Ніжний та загадковий Шопен

(демонстрація фільму про Шопена)

Ведучий: Фрідерік Францишек Шопен- польський композитор, піаніст народився недалеко від Варшави, в містечку Желязова Воля.. Музичне дарування Шопена виявилося дуже рано. Ще будучи зовсім маленьким хлопчиком, він із задоволенням розігрував дуети зі своєю старшою сестрою Людвікой. До речі, саме Людвіка стала першою вчителькою музики для свого брата. А в 1817 році семирічний Фрідерік став брати уроки у піаніста, скрипаля і композитора Войпеха Жівного. Він направив природжені здібності хлопчика в потрібне русло, познайомивши його з класичним репертуаром німецьких майстрів, творами Баха, Моцарта і Бетховена, а також з вигадуваннями сучасних популярних композиторів. Вже тоді майже ні у кого не було сумнівів, що з Фрідеріка виросте геніальний музикант. Глибока національна і достовірно народна творчість Шопена - родоначальника польської музичної класики, видатного піаніста свого часу - унікальне явище в історії музики. Обмеживши себе майже виключно рамками фортепіанної музики, він сконцентрував у ній різноманітні і найбільш перспективні художні тенденції часу.

Ведуча: Вже у 12 років юний віртуоз не поступався кращим піаністам Європи, для нього вже не існувало технічних труднощів. Маючи від природи довгі пальці, хлопчик придумав спеціальний пристрій, щоб більше їх розтягнути. Незважаючи на великий біль, юний піаніст носив його постійно, не знімаючи навіть вночі. В результаті Шопен міг взяти на клавіатурі півтори октави, а більшість піаністів тільки октаву. Крім заняття музикою, Фрідерік вільно володів французькою та німецькою мовами, знав історію Польщі, багато читав. Юнак відрізнявся гострим розумом та допитливістю, добре малював, особливо карикатури, його мімічний талант був настільки яскравим, що він міг би стати видатним комічним актором. Після закінчення вищої школи музики, Шопен був признаний кращим піаністом Польщі. На Батьківщині його називали «польським Моцартом». Достигла зрілості і його майстерність композитора. Два концерта для фортепіано з оркестром, створене 19-річним композитором до сих пір є самими улюбленими піаністами багатьох країн. В 1830р. 20-літній Шопен відправляється в європейське турне, він везе з собою чашу наповнену польською землею. Як виявилося він розлучався з Батьківщиною назавжди.

Ведучий: У вересні 1831 року Шопен був у Парижі. Спочатку він хотів лише ненадовго зупинитися тут, але доля розпорядилася інакше. Це місто на довгі роки стало притулком для композитора- вигнанця. Треба сказати, що Париж був далеко не гіршим містом, який міг вибрати Шопен. Музичне життя французької столиці в ці роки приголомшувало своїм багатством і різноманітністю. Тут жили Аркуш і Берліоз, Россіні і Керубіні, Мейєрбер і Обер. Але головне - Шопен дістав можливість спілкуватися із співвітчизниками, його прийняла в своє коло польська діаспора. Слава композитора блискавично зростала. Він давав багаточисельні концерти в гостинних французьких салонах, укладав вигідні договори з видавцями. Потім композитор прямує до Дрездена. Тут він пережив бурхливий і короткий роман з Марією Водзіньською, а в Ліпське зустрівся з Мендельсоном і Робертом Шуманом. Після повернення до Парижа Шопен знов потрапляє в круговорот артистичного життя. У жовтні 1836 року в будинку своїх давніх знайомих — він зустрічається з Авророю Дюпен, відомішою під псевдонімом Жорж Санд. Талант Шопена підкорив знамениту письменницю, але сам він спочатку залишався байдужим до неї. Відомо сто листів до рідних, в якому він говорить про Жорж Санд: «У ній є навіть щось відштовхуюче». Але часті зустрічі у загальних друзів і в артистичних салонах зробили свою справу — Шопен все більш і більш потрапляв під чарівність Жорж Санд.

