Української мови

Міжпредметні зв'язки виступають необхідною передумовою організації навчального процесу вузу. Вони є засобом комплексного підходу до навчання майбутніх фахівців. У той самий час реалізація міжпредметних зв'язків служить дидактичною умовою активізації навчального процесу, систематизації знань, інтеграції науки та практики.

Міжпредметні зв'язки – це відображення в змісті навчальних дисциплін тих діалектичних взаємозв'язків, які об'єктивно діють у природі й пізнаються сучасними науками. Міжпредметні зв'язки – це еквівалент міжнаукових зв'язків.

Міжпредметні зв'язки сприяють розв'язанню існуючих у предметній системі викладання та навчання у вузі суперечностей між розрізненими знаннями студентів з окремих предметів та необхідністю їх синтезу, комплексного використання здобутих знань у педагогічній практиці.

Учені (В. М. Максимова, А. І. Єрьомкін та ін.) по-різному класифікують міжпредметні зв'язки. Вони можуть бути міжпредметними, міжкурсовими, комплексними, фактичними, понятійними, теоретичними, філософськими, історичними та ін.

Методика навчання дітей української мови як наука щільно пов'язана з іншими науками. Це вимагає від викладача знання методики здійснення різноманітних міжпредметних зв'язків (див. схеми 1,2).

Методика навчання дітей української мови пов'язана з теорією пізнання, філософією, історією України, фізіологією, психологією та психолінгвістикою, мовознавством, педагогікою, фаховими дисциплінами.

Методика навчання дітей української мови як наука керується найзагальнішими діалектичними принципами розуміння суб'єктно-об'єктних відношень у пізнанні навколишнього світу: навколишній світ є матеріальним, об'єктивним, він існує в постійному русі, зміні та розвитку і доступний для пізнання.

Пізнання включає дві взаємопов'язані сторони – чуттєву і логічну, раціональну.

(Див.' Межпредметньїе связи естественно-математнческих дисци-плин / Под ред В. Н. Федоровой.– М., 1980 – С. 28).

Процес оволодіння другою мовою також підпорядковується основним законам та принципам теорії пізнання. Шляхом безпосереднього чуттєвого досвіду, наочності дитина засвоює нові слова, які поступово узагальнюються, перетворюються у поняття, які дитина використовує під час спілкування з іншими людьми, в своєму практичному досвіді.

Викладач методики навчання дітей української мови повинен спиратися на відповідні теми з курсу філософії (див. таблицю на с. 17).

Розкриття таких розділів методики, як «Методика використання народних джерел у розвитку українського мовлення», «Методика ознайомлення дітей з національною

Міжпредмети і зв'язки у викладанні методики навчання дітей української мови

культурою, традиціями та побутом українського народу», потребує знань з «Історії України», зокрема з розвитку культури українського народу в різні історичні періоди. Анатомія та фізіологія людини допоможе студентам розібратися в будові центральної та периферичної частин мовного аналізатора, врахувати під час навчання другої мови особливості нервової діяльності дітей дошкільного віку, використати вчення І. М. Сєченова й І. П. Павлова про умовно-рефлекторну діяльність, про першу та другу сигнальні системи.

У навчанні дітей другої мови не можна обійтися й без психологічних знань. Загальна психологія озброює майбутніх фахівців знаннями про структуру мовної діяльності та мовленнєвих навичок. Дитяча психологія розкриває специфіку засвоєння мови на кожному віковому етапі, сензитивні періоди навчання дітей другої мови. «Педагогічна психологія орієнтує методику на побудову навчання з урахуванням «зони найближчого розвитку» дітей та «соціальної ситуації розвитку» (Л.С. Виготський).

МІжпредметнІ зв'язки у викладанні методики навчання дітей української мови

мовознавчих наук, як фонетика та орфоепія. Методика лексичної роботи з української мови в дитячому садку враховує дані лексикології. Формування граматичної правильності мови та розвиток зв'язного мовлення потребує ґрунтовних знань з граматики та синтаксису.

Враховуючи те, що українську мову вивчають діти некорінної національності (російськомовні дитячі садки), методика використовує також знання з курсу російської мови, застосовуючи порівняння й зіставлення мовних явищ обох цих мов.

Педагогіка озброює вихователів загальнодидактичними принципами, методами, прийомами, засобами й формами навчання дітей дошкільного віку, розкриває суть навчання та шляхи ефективного розвитку дітей у ході навчання. Все це дає змогу методичній теорії визначити специфічні принципи, методи і прийоми навчання дітей української мови, спрямовані на ефективність розвитку мовленнєвих навичок.

Методика навчання дітей української мови також пов'язана з логопедією (правильна артикуляція та постановка звуків української мови), дитячою літературою, методикою розвитку рідної мови, ознайомлення дітей з навколишнім та рідною природою, методиками математичних знань, образотворчого мистецтва, музики та фізичного виховання.

Викладач методики сам планує і передбачає використання різних міжпредметних зв'язків у процесі викладання свого предмета.

Проте, враховуючи специфіку російськомовних груп студентів та учнів, обов'язковими повинні стати курсові супровідні міжпредметні зв'язки, спрямовані на формування культури українського мовлення майбутніх педагогів. Цього можна досягти читанням спецкурсу та спецпрактикуму: «Культура українського слова вихователеві», «Особливості вивчення української мови в дошкільних закладах з російською мовою навчання».

Отже, використання міжпредметних зв'язків у викладанні методики навчання дітей української мови допоможе сформувати у майбутніх фахівців системні знання, озброїти їх методичними прийомами розвитку українського мовлення, прищепити їм самим навички літературного українського мовлення, досягти культури мовного спілкування у двомовному оточенні.