Корінний перелом у ході Великої Вітчизняної і другої світової війни

Після чотирьох місяців оборонних боїв (17 липня — 18 листопада 1942) за Сталінград 19 листопада Червона армія перейшла в контрнаступ. На п'ятий день наступу радянські війська замкнули кільце оточення, в яке потрапили 265 тис. німецьких солдатів і офіцерів. Щоб визволити Їх, німецьке командування створило групу армії "Дон" на чолі з генерал-фельдмаршалом Еріхом фон Манштейном. З 12 грудня ці війська намагалися прорватися до Сталінграду, але завдяки надзвичайним зусиллям радянських воїнів були зупинені й відкинуті на 170—250 км. Гітлер заборонив командувачеві 6-ї армії, генералу Фрідріху фон Паулюсу прориватися з оточення, що зробило загибель німецьких військ неминучою. 10 січня 1943 р. радянські війська почали ліквідацію угруповання противника. ЗО лютого капітулювали частина німецьких військ, а 2 лютого німці остаточно припинили опір. У полон потрапила 91 тис. солдатів і офіцерів, у тому числі понад 2.5 тис. офіцерів і 24 генерали. 85 тис. з них померли від дистрофії, спричиненої голодом. Загальні втрати німців під час Сталінградської битви становили до 1,5 мли. осіб, 3,5 тис. танків і штурмових гармат, 3 тис. літаків, 75 тис.

Німеччина вже не змогла оговтатися. Ініціатива на Східному фронті переходила до радянських військ, почався перелом у ході війни. Через півроку відбулися битва на Курській дузі, що стала катастрофою для Німеччини. Вранці 5 літня 1943 р. німецькі війська почали наступ, прагнучи розгромити угруповання Червоної армії, захопити Курськ і відкрити дорогу на Москву. Це була найбільша в історії Другої світової війни сухопутна битва. На 500-км. ділянці фронту було задіяно понад 4 млн. осіб. понад ІЗ тис. танків і самохідних гармат, до 12 тис. Літаків, понад 69 тис. гармат і мінометів. На восьмин день німецькі війська були виснажені й не змогли наступати. Червона армія поповнилася резервами і перейшла у заздалегідь спланований контрнаступ. 5 серпня були звільнені міста Орел і Бєлгород, а 23 серпня — Харків. Ціна перемоги радянських військ у битві під Курськом була надзвичайно високою: 863 тис. осіб, у тому числі безповоротні втрати (безповоротні демографічні втрати — вбиті. ті, що пропили безвісти, потрапили в полон і не повернулися з нього, померли від ран, хвороб і внаслідок нещасних випадків) становили 254 тис. Німецькі втрати були майже в чотири рази менші: 245 тис. солдатів і офіцерів, у тому числі 57,7 тис. безповоротні. Досить значною була і диспропорція втрат бонової техніки;радянські війська втратили понад 6 тис. танків і 1600 літаків, німецькі — 1300 танків і майже 1 тис. літаків. Незважаючи на значні втрати, збройні сили С'РС'Р мали великі резерви, а наступальна міць вермахту і люфтваффе була підірвана. Для німецьких збройних сил це була остання спроба здійснення великомасштабної наступальної Операції на Східному фронті. Курська битва завершила корінний перелом у ході німецько-радянської війни, стратегічна ініціатива остаточно перейшла до Червоної армії, почалося визволення країни.