Перша сторінка нашого журналу: Нестаріючий Моцарт

Звучить муз. Моцарта «Маленька нічна серенада»(0.45)

Ведуча: Чому музика Моцарта не забута, що вона нам несе, в чому її сила?Ми з вами прослухали «Маленьку нічну серенаду» Моцарта. Які почуття визвала у вас ця музика? Російський композитор А. Рубинштейн говорив: «Вечный солнечний свет в музыке. Имя тебе – Моцарт!»

Ведучий: Моцарт був жвавий юнак, невеликого зросту, з хлоп'ячими звичками. Музика заповнювала усю його душу з самого раннього дитинства. Ледве навчившись в 3-річному віці виконувати чужі твори, він став вигадувати власну музику. Диво-дитина дивувала слухачів не лише віртуозною грою на клавесині і скрипці, але і незвичайними імпровізаціями.. Все, що він бачив, перетворювалося на спів птахів, краплі дощу. І ось відчуття дитинства, радості, весни, пробудження природи він передав в "Весняній сонаті" (прослухати) 1 хв. 05 сек

Ведуча: Давайте уявимо. Весна. По вузькій вуличці йде людина, невисокого зросту, в каптані і парику, Це Моцарт. Він йде, радіючи весні, світлу, сонцю. Здавалося, успіх і слава супроводитимуть усе життя. Але світська публіка, яку раніше бавила талановита дитина, з холодною байдужістю віднеслася до музиканта, що не умів ні лестити, ні догоджати смакам. До того ж тяжка недуга заважала повністю віддаватися улюбленій справі – музиці, завдяки якій композитор виражав свої духовні пориви. Занадто яскравий, своєрідний, сміливий і незалежний геній викликав шалену заздрість і інтриги музикантів. Нових замовлень Моцарту не поступало. Його останнім твором став Реквієм - твір, який звучить у церкві в пам'ять по людині, що померла. Своєрідна історія написання цього твору.

Ведучий: На вулиці похмурий холодний вечір, ні душі. У будинку Моцарта грають діти. Вольфган Амадей тяжко хворий. Стук у двері. У коридорі з'являється людина в чорному, передає в темно-сірому мішечку гроші і замовляє реквієм. Горить свічка. Моцарт творить. Створювана ним музика примушує забути про незгоди і убогість, про гірке передчуття швидкої смерті. Композиторові здавалося, що він створює траурну музику для самого себе, що це його лебедина пісня.

ЗВУЧИТЬ «Лакрімоза»

Йому чулися скорботні голоси солістів і трагічне благання хору, величні сигнали труб, дзвінкий дріб литавр. Вслухаймося у звучання трагічної та невимовно прекрасної мелодії сьомої частини «Реквієму» - «Лакрімоза»- у супроводі коротких, лише з двох звуків, інтонацій оркестру, що схожі на плач чи стогін. «Цей день буде днем сліз» - такі у перекладі з латини перші слова цієї частини. (Пауза)

Ведуча: Похоронна музика звучала, як повість про мужність людини, що страждає, як твердження не смерті, а безсмертя людського генія. Радість творчості охоплювала душу композитора - світлу і повну любові до життя навіть в ці передзахідні останні години. Реквієм так і не був закінчений. Моцарт прожив 35 років. Поза сумнівом лише, що великий композитор міг би створити ще багато прекрасних творів, якби він жив і творив в інших умовах. Моцарта поховали в загальній могилі, як жебрака, хоча він подарував людству безцінну музичну скарбницю. Його твори залишилися кращим пам'ятником його світлому, променистому генієві.

(закінчується музика)

Ведучий: Ми згадали про сумне, але не будемо про це, щоб показати, що життя прекрасне і в радості, і в печалі. Музика проникає в нашу душу. На те Моцарт і великий художник, щоб забрати частину горя з людської душі, забрати частину страждань і показати, що життя прекрасне. Більше 200 років немає Моцарта, але створена ним краса наповнюватиме людей радістю, а в скорботні хвилини вбиратиме горе у свої звуки.

(звучить музика НОСТАЛЬГІЯ)

Ведуча: Нові покоління спілкуватимуться з музикою Моцарта, нестимуть радість, світло і добро. Прикладом цього є вірші сучасного поета Віктора Бикова, які не з'явилися б без музики Моцарта.

Звучит нестареющий Моцарт.

Музыкой я несказанно обласкан,

Сердце в порыве высоких эмоций

Каждому хочет добра и согласья.

(Програє Музика)