чорне дворіччя

Активізували свою діяльність фашистські партії:

Націонал-синдикалістська хунта наступу й Іспанська фаланга.

Лютий 1934 р. Ці дві партії об'єдналися в одну організацію. Іспанський фашизм виражав інтереси найбільш реакцій­них сил і верхівки католицької церкви. Він взяв на озбро­єння ідеологію італійського й німецького фашизму.

Жовтень 1934 р. Повстання трудящих Іспанії проти загрози фашизму, яке було придушено.

Прогресивні сили країни почали виступати за створення Народного фронту.

Січень 1936 р. Був підписаний "Пакт про створення Народ­ного фронту" у складі:

соціалістів, комуністів, лівореспубліканців, профспіл­ки — "Загальної спілки трудящих".

Народний фронт об'єднав:

селян, демократичну інтелігенцію, дрібну буржуазію, се­редню буржуазію.

УРЯД НАРОДНОГО ФРОНТУ 16 лютого 1936 р. На виборах у кортеси Народний фронт

одержав перемогу (269 місць). Праві та центристські

партії одержали 205 місць.

Перемога Народного фронту відкрила третій етап демокра­тичної революції в Іспанії (1936-1939 рр.)

Програма Народного фронту:

1. Амністія політв'язням.

2. Покарання винуватців антиробітничих репресій.

3. Повне відновлення демократичних свобод.

4. Підвищення зарплати.

5. Розширення соціального законодавства.

6. Покращення становища ремісників, селян, дрібних тор­
говців.

7. Зниження податків і орендної плати.
8. Відновлення аграрної реформи.

ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА 1936-1939 рр. Внутрішня реакція організувала змову проти республіки. Причини громадянської війни:

1. Нестабільність попереднього історичного розвитку Іс­
панії.

2. Поляризованість суспільства.

3. Помилки уряду Народного фронту:

• уряд не вжив заходів для роззброєння реакційних сил;

• на відповідальних військових посадах залишилися ре­
акційні генерали, які користувалися підтримкою фі­
нансових магнатів, земельної аристократії та вищого
духовенства;

• погіршилося економічне становище, що спричинило
антиурядові виступи робітників і селян.

17 липня 1936 р. В іспанському Марокко спалахнув військо­
во-фашистський заколот, який очолив генерал Ф. Франко.

18 липня 1936 р. Фашистський заколот поширився по всій
країні. На боці заколотників виступила основна частина
сухопутної армії (80%).

19 липня 1936 р. Уряд Народного фронту на чолі з лівим рес-

публіканцем Хосе Хіралем почав роздавати зброю насе­ленню для організації опору заколотникам. В Іспанії по­чалася громадянська війна.

Республіканців підтримав військово-морський флот і авіація.

Уряди Великої Британії, Франції, США проводили полі­тику "невтручання" в іспанські справи.

Республіка була позбавлена можливості купувати зброю і військову техніку, а також брати кредити в США, Великої Британії, Франції.

Генералу Ф. Франко велику допомогу надавали Німеччи­на, Італія, Португалія:

Німеччина відправила 50 тисяч солдат, Італія — понад 100 тисяч,

Португалія — 20 тисяч, а також надала свої військові бази і кредити.

Ф. Франко безперебійно одержував від цих країн пальне, зброю і боєприпаси.

Католицька церква визнала режим Ф. Франко, а його бо­ротьбу проти республіканців трактувала як "хрестовий по­хід" на захист віри.

В ході громадянської війни уряд Народного фронту здійснив низку заходів:

1. 2 серпня 1936 р. Було видано декрет про націоналізацію
підприємств, які належали заколотникам.

2. З жовтня 1936 р. Прийнято декрет про націоналізацію зе­
мельних володінь учасників заколоту і передання їх
селянам.

До 1938 р. селяни одержали понад 5 млн га землі.

3. Держава надала селянам кредити, добрива, насіння, техні­
ку. Це дало можливість республіканцям одержати під­
тримку в селян і регулярно постачати армію і міста про­
дуктами харчування.

4. Було встановлено державний контроль над банками і ді­
яльністю іноземних компаній.

5. Країні басків було надано автономію.

Галіції не було надано автономію, бо вона знаходилася в руках заколотників.

На першому етапі війни головні зусилля республіканців спрямовувалися на:

• створення боєздатної армії;

• організацію оборони Мадрида.

Фашистські війська були зупинені на околиці столиці.

Героїчна боротьба іспанських республіканців проти фаши­стських заколотників, німецько-італійських і португальських інтервентів сприяла розгортанню широкого руху солідарно­сті народів інших країн.

Жовтень 1936 р. Іспанській республіці почав надавати війсь­кову допомогу СРСР — танками, літаками, артилерією та іншою військовою технікою, а також продовольством. В Іспанію прибули радники Р. Малиновський, К. Марец-ков, Н. Кузнєцов, П. Потапов та ін. Загалом в Іспанію приїхало 3 тис. радянських добро­вольців. До них приєдналися добровольці і з інших країн. Створювалися інтернаціональні бригади, в лавах яких воювало 35 тис. добровольців з 54 країн. Понад 5 тис. інтернаціоналістів віддали своє життя за свободу Іспанії.

Березень 1937 р. Республіканці здобули перемогу під Гвадала-

харою, де було розгромлено кілька італійських дивізій. Березень 1938 р. Фашисти прорвали Арагонський фронт.

Квітень 1938 р. Фашисти вийшли до Середземного моря, ро­зірвавши територію країни на дві частини.

Літо й осінь 1938 р. Республіканці героїчно билися на р. Ебро, стримуючи протягом чотирьох місяців 13 добре озброєних ворожих дивізій.

Початок лютого 1939 р. Франкісти зайняли Каталонію.

27 лютого 1939 р. Англія і Франція розірвали дипломатичні
відносини з республіканським урядом і визнали уряд
Франко.

Березень 1939 р. Генеральний наступ фашистів на всіх фронтах. Фашисти наступали на Мадрид чотирма колонами, а "п'ята колона" знаходилася в самій столиці (агенти Ф. Франко).

5 березня 1939 р. "П'ята колона" організувала антиреспублі-канську змову і підняла повстання. Вона створила так звану "хунту оборони", яка відкрила фашистським вій­ськам шлях до столиці.

28 березня 1939 р. Капітулював Мадрид.

1 квітня 1939 р. Уся територія країни опинилася під владою фашистської диктатури. Генерал Ф. Франко оголосив: "Війну закінчено!"