Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Типи міжнародних конфліктів





(З Мальський М.З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин. Львів. Львівський національний університет імені Івана Франка, 2002.- 392с.)

 

В даний час погляди на природу і форми конфліктів настільки різноманітні, що виникли цілі школи і напрямки і навіть наукові дисципліни, зокрема конфликтология.

 

В.В.Мадісон та В.А.Шахов, у своїй праці “Політологія міжнародних відносин”пропонують у якості таких критеріїв: суб”єктність, сферу відносин між ними, масштабність.Погоджуючись у цілому з таким підходом, варто однак його уточнити такими поширеними та апробованими критеріями, як:засоби,складом сторін що приймають участь в конфлікті,географічними масштабами, тривалістю

За засобами конфлікти традиційно прийнято ділити на збройні та незбройні,оскільки власне використання чи не використання збройних сил в розв”язанні міжнародних суперечностей визначає собою його найголовніші специфічні риси.

Війна – збройна боротьба між державами. Але по своїй суті – це та ж політика, яка здійснюється військовими засобами.

Проблема класифікації війн не має значної наукової гостроти, так як, розроблена у воєнній науці досить глибоко.Варто лише підкреслити необхідність ухилення від широко практикованого поділу війн на справедливі та несправедливі, як надуманого та штучного. Це вірно хоча б тому, що оскільки війни завжди зв”язані зі збройним насильством то справедливими бути не можуть.Крім цього така класифікація недоречна також через два міркування тому, що критерій агресивності вкрай спекулятивний та аморфний, тому, що конфліктуючі сторони, переслідуючи власні національні інтереси, не можуть вважатись правими чи винними;оскільки кожна сторона на виправдання своєї позиції наводить масу цілком доречних та вичерпуючих аргументів.

Так наприклад, сторона яка першою починає воєнні дії, доволі часто, виправдовується тим що вона діє превентивно, випереджуючи агресію зі сторони противника чи-відповідаючи на його провокативні акції.

У військовій науці війни класифікуються за критеріями:

-театрів воєнних дій (ТВД) на: сухопутні та морські;

-способу ведення воєнних дій на: позиційні та маневренні;

-залучених ресурсів на: обмежені та масові

Досить оригінальну класифікацію, у праці “Війна та антивійна”, пропонують американські дослідники Елвін та Хейді Тофлери.Вони визначають типи війн за їх відношенням до типів цивілізацій:

1.Війни першої хвилі відповідають сільськогосподарським суспільствам та характеризуються тим, що вони провадяться на примітивному технологічному рівні, в них приймають участь іррегулярні підрозділи, їх масштаби та ресурси залучені з обох сторін є незначними.

2.Війни другої хвилі здійснюються промисловими суспільствами та їм характерні досить високий технологічний рівень,участь в бойових операціях масових регулярних армій, значні ресурси та масштаби використані у воєнному конфлікті.

3.Війни третьої хвилі ведуться постіндустріальними (інформаційними) суспільствами, або принаймі перехідними до них, що характеризуються надвисоким технологічним рівним (широке використання у бойових діях інформаційних систем, супутників, високоточної зброї),веденням операцій нечисельними,але високопрофесійними збройними силами, невеликими ресурсами, але доволі значними масштабами операцій.

Справедливості ради, слід зауважити, що у сучасному світі ведуться війни усіх вище наведених типів одночасно, що пояснюється неоднаковим рівнем розвитку різних регіонів та суспільств.Навіть в рамках одної війни у Перській затоці, коаліцією на чолі з США, використовувались методи характерні як для третьої так і для другої хвилі:”З самого початку провадилось дві повітряні компанії…одну…за допомогою зброї характерної для другої хвилі, призначеної до масового знищення…іншу…з великою точністю…при мінімалізації побічної шкоди”.

Незбройні конфлікти характеризуються конфронтативними діями воргуючих сторін не пов”язаними з застосуванням воєнної сили.Зрозуміло, що вони можуть бути попередніми стадіями воєн і розглядатися як форми ескалації конфліктів, але в сучасних міжнародних відносинах,доволі часто, вони виступають самостійно, наприклад у взаємостосунках двох полюсів біполярної міжнародної системи.Серед незбройних конфліктів найчастіше визначають:

1.Дипломатичні, що виражаються у ворожих демаршах, як наприклад обмін нотами протесту, оголошення персонами non-grata окремих дипломатичних працівників, розірвання дипломатичних стосунків між конфліктуючими сторонами.

