Ринок недосконалої конкуренціїї

Ринокнедосконалої конкуренції - ринок, на якому і продавці, і покупці можуть істотно впливати на ціни. На Р.н.к. існує в певній мірі ринкова влада одного із суб'єктів ринку і відсутня свобода вираження економічних відносин, властива умовам досконалої конкуренції.

Існує три основні структури (моделі) ринку недосконалої конкуренції:

- Чиста монополія;

- Олігополія;

- Монополістична конкуренція.

Чиста монополія - ​​це ринок, на якому функціонує один продавець. В умовах чистої монополії галузь складається з однієї фірми, тобто поняття фірма і галузь збігаються. Входження в галузь для інших фірм блоковано. Перешкодою для входження в галузь можуть бути:

- Низькі витрати виробництва великої фірми, монополізувала ринок (ефект масштабу);

- Наявність державних патентів і ліцензій;

- Виключні права на найважливіші джерела сировини;

- Надання урядом одній фірмі статусу єдиного продавця (транспортні послуги, зв'язок, газопостачання).

Умовою існування чистої монополії є унікальність запропонованої продукції, відсутність близьких замінників. Чиста монополія в масштабах національного господарства - явище рідкісне, однак вона досить широко представлена ​​на місцевих ринках. Практично в будь-якому місті один продавець продає електроенергію, забезпечує водопостачання, надає телеграфні послуги, забезпечує транспортні перевезення і т.д. У зв'язку з тим, що чиста монополія не просто обмежує, а фактично ліквідує конкуренцію, держава стосовно чистих монополій проводить антимонопольну політику.

Олігополія (від грецького оліго - небагато і поле - продаю) - це ринок, на якому домінує декілька великих фірм. (Так, наприклад, в США є 9 фірм-продавців жувальної гумки, на частку яких припадає 95% річних продажів.) Чіткого кількісного критерію олігополії у вигляді числа фірм немає, але зазвичай воно коливається від трьох до десяти. Олігополія, що складається з 3-4 фірм, називається "жорсткою"; складається з 4-9 фірм, на частку яких припадає 70-80% ринку, називається "аморфною". Олігополія може існувати на ринку стандарти-зований продукції (нафта, цемент) або на ринку диференційованої продукції (автомобілі, побутова техніка).

Розрізняють олігополію збалансовану (кілька фірм однакового розміру) і асиметричну (один продавець-лідер і ряд невеликих продавців).

Фірми, що функціонують на олігополістичному ринку, одержують високі прибутки тому що, як і у випадку чистої монополії, входження в галузь для фірм-аутсайдерів утруднено. Характерною особливістю олігополістичного ринку є взаємозалежність фірм - будь-який з олігополістів знаходиться під істотною дією поведінки решти фірм і вимушений враховувати цю залежність.

Результати функціонування фірми-олігополіста залежать не тільки від її влас ної політики, а й від рішень її конкурентів. Якщо одна фірма ("Кока-кола") знизить ціну на свою продукцію, то інша фірма, функціонуюча в цій галузі ("Пепсі-кола"), буде змушена також знизити ціну своєї продукції. Цінова конкуренція серед олігополістів носить руйнівний характер, тому фірми прагнуть до угоди про ціни, зміщуючи конкуренцію в напрямку якості, реклами, індивідуалізації продукції.

Монополістична конкуренція. На ринку такого типу є безліч продавців, що продають однотипну, але диференційовану продукцію (наприклад, джинси, зубна паста), у відношенні якої продавець поводиться як монополіст. Продавці самостійно визначають ціну на свої товари, об'єми продажів. Але оскільки продавців аналогічної продукції багато й обсяг продажів окремою фірмою відносно невеликий, остільки контроль фірми над цінами обмежений. Основні методи конкуренції - товарні знаки, реклама, виділяють розходження товарів. Вхід на ринок монополістичної конкуренції відносно вільний.

Зовні монополістична конкуренція схожа з досконалою конкуренцією, але наявність хоча обмеженою, але монопольної влади веде до того, що виробництво, здійснюється з витратами вищими, ніж в умовах досконалої конкуренції. Однак широкий вибір марок, видів, стилів, якості продукції дозволяє краще задовольняти різноманітні потреби покупців, компенсуючи тим самим втрати суспільства від більш високих витрат виробництва.