Формування позитивної мотивації до занять фізичними вправами в позаурочний час

Позакласна спортивно-масова робота в загальноосвітній школі є одним з головних ланок фізичного виховання. Будують її на широкій основі самодіяльності учнів. Це організація й проведення фізкультурно-оздоровчих заходів, що включаються в режим дня школярів, спортивних змагань, туристичних походів, заняття в спортивних секціях, гуртках, забезпечення активної діяльності колективу фізичної культури школи.

Пріоритетною формою набуття позитивної мотивації до занять фізичними вправами, збереження і зміцнення здоров’я школярів є система фізкультурно-оздоровчих і спортивно-масових заходів у школі:

а) система фізкультурно-оздоровчих заходів в режимі навчального дня у школі:

б) система позакласних виховних спортивно-масових заходів у школі:

Фізкультхвилинки і фізкультпаузи, рухливі перерви, спортивний час у ГПД, спортивні гуртки і секції в позаурочний час, шкільні змагання з видів спорту, спортивні естафети для молодших школярів, спортивні свята, снігові спартакіади, КВК і ін. Всі вони проходять згідно Положення про шкільну спартакіаду і календаря спортивно-масових і фізкультурно-оздоровчих заходів [14,13].

Для забезпечення належного щоденного обсягу рухової активності кожному підлітку, крім уроків фізичної культури потрібен комплекс позаурочних занять. Тому в планах класних керівників в нашій школі передбачається проведення позакласних, додаткових і самостійних занять фізичними вправами, змагання турніри, ігри і конкурси, які сприяють поліпшенню здоров’я і задовольняють біологічну потребу дітей у русі.

Класні керівники проводять тематичні класні години, конкурси малюнків, плакатів, віршів з гігієні школяра, інструктажі з попередження травматизму. Традиційним стало проведення тижнів здоров’я, спортивних свят «Козацькі розваги», «Олімпійці серед нас», «Стартін», Малі олімпійські ігри.

Основною причиною успішної роботи в даному напрямі, є наявність системності. Це виявляється, перш за все, в тому, що фізкультурні заходи включені в систему валеологічної роботи в школі, в якій включені і виховний, і освітній, і безпосередньо оздоровчий аспекти навчання нормам здорового способу життя.

З дитинства потрібно формувати усвідомлене і ставлення до власного організму. Навчити дитину слухати свій організм, ознайомити її з найпростішими методами самоконтролю, виявляти турботу про своє тіло, тримати його доглянутим, цінувати його красу – одне із завдань валеологічного виховання. Спортивно-оздоровча діяльність стає основним компонентом валеологічної культури тоді, коли вона є способом, і наслідком перетворення учня і власного фізичного розвитку, її буття.

Якщо підліток не займається якимось видом спорту, раджу йому почати займатися фізичними вправами самостійно вдома. Перед початком самостійних занять учні мають дістати кваліфіковані рекомендації учителя фізкультури щодо дозування навантаження, дотримання правил безпеки тощо.

Ось кілька порад учням, які вирішили розпочати самостійні заняття фізичними вправами:

v Не чекайте наступного понеділка, починайте тренування (негайно);

v Пообіцяйте собі винагороду через деякий час;

v Посвятіть у свої плани друзів і рідних – це допоможе не відступити від своїх намірів;

v Запросіть когось із друзів тренуватися з вами разом – веселіше, і відступитись від запланованого буде не так просто;

v На помітному місці повісьте список тих досягнень, яких ви чекаєте від своєї програми фізичних тренувань за певний проміжок часу (наприклад, схуднути, стати сильнішим, привабливішим тощо);

v Попросіть батьків преміювати вас за успішні заняття;

v Не скасовуйте намічених тренувань. Ніяких поважних причин, крім хвороби або стихійного лиха бути не може.

Зазвичай більшість підлітків мають уявлення про позитивний вплив фізичних вправ на здоров’я людини, проте не займаються ними, знаходячи багато «поважних» причин для своєї бездіяльності [11,9].

Складність формування позитивної мотивації полягає в тому, що питання можливості (неможливості) вести здоровий спосіб життя надзвичайно суб’єктивне, тому що воно перш за все детерміновано ступенем усвідомлення учнем важливості дій в цьому напрямі. Навіть при відсутності деяких об’єктивних умов (комфортне житло, належне харчування, достатній доход тощо) особи з високим рівнем свідомості стосовно здорового способу життя прагнуть діяти заради власного здоров’я. І навпаки, за достатньо об’єктивних умов нестача особистісних стимулів унеможливлює прагнення бути здоровим. Ці можливості переважно залежать від самої дитини. З іншого боку, існує певний мінімум об ’єктивних умов життя, який обумовлює можливості реалізації здорового способу життя. Це індикатор добробуту вродини, який опосередковано характеризує потенційну можливість реалізації здорового способу життя, індикатор ставлення найближчого оточення до цінностей здоров’я теж певний показник такої можливості, оскільки складно вести здоровий спосіб життя при негативному ставленні друзів і знайомих [10].

Date: 2015-09-18; view: 761; Нарушение авторских прав