії США: корпорація "Дженерал Електрик" ("General Electric"), "Сітігруп" ("Citigroup"), "Ексон Мобіл" ("Exxon Mobil"), "Бенк оф Америка" ("Bank of America"), "АйБіеМ" ("IBM"), "Американ Телеграф енд Телефон Груп" ("American Telegraph and Telephone Group"), "Вол-Март" ("Wal-Mart"), "еСБіСі комм'юнікейшнс" ("SBC communications") [журнал "Forbs" 2000 р].

Німеччина

Загальна характеристика

Німеччина – провідна економічна держава Європи. Провідне місце в економіці займає гірнича, металургійна, хімічна, машинобудівна, харчова, суднобудівна, текстильна, нафтопереробна пром-сть. Розвинені всі види сучасного транспорту. Мережа залізниць, автобанів, трубопровідного тр-ту. Гол. морські порти – Гамбург, Бремен, Вільгельмсгафен, Бремергафен, Любек, Росток, Варнемюнде, Вісмар, Штральзунд. Головний західнонімецький аеропорт, найбільший у всій континентальній Європі, знаходиться у Франкфурті-на-Майні. Всі міста і міські аґломерації понад 1 млн чол. мають власні аеропорти з регулярним авіаційним сполученням. Провідна авіаційна компанія Німеччини – «Люфтганза».

За даними Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2006: ВВП – $ 2500 млрд. Темп зростання ВВП – 2,7%. ВВП на душу населення – $ 31141. Прямі закордонні інвестиції – $ 67 млрд. Імпорт – $ 572,7 млрд (г.ч.Франція – 11%, США – 8,2%, Нідерланди – 8%; Італія – 7,7%; Великобританія – 6,8%). Експорт – $ 607,8 млрд (г.ч. Франція – 11,1%; США – 9,4%; Великобританія – 8,6%; Італія – 7,4%; Нідерланди – 6,8%). Велика частина експорту ФРН в 1997 припадала на транспортні засоби (17,8%), продукцію машинобудування (14,7%), електротехніки (13,1%), хімії (13,2%), товари широкого споживання (10,6%). У структурі імпорту на ці категорії товарів припадало відповідно 10,8%; 5,6%; 11,4%; 9,2% і 14,9%. На сільськогосподарські і продовольчі товари (в тому числі напої і тютюнові вироби) припадало 9,8% імпорту, на паливо - біля 8%.

Період після Другої світової війни

За повним економічним колапсом в кінці Другої світової війни наступила епоха розколу країни (1949-1990) на дві німецьких держави з принципово різними економічними умовами. Західні окупаційні зони Німеччини були включені в сферу дії Америки «Європейської програми відновлення, що субсидується Сполученими Штатами», або т.зв. плану Маршалла. Кошти прямували головним чином на відновлення промисловості і житлове будівництво. До 1960-х років ФРН стала безперечним економічним лідером ЄС. НДР відрізнялася від інших країн радянського блоку своєю високорозвиненою економікою, що до 1945 була частиною єдиного господарського комплексу Німеччини. Надзвичайно швидке відновлення і розвиток господарства ФРН в післявоєнний період - т.зв. західнонімецьке економічне диво - зробило її однією з провідних світових економічних держав поряд зі США і Японією.

Промисловість

На межі ХХ-ХХІ ст. ФРН є третьою індустріальною державою світу, за обсягом промислового виробництва, поступаючись лише США і Японії. За абсолютною величиною валового внутрішнього продукту (ВВП) ФРН займала 3-є місце у світі услід за США і Японією. У 1996 ВВП становив 3,1 трлн. марок (2,35 трлн. доларів), а на душу населення припадало 28 738 доларів. Частка обробної промисловості в структурі валового національного продукту (ВНП) ФРН в 1995 становила 34,5%, а її питома вага в загальній структурі зайнятості в економіці - 37%. Як і в інших економічно високорозвинений країнах, в ФРН число зайнятих в промисловому секторі її господарства, досягши піку в післявоєнний період, потім неухильно скорочувалося, в кінці ХХ ст. в ньому працювало менше працівників, ніж в т.зв. третьому секторі - фінанси, адміністрація і менеджмент, послуги -60% зайнятих. Однак деіндустріалізація протікала тут не так швидко, як в інших країнах ЄС.