ЗВУЧИТЬ Весняний вальс Шопена

Ведуча: Шопен сидів у весняному квітучому саду, зачарований красою і не розумів що відбувається. Він дивився широко відкритими очима і не знав вірити чи ні? Це реальність, чи сон? Він бачив перед собою квітучий сад і разом з тим бачив як закружляли у весняному вальсі квіти. Він чітко бачив як галантний тюльпан, поклонившись, запросив до танцю незабудку, як величний ірис закружляв з фіалкою, як блакитноокий барвінок ніжно обійняв ромашку. І тоді, радіючи за них, закивав своїми пахучими гронами бузок, загойдалась, немов би хизуючись своїм духмяним квітом яблуня. Все ожило: квітучі дерева, квіти, трави і понеслися у цьому дивному, спільному, неповторному вальсі. Фрідерік не розумів що твориться в його серці, в його душі. Не знав тоді ще великий композитор, що в його серце і душу, в його тіло, і кров уже ввірвалося непроханою гостею кохання. З цієї хвилини і навіки… Так народилася ця неземної краси мелодія - «ВЕСНЯНИЙ ВАЛЬС». (Прослухати ще трохи)

Уривок з фільму «Більше ніж кохання» Шопен і Ж.Санд (0.30 сек. до 1.28) Звучить ВАЛЬС ДОЩА

Ведучий: Осінню 1838 року композитор і письменниця виїжджають з Парижа, щоб провести зиму на Майорці - в земному раю. Втім, раю не вийшло. На острові стояла погана погода, йшли дощі, побутова сторона життя залишала бажати багато кращого. Шопен захворів на сухоти. У подальші роки Шопен і Жорж Санд проводили зими в Парижі, а влітку виїжджали в маєток Жорж Санд. Цей період в житті композитора можна назвати відносно спокійним — Шопен працює над черговими творами, час від часу дає концерти. Одне турбує його близьких: стан здоров'я музиканта все погіршується, слабкі легені постійно нагадують про себе. Дуже подіяла на нього і звістка про смерть батька (у 1844 році). У 1847 році «вільний роман» Шопена і Жорж Санд закінчився розривом. Композитор переживав його дуже важко, довгий час не міг писати. Так народився ВАЛЬС ДОЩА – результат туги за минулим коханням.

Ведуча: пауза Щоб хоч якось відволіктися від гнітючої туги, він відновив зайняття з учнями, а друзі, вирішивши підтримати його, організували йому в Парижі концерт. Хвороба Шопена тим часом прогресує. Він почуває себе слабким, розбитим. Англійський клімат ще більше погіршує його самопочуття. (виключити муз). Але, незважаючи на фізичну слабкість, композитор охоче погодився виконати прохання лорда Дадлі Стюарта - виступити на благодійному вечорі на користь Літературного суспільства друзів Польщі в Лондоні 16 листопада 1848 року. Це був останній концерт Шопена. У кінці листопада композитор вирішив повернутися в Париж. Хвороба тимчасово відступила, і плодом натхнення, що повернулося, стали дві мазурки, видані вже після смерті Шопена. 16 жовтня 1849 року в Париж приїжджає сестра Шопена Людвіка, що дізналася про його тяжке положення. Поряд з нею Шопен проводить свої останні години. 17 жовтня 1849 року Шопена не стало.

Ведучий: Практично немає сумнівів в тому, що Фридерик Шопен був хворий на сухоти, але, мабуть, помер він не від неї, а від хвороби серця. 30 жовтня 1849 року в костьолі св. Марії Магдалини пройшла похоронна відправа. Тіло Шопена покоїться на кладовищі Пер-Лашез, а серце - в костьолі св. Хреста у Варшаві. Творчість польського композитора Фридеріка Шопена належить до найвеличніших вершин світової музичної культури. В його особистості дивовижно поєдналися обдарування композитора і виконавця. Він став засновником польської класичної музики й уславився як геніальний піаніст, створивши шедеври у різних фортепіанних жанрах.

Ведуча: (лунає вальс дощу) «Гений Шопен — это самый глибокий и самый богатый источник чувств и эмоций из всех когда-либо существовавших. Один инструмент говорит у него языком вечности» Так говорила про нього Жорж Санд.

У музиці Шопена поєднувалися і краса мелодій Моцарта, і драматизм Бетховена, і суворість Баха. А ще, за влучним висловом Я. Івашкевича, був якийсь особливий «шопенівський сум», «якесь поєднання туги, бездомності, безталання і недуги», що інколи сягало висот справжнього трагізму. На відміну від багатьох своїх попередників і сучасників, Фридерік Шопен не писав опер або симфоній. Він став душею фортепіано, а воно — виразником його душі. Усі свої невисловлені почуття, особливо самотності безмежного смутку й розпачу, що не полишали його на чужині, він втілив у музиці. На заключення нашої зустрічі я хочу побажати вам, щоб ваші серця не втомлювалися дарувати людям добро і щастя. І нехай допоможе вам у цьому нестаріюча музика великого Моцарта, неповторна своєю досконалістю музика Шопена, та натхненна Людвіга ван Бетховена. Закінчилася наша подорож у складний, але надзвичайно захоплюючий і цікавий світ класичної музики.

На все добре, шановні друзі! До нових зустрічей! (Виключати муз)