2.Економічні, що проявляють себе перед усім у так званих “торгових війнах”, які здійснюються за допомогою конфронтативно спрямованої митної політики, щодо імпорту товарів, капіталів, послуг та інформації з протистоячих у ситуації конфлікту країн.Засобами таких конфліктів є також повна або часткова заборона (ембарго) на торгівлю з ворогуючою стороною, яка шляхом політичного тиску може бути поширена також і на треті країни, як це на початку ХІХ століття практикувала наполеонівська Франція щодо Великобританії, а в 60-70х роках СЩА-щодо Куби.В економічних конфліктах також широко використовуються фінансові засоби тиску, такі як замороження авуарів протистоячої сторони в закордонних банках, підрив її національної валюти,порушення її системи постачання енергоносіїв, тощо

3.Інформаційно-пропагандистські пов”язані з активним втручанням в інформаційне “поле” конфліктуючої сторони з метою порушення внутрішньої стабільності, розпалювання національної, соціальної чи релігійної ворожнечі, закликів до різних форм непокори владі. Приблизно таким чином, в часи “холодної війни” працювали радіостанції “Голос Америки”,”Вільна Європа” чи закордонна редакція Московського радіо,найрізноманітніші перідичні друковані видання та телевізійні компанії США і СРСР.Сучасний постбіполярний світ, що характеризується вільною циркуляцією інформації, як в рамках інформаційних мереж CNN,ВВС,NBC,CBC та ABC, так і глобальної комп”ютерної мережі Internet є тим більше вразливим на використання інформації у так званих інформаційних та ідеологічних війнах,проти яких сучасні держави практично беззахисні.Кожна із сторін у такому конфлікті намагаються захистити свій внутрішній інформаційний простір від проникнення в нього небажаної інформації, разом з тим усіма засобами намагаючись втручатись за допомогою інформаційних мереж у внутрішні справи противника.

4.Культурні конфлікти визначаються конфронтативними заходами держав світу пов”язаними з повною або частковою забороною поширення у тій чи іншій країні літератури, музичної, кіно чи відеопродукції що походить зі сторони ворогуючої країни.Прикладом такого можуть бути заходи Франції спрямовані на обмеження поширення в країні так званої американської “масової” культури або повна її заборона в цілому ряді арабських країн.

За географічними масштабами міжнародні конфлікти можнаподілити в порядку їх розширення на три типи: локальні, регіональні та глобальні.

Локальні є конфліктами для яких характерне поширення в прикордонних районах суміжних держав (як наприклад Індо-Пакистанський конфлікт чи Іраксько-Іранська війна); в окремих невеликих географічних пунктах відносно їх приналежності (конфлікт між Великобританією та Аргентиною за Фолклендські (Мальвінські) острови); на невеликих територіях конфліктуючих сторін (арабо-ізраїльські війни 50-70х років.

Локальні конфлікти найбільш поширені в біполярних міжнародних системах,що випливає з охарактеризованого вище опосередкованого протиборства ініційованого наддержавами. Характерним прикладом такої прихованої боротьби за перерозподіл сфер впливу між США та СРСР є ціла низка локальних конфліктів в час “холодної” війни.Локальні конфлікти переважно відзначаються незначним обсягом ресурсів, що залучаються до боротьби, спорадичністю. Якщо такі конфлікти відбуваються в прикордонних районах держав то, як показує досвід, вони мають затяжний характер, але у всіх інших випадках проходять блискавично. Локальні конфлікти, за певних умов, мають тенденцію до розширення масштабів та перетворення в більш небезпечні регіональні та глобальні.

Регіональні конфлікти отримують поширення в більшій частині країн регіону або у ньому повністю.Такого типу конфлікти характеризуються, на відміну від попередніх, великими обсягами залучених до боротьби ресурсів, та як правило, середньою тривалістю.Існує два найбільш поширених варіанти їх виникнення:

- вибух локального конфлікту призводить до поступового втягнення третіх держав до нього, тим самим розширюючи не тільки склад учасників, але й його географічні та ресурсні масштаби.Прикладом такого конфлікту є Центральноамериканський 70-80х років у який в той чи інший спосіб втягнулись всі держави регіону, а також опосередковано США,СРСР та Куба;

- держави регіону задовго до виникнення конфлікту групуються в протистоячі одна одній коаліції, які в момент вибуху кофлікту одразу вступають в боротьбу згідно наперед розроблених планів,як власне вибухнули обидві світові війни.

Глобальні конфлікти або світові війни охоплюють практично весь світ, оскільки якщо не прямо то принаймі опосередковано зачіпають всі регіони, всі країни світу, навіть в тому випадку коли вони не приймають безпосередньої участі у воєнних діях.Такі конфлікти характеризуються величезними територіальними та ресурсними масштабами боротьби між протистоячими коаліціями.Вони, як правило, також є середньотривалими про що свідчить те, що І світова війна тривала 4 роки, ІІ-6, що пояснюється міжрегіональним характером ТВД, які включають в себе сухопутні, морські та океанічні ділянки сумарною площею декілька мільйонів кілометрів квадратних. Світові війни, як правило, виникають в мультиполярній міжнародній системі і пов”язані, як було показано вище з дисбалансом могутності провідних держав світу та коаліцій котрі вони очолюють.