Німеччина займає 5-е місце у світі з виробництва сталі. Головний район концентрації чорної металургії - захід Рурського кам'яновугільного басейну. Менші металургійні центри з вельми невизначеними перспективами розвитку розташовані в Саарі і в Нижній Саксонії (Зальцгіттер). Виробництво високоякісних легованих сталей зосереджене в Крефельді й інших центрах на периферії Рурського району. Однією з опор економіки ФРН є багатогалузеве машинобудування. Виробляють важкі металоємні машини, крани, мости, гірничошахтне і енергетичне обладнання, важку електротехніку, а також обладнання для металургійних заводів (Рур). Виробництво легкових і вантажних автомобілів концентрується в землях Баден-Вюртемберґ, Рейнланд-Пфальц, Нижня Саксонія, Гессен, Північний Рейн-Вестфалія, Баварія і Саар. Головний центр аерокосмічної промисловості - Мюнхен; другий - Бремен. ФРН належить до числа найбільших продуцентів та експортерів електротехнічного і електронного обладнання. Німеччина має в своєму розпорядженні високорозвинене приладобудування; особливо це торкається оптики і точної механіки. Провідні текстильні центри ФРН розташовані в землі Північний Рейн-Вестфалія, а також в землі Баден-Вюртемберґ і навколо Аугсбурґа.

Сільське господарство

Обсяг сільськогосподарського виробництва в ФРН склав у 1995 1,5% від ВВП країни. У 1996 країна імпортувала сільськогосподарських продуктів приблизно на 68 млрд марок (10,6% від всього імпорту), експорт становив 39,5 млрд марок (5,4% від всього експорту). Сільське господарство Німеччини відрізняється високим ступенем концентрації й індустріалізації. В агропромисловому комплексі країни зайнято близько 20% населення, тоді як безпосередньо в сільському господарстві не більш 2%. Основними виробами сільського господарства є картопля, пшениця, ячмінь, цукровий буряк, капуста. Добре розвинуте свинарство, відгодівля великої рогатої худоби і птахівництво. Щорічно держава надає сільському господарству близько 22 млрд. Євро субсидій. Агропромисловий комплекс на 90% забезпечує внутрішнє споживання продуктів харчування. В останнє десятиріччя відзначається неухильне зростання економічних показників, що свідчить про динамічний розвиток господарського комплексу країни. Економіка Німеччини у 2000 р. досягла найвищих темпів зростання за останнє десятиріччя: зростання ВВП склало 3,0% у порівнянні з 1,5% у 1999 р. Німецький фондовий індекс DAX досяг найвищого значення у 2000 р. Він склав 7600 пунктів, що на 200 пунктів вище індексу 1999 року. Загальна чисельність зайнятих у 2000 р. склала понад 39 мільйонів осіб, що майже на 2% більше, ніж у 1999 році. Це найвищий рівень зростання за останні 3 роки. Місячний прибуток середньостатистичної німецької родини склав за результатами 2000 року більше 4500 марок. Інфляція в 2000 році була на рівні 2%.

Енергетика

Паливно-енергетичний баланс ФРН на початку ХХІ ст. (2001): нафта - 38.5%; природний газ - 21.5%, кам'яне вугілля - 13.1%; ядерна - 12.9%; лігніт - 11.2%; гідро- і аероенергія - 0.8%, інші джерела - 2.0%. У абсолютних цифрах ФРН споживає (2001): нафта - 190.3 млн т. вугільного еквівалента (+1.6% до 2000), природний газ - 106.6 млн т. вуг. екв. (+4.3%), ядерна енергія - 63.7 млн т.вуг. екв. (+1%), лігніт до 55.6 млн т.вуг. екв. (+5.3%), гідро- та аероенергія - до 3.8 млн т.вуг.екв. (+5.6%) і змішані джерела енергії - 9.9 млн т.вуг.екв. (+5.3%); кам'яне вугілля - 65.0 млн т.вугільного еквівалента.

Франція

Франція – високорозвинена індустріально-аграрна країна. За розмірами ВВП і обсягом пром. виробництва Ф. займає одне з провідних місць у західному світі (разом зі США, ФРН, Великобританією та ін.). Провідна галузь промисловості – машинобудування. Розвинуті автобудування, суднобудування, тракторо- і авіабудування, електротехнічна і радіоелектронна промисловість, а також хімічна (виробництво соди, добрив, хімічних волокон, пластмас), нафтопереробна і нафтохімічна промисловість. Експортне значення мають виробництво текстилю, одягу, галантереї, харчова промисловість і виноробство.

Макроекономіка

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП – $ 1600 млрд. Темп зростання ВВП – 3,2%. ВВП на душу населення – $ 27975. Прямі закордонні інвестиції – $ 12,5 млрд. Імпорт (машини та обладнання, нафта, кам'яне вугілля, кольорові метали, целюлоза, бавовна, вовна, деревина) – $ 334 млрд (г.ч. Німеччина – 17,2%; Італія – 9,9%; США – 8,8%; Великобританія – 8,4%; Бенілюкс – 7,7%). Експорт (транспортне обладнання, автомобілі, сільськогосподарські і продовольчі товари, хімічні товари і напівфабрикати) – $ 377,8 млрд (г.ч. Німеччина – 15,9%; Великобританія – 10%; Італія – 9,1%; Іспанія – 8,7%; Бенілюкс – 7,7%). Франція - одна з найбільших економічно розвинених країн світу. За обсягом промислової продукції Франція ділить з Італією 4-е місце у світі (після США, Японії і Німеччини). У 1997 обробна промисловість дала 25,1% загальної доданої вартості; в ній було зайнято 4,2 млн чол., тобто 18,6% всіх трудових ресурсів країни. Франція займає 4-е місце у світі з експорту промислових товарів. У формуванні валового внутрішнього продукту (ВВП) Франції домінує сфера послуг. Велику роль відіграють надходження від зовнішньої торгівлі і туризму.

У Франції прийнятий принцип «змішаної економіки», що передбачає активну участь як держави, так і приватних осіб в управлінні економічною діяльністю. Франція має давню традицію планової економіки, починаючи з прийняття першого п'ятирічного національного плану в 1947; 11- й план був обнародуваний в 1993, 12-й – у 1998.

З початку 1950-х аж до початку 1970-х років середньорічний приріст ВВП становив понад 5% (серед великих економічних держав цей показник був вище тільки в Японії). Частково це пояснюється швидким збільшенням чисельності населення і розширенням внутрішнього ринку. Однак внаслідок спаду в економіці темпи зростання ВВП за 1970-1990 знизилися наполовину, а з початку 1990-х років відбувається подальше його зниження.

Мінеральні ресурси

Країна має великі поклади залізних руд на півночі (Лотарингія), природного газу на південному сході, калію на сході (Ельзас) та бокситів на півдні (Прованс)..

Хімічна промисловість

Франція - один з найбільших у світі виробників хімічної і нафтохімічної продукції (у тому числі каустичної соди, синтетичного каучуку, пластмас, мінеральних добрив, фармацевтичних товарів та інш.), чорних і кольорових (алюміній, свинець і цинк) металів. Великою популярністю на світовому ринку користуються французький одяг, взуття, ювелірні вироби, парфуми і косметика, коньяки, сири (виробляється близько 400 сортів).

Сільське господарство

Франція - провідна сільськогосподарська країна в Європейському союзі. На частку Франції припадає понад 21% сільськогосподарської продукції країн ЄС (у вартісному вираженні). Франція - найбільший в Європі і другий у світі (після США) експортер сільськогосподарської продукції. Головна галузь сільського господарства - тваринництво. Площа сільськогосподарських угідь становить 2/3 території Франції (35,5 млн га). Вирощують зернові - пшеницю, ячмінь, кукурудзу, а також цукровий буряк. Виноградарство, овочівництво, садівництво і квітництво. Морське рибальство і розведення устриць. Особливо велика роль Франції в постачанні зернових (50 млн т/рік, головним чином пшениці і кукурудзи) на світовий ринок. Вона постачає також м'ясо (яловичину, свинину і баранину), молочні продукти, овочі, фрукти і вино.

Енергетика

Франція займає 2-е місце у світі (після США) по використанню атомної енергії. У 1997 на частку АЕС Франції припадало 91% всієї виробленої електроенергії. Власний видобуток вугілля, нафти і газу покриває всього 2% суми споживання первинної енергії у Франції. В той же час Mining Annual Review 2002 повідомляє, що частка АЕС у 2001 р склала тільки 50%, що може бути пояснено обережнішим ставленням до ядерної енергетики після Чорнобильської катастрофи. Зростає частка відновлювальної енергетики, зокрема - вітроенергетики.

Транспорт

Розвинені всі види сучасного транспорту. Головні морські порти – Марсель, Гавр, Дюнкерк, Руан, Нант, Сен-Назер, Бордо. Транспортна мережа має радіальну конфігурацію з єдиним центром - Парижем. Франція посідає одне з перших місць у світі за довжиною автошляхів і величиною автопарку. Найважливіша автострада - Лілль-Париж-Ліон-Марсель. Головні водні магістралі - Сена (яка через Уазу і Північний канал пов'язана з Північним районом, а через Марну і канал Марна-Рейн - з Лотарингією та Ельзасом) і каналізована р. Мозель (шлях для експорту лотаринзької руди і металу, а також імпорту вугілля і коксу); на ці шляхи припадає понад 4/5 перевезень.