Ступені розвитку конфлікту у драмі

Генрік Ібсен першим підняв завісу над стосунками в окремо взятій родині. Це потрібно було для того, щоб розібратися в механізмі подружнього і сімейного щастя. На думку автора, саме від цього залежить доля суспільства.

Головна героїня знаходить сенс життя у любові до близьких, а саме до чоловіка і дітей. Нора щиро вірить, що в її сім’ї панує мир і любов, тому що вони з чоловіком по-справжньому кохають один одного. Торвальд, її чоловік скоро обійме посаду директора банку, у них троє малих дітей, і здається, що нічим не затьмарити їхнього сімейного добробуту. В експозиції твору, тобто у першій дії, з’ясовується, що у Нори є таємниця, якого згодом кардинально вплине на долю усіх персонажів. Одразу після весілля Торвальд захворів і лікарі порадили йому поїхати на південь. Для цієї поїздки Нора змушена була позичити грошей у приватної довіреної особи – Крогстада, знайомого Торвальда ще зі студентської лави. Як гарантію повернення грошей, вона підробила підпис свого помираючого батька. Уве6сь цей час Нора економила гроші, потрібні для господарства, брала невеликі замовлення, щоб повернути борг з відсотками [2; 17].

П’єса починається зі сцени приїзду давньої подруги Нори, фрау Лінне, що перебуває у місті у пошуках роботи. Дружина просить Торвальда взяти фрау Лінне на роботу в банк, і той обіцяє виконати її прохання. Проте в цьому випадку з роботи буде звільнений Крогстад, який і приходить у відчаї до нори, погрожуючи розповісти Торвальду про борг і підробку, якщо він втратить місце в банку. Це і є зав’язкою твору, яка підводить читача до розуміння проблем, поставлених у творі. Саме лист Крогстада вказує на проблеми подружжя, а також хто є хто у самому творі. Перипетії конфлікту показують нам шляхи до розв’язання проблем, часто ці шляхи виявляються хибними. Нора намагається зарадити своїй біді, але разом з тим вона впевнена, що навіть якщо Торвальд дізнається правду, то заради кохання він пожертвує собою і візьме вся відповідальність за вчинене Норою на себе. Нора хоче позичити грошей у доктора Ранка, давнього друга родини, але, коли він освідчується їй в коханні, то розуміє неможливість такого прохання [2; 24].

Хід подій виражений однією сюжетною лінією, яка час від часу переривається ще однією лінією багаторічного минулого. Кульмінація твору наступає тоді, коли Торвальд, нарешті, дізнається правду дружини. Він відчуває гнів, огиду і навіть не збирається брати на себе відповідальність за фальсифікацію, побоюючись за своє ім’я. Його страхи є цілком адекватними, адже в ті часи будь-яка порядна людина могла стати предметом пліток, пересудів і скандалів. До того ж, Торвальд бореться за своє місце в банку. Він говорить з дружиною, як зі справжньою злочинницею. «О, яке страшне пробудження! Усі ці вісім років… вона, моя радість,… моя гордість… була мізерна, брехлива… О, яка бездонна прірва бруду, брехні!» [1; 240]. Торвальд докладає великих зусиль, щоб втримати зовнішню врівноваженість. Прикро, але, здається, що людина перестає існувати для нього. Торвальд навіть хоче відсторонити дружину від виховання дітей.

Зовсім по-іншому закінчується історія для іншої пари героїв. Фрау Лінне, колись закохана в Крогстада, змушує його відмовитися від погроз, таким чином вони знаходять своє щастя. Крогстад, зрозумівши, що вчинив не зовсім порядно стосовно Нори, на диво легко відходить від усіх своїх фінансових домагань, запевняючи, що Норі і Торвальду нічого не загрожує. Ось тоді Торвальд вже щасливий, але Нора вже не та. Жінка зрозуміла, що, бажаючи сімейного щастя, вона пішла на цей злочин, а в результаті втратила почуття власної гідності.

На питання схвильованого Торвальда, чи повернеться вона, звучить рішуча відповідь: «Для цього повинно статися чудо із чудес, щоб спільне життя справді стало шлюбом» [1; 245]. Торвальд намагається втримати Нору, нагадуючи їй про так званий обов’язок перед чоловіком і дітьми. А у відповідь чує те чого зовсім не очікував почути. Нора відповідає, що вона не тільки мати, «перш за все людина, така ж, як і ти, – або, в крайньому разі, повинна стати людиною» [1; 247]. Після драматичної розмови з Торвальдом, Нора розуміє, що її шлюб – це зовсім не те, чим вона його уявляла. Вона робить висновок, що єдиний можливий вихід для неї, можливо, найважливіший – це піти і жити одній, щоб виховати «саму себе», ось тому вона залишає чоловіка та дітей.

Така драматична розв’язка завершує розвиток дії, але залишає місце для роздумів та індивідуальний вибір читачеві. Таким чином Генрік Ібсен відкрив глибоку невідповідність між бажаною і реальною дійсністю, виразив протест проти всієї системи суспільних установок, вимагаючи максимальної емансипації жінки.