Міжнародні конфлікти, такого типу, практично завжди виникають шляхом ескалації від локального до глобального масштабу.Так І світова війна розвивалась від локального конфлікту між Австро-Угорщиною та Сербією, а ІІ-від такого ж конфлікту між Німеччиною та Польщею.

За складом конфліктуючих сторін міжнародні конфлікти досить таки чітко діляться на: двосторонні, багатосторонні та коаліційні.

Двосторонні конфлікти, як правило випливають з територіальних, етнічних та релігійних протирічь, що виникають між суміжними державами, власне тому такі конфлікти переважно мають локальний, затяжний характер.В окремих випадках двосторонні конфлікти також можуть відбуватися на міжрегіональному рівні, як наприклад японо-американська “торгова війна”70-80х років, або війна між Іспанією та США на початку ХХ століття.

Багатосторонні конфлікти характеризуються хаотичним або поступовим втягненням держав у боротьбу між тими чи іншими їх угрупованнями,спричиненими переважно протиріччями політичного, економічного та військового характеру.Такого типу конфлікти мають здебільшого регіональний масштаб та є середньотривалими, а в окремих випадках вони також можуть бути затяжними, як наприклад-Центральноамериканський,що пояснюється різним співвідношенням залучених ресурсів та масштабів території на якій відбувається конфлікт. Тут мається на увазі закономірність щодо того, що при великих географічних масштабах використання ресурсів в конфлікті не може бути швидким.

Коаліційні конфлікти,на відміну від попереднього типу, наперед організованим, одномомантним втягненням держав в протиборство.Тобто створена заздалегідь коаліція держав розпочинає дії згідно, попередньо укладених союзницьких угод про воєнні та політичні гарантування взаємної безпеки.Такі угоди мають конфронтативний характер, оскільки завжди спрямовані проти тої чи іншої держави, або протистоячої коаліції.Так задовго до І світової війни були створені ворогуючі коаліції: Троїстий союз та на основі франко-російського договору-Антанта.Втягненню держав Європи у ІІ світову війну передувало укладення Німеччиною та Італією, так званого,”Сталевого пакту” та надання англо-французьких гарантій Польщі і Румунії. Коаліційні конфлікти в ХХ столітті, як правило, мали глобальний характер, відзначалися середньою(4-6 років) тривалістю та величезними ресурсами, що залучалися до протиборства.

За тривалістю міжнародні конфлікти, як видно з попередніх класифікацій, діляться на: короткотривалі (блискавичні), середньотривалі та довготривалі (затяжні).

Короткотривалі або блискавичні конфлікти загалом є локальними та характеризуються незначними обсягами ресурсів,що залучаються до конфронтації. Їх тривалість може коливатися у проміжку від кількох днів до кількох місяців. Вони відбуваються переважно на двосторонній основі, а значно рідше-багатосторонній, як наприклад Суецький, де конфліктуючими сторонами були Великобританія,Франція та Ізраїль з одного боку і Арабська Республіка Єгипет- з іншого.

Середньотривалі конфлікти відбуваються на протязі близько 4-6 років і характеризуються переважно регіональним та глобальним геопросторовим масштабом.Вони, як правило,відбуваються на коаліційній основі та відзначаються величезними ресурсами, що застосовуються в протиборстві.У ХХ столітті такими міжнародними конфліктами стали обидві світові війни, які суттєво змінили міжнародні відносини, ставши “каталізаторами” процесу трансформації міжнародної системи.

Довготривалі або затяжні конфлікти тривають на протязі від 6-7 до 10 і більше років.Для них характерні як регіональні так і локальні географічні рамки та невеликі масштаби ресурсів, що при цьому використовуються.Такого типу конфліктом є наприклад ірано-іракський, який тривав загалом близько 10 років.Однак, як виняток, можна назвати японо-американську торгову війну, яка маючи міжрегіональний характер, тривала майже двадцять років.

За руйнівними наслідками розрізняють наступні конфлікти:

- значні конфлікти –ті, в яких загинули більше 1000 чоловік,

- середні конфлікти, в яких протягом року загинуло близько 1000 осіб,

- малі конфлікти, в яких протягом періоду їхнього розвитку загинуло 1000 чоловік.

 

Політичні суб’єкти використовують війну для досягнення своїх цілей лише за умови, що ці цілі є взаємовиключні, що сторони розглядають взаємну боротьбу як найкращий спосіб розвитку подій.

 

 

Date: 2015-09-05; view: 663; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.005 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию