Аналіз активу підпрємства

У процесі наступного аналізу необхідно установити зміну в довгострокових (позаоборотних) активах. Довгострокові акти­ви (основний капітал) - це вкладені кошти з довгостроковими цілями в нерухомість, облігації, акції, запаси корисних копа­лин, нематеріальні активи та інше.

Велика увага приділяється вивченню стану динаміки і структури ОФ, тому що вони займають основну питому вагу в довгострокових активах підприємства. При вивченні складу ОФ необхідно з'ясувати співвідношення їх пасивної й ак­тивної частини, силових і робочих машин, тому що від оп­тимального їхнього співвідношення залежить фондовіддача і фінансовий стан підприємства. Банки й інші інвестори при вивченні складу майна підприємства велику увагу при­діляють ОФ з так званого їхнього технічного рівня, продук­тивності, ефективності, фізичного і морального зносу.

Далі необхідно проаналізувати зміну по кожній статті поточних активів балансу, як найбільш мобільної частини капіталу.

Збільшення грошей на рахунках у банку, як правило, свідчить про зміцнення фінансового положення. Сума гро­шей повинна бути такою, щоб вистачало для здійснення всіх першочергових платежів.

Наявність великого залишку грошей протягом тривалого часу може бути результатом неправильного застосування обо­ротного капіталу. їх потрібно якнайшвидше пускати в обіг з метою одержання прибутку, тобто розширювати виробництво або вкладати в акції інших підприємств.

Розглянемо, як впливає на фінансове положення збільшення чи зменшення дебіторів. Якщо підприємство збільшує своє виробництво, то збільшується число цих показників, а, відпо­відно, і дебіторська заборгованість.

З іншого боку, підприємство може скоротити відванта­ження продукції, тоді кількість дебіторів зменшується.

Отже, ріст дебіторської заборгованості не завжди оці­нюється негативно.

Необхідно розрізняти нормальну і прострочену дебіторську заборгованість. Наявність останньої викликає ускладнення, тому що підприємство буде відчувати брак фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати й інших витрат. Крім того, заморожування засобів приведе до уповільнення оборотності капіталу. Тому кожне підприємство зацікавлене в скороченні термінів платежів.

Прискорити платежі можна шляхом удосконалення розра­хунків, своєчасного оформлення розрахункових документів, попередньої оплати, застосування вексельної форми розрахунків тощо.

Якщо підприємство має великий стаж виробничої діяль­ності, то в складі дебіторської заборгованості можуть бути прострочені рахунки. У зв'язку з цим у процесі аналізу по­трібно вивчити динаміку; склад; причини і давність утворення дебіторської заборгованості; установити, чи немає в її складі сум, не реальних для стягнення, чи таких, за якими необхідно прийняти заходи для їх стягнення, включаючи такі заходи, як звернення в судові органи.

Для аналізу дебіторської заборгованості, крім балансу (до­даток 1) застосовуються матеріали первинного аналітично­го бухгалтерського обліку.

Особливу актуальність має проблема неплатежів в умо­вах інфляції, коли відбувається знецінювання грошей. При цьому дебіторська заборгованість підприємств досягає ас­трономічної суми, значна частина якої в ході інфляції гу­биться (при інфляції 30% у рік наприкінці року можна придбати усього 70% того, що можна було придбати на початок року). Тому невигідно тримати гроші готівкою і продавати товар у борг. Однак вигідно мати кредитні зо­бов'язання до оплати в грошовій формі, тому що виплата по різних формах кредиторської заборгованості виконується грошима, купівельна спроможність яких до моменту вип­лат зменшується.

Тривалість перебування засобів у дебіторській заборгова­ності визначається відношенням середнього залишку заборго­ваності по рахунках дебіторів, помноженого на дні періоду до суми дебетового обороту за рахунок дебіторів.

Щоб підрахувати збитки підприємства від несвоєчасної сплати рахунків дебіторами, необхідно від простроченої деб­іторської заборгованості відняти її суму, скореговану на індекс інфляції за цей період або суму простроченої дебі­торської заборгованості помножити на ставку банківського відсотка за цей період і з цього результату відняти суму отриманої пені.

Великий вплив на фінансові результати підприємства має стан виробничих запасів. З метою нормального ходу вироб­ництва і збуту продукції запаси повинні бути оптимальними. Наявність низьких за обсягом, але більш рухливих запасів означає, що менша сума виробничих фондів знаходиться в запасі. Наявність великих запасів свідчить про спад активності підприємства.

Великі надпланові запаси ведуть до заморожування оборот­ного капіталу, уповільнення його оборотності, а в результаті погіршується фінансове становище. В той же час, нестача ви­робничих запасів також негативно впливає на фінансовий стан підприємства, оскільки скорочує виробництво і зменшує суму прибутку.

Виходячи з цього, необхідно виконати аналіз розміщення джерел фінансування в майно і його динаміку на основі таблиці 9.2 (додаток 1).

Таблиця 9.2 Аналітична характеристика засобів підприємства

Розглядаючи показники таблиці 7. 2 в динаміці можна, відзначити зміни в структурі використання коштів для форму­вання основних і оборотних коштів. Частка 03 зросла на 7, 28% чи 3769 тис. грн., а частка оборотних коштів зменшилася на 0, 84% чи 114 тис. грн. Така тенденція викликана збільшен­ням 03, частка яких у всій масі майна зросла до 80, 4%. Оборотні активи зменшилися за рахунок зменшення коштів на 10, 1% чи 391 тис. грн., хоча запаси і витрати збільшилися на 46, 3% чи 3184 тис. грн. Розрахунки з дебіторами також збільши­лися на 19, 3% чи 434 тис. грн. Виходячи з даних таблиці 7.2, видно, що основні засоби та інші необоротні активи збільшу­валися набагато швидше, ніж усе майно (7, 28% — основні засоби і 5, 59% — усе майно), що визначає тенденцію до їх зростання.

У той же час недостатня кількість запасів також негативно впливає на фінансовий стан підприємства, тому підприємство повино прагнути до того, щоб воно було в повному обсязі і своєчасно забезпечене необхідними ресурсами і в той же час, щоб вони не лежали на складі (не було понад нормативних запасів), тобто підприємству необхідно мати оптимальний розмір запасів.