Інформаційна система і сервіс ІТ як об'єкти витрат

Вартість володіння ІТ-інфраструктури підприємства і цілому, рівно як і вартість окремо взятого робочого місця, — не більше ніж підсумкова оцінка витрат на ІТ. Для управління витратами такої підсумкової оцінки абсолютно недостатньо; потрібне зіставлення витрат по певних категоріях — статтям обліку, підрозділам і т.д. Для розподілу витрат по категоріях, у свою чергу, необхідний деякий набір «осередків», на які відносяться витрати в управлінському обліку. Кожний такий осередок повинен мати ознаки категорій, необхідні для подальшого аналізу витрат. Саме такі осередки ми і іменуватимемо об'єктами витрат.

В аналізі СВВ історично як об'єкт витрат прийнята інформаційна система. Зокрема, перше крупне обговорення проблем галузі ІТ в категоріях СВВ відбулося у зв'язку з ініціативою компанії SUN по створенню «мережного комп'ютера» — максимально спрощеного і здешевленого, розрахованого на те, що велика частина додатків і даних користувача завантажуватиметься з локальної мережі підприємства Згодом поширеним маркетинговим ходом виробників устаткування і програмного забезпечення стало порівняння власних і конкуруючих продуктів по критерію СВВ.

В рамках цього підходу СВВ визначається для всіх інформаційних систем, встановлених на підприємстві, шляхом складання всіх витрат, зв'язаних з використанням даної інформаційної системи. СВВ ІТ-інфраструктури в цілому розраховується як сума СВВ інформаційних систем, існуючих на підприємстві. Такий підхід виглядає природним з погляду ряду управлінських задач, вирішуваних в рамках моделі СВВ. Зіставлення різних інформаційних систем і вибір між розробкою і закупівлею ПО проводяться в цьому випадку безпосередньо по співвідношенню СВВ відповідних інформаційних систем. При розгляді рішення про аутсорсинг проводиться зіставлення сукупності експлуатаційних витрат з вартістю аутсорсинга інформаційної системи, а також зіставлення втрат від сплачених простоїв користувачів з санкціями за такою простою, передбаченими в договорі аутсорсинга. Оцінка достатності потужності інформаційної служби проводиться на базі усереднених даних про витрати часу на обслуговування централізованої частини системи і клієнтських робочих місць.

Найбільші проблеми при подібному виборі об'єкту витрат викликає бюджетування ІС. Як сервісний підрозділ, ІС не забезпечує притоку виручки безпосередньо. Як наслідок, витрати повинні бути обґрунтовані поліпшенням фінансового результату основних бізнес-процесів підприємства. Проте фінансовий результат основних бізнес-процесів пов'язаний не з наявністю на підприємстві тієї або іншої інформаційної системи, а з наданням сервісів ІТ з певними параметрами. В результаті при узгодженні бюджету необхідно зіставити дохід від сервісів, одержуваних бізнесом, з витратами на інформаційні системи. У відсутність даних оперативного обліку (який ведеться по інформаційних системах!) таке зіставлення не може забезпечити переконливий результат.

В рамках моделі ITSM за об'єкт витрат приймається сервіс ІТ. СВВ визначається в цьому випадку як сума витрат підприємства, зв’язана з експлуатацією сервісу ІТ, а СВВ ІТ-інфраструктури — як сума СВВ всіх сервісів ІТ, існуючих на підприємстві. Такий підхід забезпечує безпосереднє рішення задачі бюджетування. Достатності потужності інформаційної служби також визначається безпосередньо — шляхом аналізу вимог до доступності і рівня сервісу в зіставленні з наявними можливостями інформаційної служби.

Проблему обліку СВВ на основі сервісів представляє підвищена трудомісткість облікових процедур. Оскільки сервіси забезпечуються інформаційними системами, фактично задача зіставлення інформаційних систем і сервісів ІТ, згадана вище, повинна розв'язуватися в реальному часі, в рамках стандартних процедур обліку витрат. Таким чином, наприклад, інформаційні системи зіставляються не по їх СВВ як такий, а по СВВ певного набору сервісів ІТ, побудованих на їх основі, що явно складніше. Аналогічно розв'язуються проблеми вибору між закупівлею і розробкою ПО. Рішення по аутсорсингу ухвалюється відносно сервісів ІТ, на підставі зіставлення витрат на підтримку сервісу з боку ІС підприємства і з боку аутсорсера.

Отже, попередній аналіз показує, що розрахунок СВВ в розрізі сервісів розширює можливості моделі в порівнянні з розрахунком в розрізі інформаційних систем; особливо це торкається питань взаємодії з бізнес-підрозділами, таких як бюджетування. В той же час подібний підхід збільшує трудомісткість розрахунку СВВ. Тому наступний розділ буде присвячений більш пильному розгляду переваг «сервісного» підходу.