Багатоголосий духовний концерт XVIII ст

У XVIII ст. в музиці з’явився новий жанр — багатоголосий духовний концерт. Процес зародження й активізації українського музичного мистецтва був нерозривно пов’язаний із розвитком церковного співу, який протягом багатьох століть справляв величезний вплив на народну музику. Незважаючи на яскравість і самобутність національного стилю, церковне хорове мистецтво має багато спільного з візантійською культурою співу. Відомо, що церковно-співацьке мистецтво від періоду Давньої Русі й до XVIII століття розвивалося на основі взаємодії традицій Сходу, зокрема візантійської музики, і особливостей власної слов’янської культури.

Види раннього хорового багатоголосся (рядковий і демественний спів) стали основною теоретичною та практичною базою для виникнення партесного співу. Рядковий спів був сформований на основі одного з важливих джерел — народнопісенного багатоголосся. І рядкове, і народнопісенне багатоголосся характеризують одні й ті самі особливості, а саме: характерні підголоскові форми з несталою кількістю голосів, вільним переходом від унісону до дво-, триголосся і навпаки, злиттям голосів в унісон; оспівування звуків основного голосу іншими, стрічкове ведення мелодичних ліній.

Науковці характеризують композитора Максима Березовського як одного з перших представників українського класицизму. Його постать у музиці являє собою один із перших прикладів художніх контактів між українською й італійською, російською культурами, що дозволяє простежити риси їхнього взаємного впливу.

Максим Созонтович Березовський народився у Глухові Чернігівської губернії, в козацькій родині. Прожив коротке життя — всього тридцять два роки. Музичні шедеври цього композитора XVIII ст. довгі роки не були відомі як професіоналам-музикантам, так і шанувальникам музичного мистецтва. М. Березовський став акумулятором традицій, положень та ідей професійного музичного мистецтва у себе на батьківщині.

Музична обдарованість дозволяла М. Березовському не тільки співати, а й грати на різних інструментах, складати музику. Початкову музичну освіту він отримав у Глухівській музичній школі. Талановитого молодого придворного композитора відправляють на навчання в Італію, до Болонської філармонічної академії. У другій половині XVIII ст. його творчість сприяла становленню та розвитку вітчизняного музичного мистецтва, збагачуючи національну культуру здобутками європейського музичного менталітету. Сьогодні визнані його духовні твори: «Літургія св. Іоанна Златоустого», концерти «Не отвержи мене во время старости», «Милость и суд воспою», «Слава в вышних Богу» та ін., причасні вірші.

Вершиною творчості М. Березовського, є лірико-драматичний 4-частинний хоровий концерт «Не отвержи мене во время старости», написаний на текст окремих строф 70-го псалма. Концерту притаманні тематична цілісність, ознаки монотематизму та класичне поєднання народнопісенних елементів із західноєвропейською поліфонічною технікою.