Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Демографічна проблемаДемографічна проблема — сукупність соціально-демографічних проблем сучасності, що зачіпають інтереси всього людства. Найважливіші проблеми народонаселення, які загрожують украй негативними наслідками: стрімке зростання населення, або демографічний вибух, у країнах, що розвиваються, і загроза депопуляції, або демографічна криза, в економічно розвинених країнах. До проблем народонаселення слід віднести також неконтрольовану урбанізацію в країнах, що розвиваються, кризу великих міст у деяких розвинених країнах, стихійну внутрішню й зовнішню міграцію, яка ускладнює політичні відносини між державами. Нерівномірне зростання населення в різних регіонах супроводжується інтенсивним процесом перерозподілу світового населення між ними. Частка населення економічно розвинених регіонів неухильно знижується (33,1% 1950 p., 27% 1975 p.) і, згідно з прогнозами ООН, зменшиться до 20,5%, тоді як частка регіонів Азії, Африки та Латинської Америки, що розвиваються, відповідно зростає (1950 p. — 66,9%, 1975 p. — 72,9%). Важливість даної проблеми полягає в тому, що такий розвиток негативно позначається на міжнародних відносинах. Подолання економічної відсталості регіонів, що розвиваються, необхідне для нормальних відносин між державами і для прогресу людства в цілому. У країнах Західної Європи, Північної Америки та Японії в 70 — на початку 90-х pp. посилилася тенденція до різкого падіння народжуваності — значно нижче від рівня, який забезпечує просте відтворення населення. В майбутньому це загрожує депопуляцією населення з її негативними соціальними наслідками. Стрімке зростання населення в країнах Азії, Африки та Латинської Америки, що розвиваються, призводить до подвоєння його чисельності кожні 20—30 років і ускладнює вирішення соціально-економічних проблем. У сучасному світі спостерігається ціла низка «парадоксів відсталості». 1. Внаслідок значних відмінностей у темпах приросту населення розрив у рівнях національного доходу на душу населення між розвиненими і тими країнами, що розвиваються, збільшився з 1:10 в 50-х pp. до 1:13 наприкінці 70-х pp. 2. Безпрецедентна за масштабами урбанізація та випереджувальні темпи зростання міського населення супроводжуються одночасним швидким збільшенням чисельності сільського населення в країнах, що розвиваються (млрд осіб): 1950 p. — 1,4; 1980 p. — 2,2 і, за прогнозами ООН, — 2,8 у 2000 р. 3. Поряд із значним збільшенням зайнятості, особливо в промисловості, росте потреба в нових робочих місцях для працездатного населення. До кінця 80-х pp. число безробітних, а також осіб, що не знаходять постійного заробітку, в країнах, що розвиваються, перевищило 500 млн. 4. Попри значне збільшення частки письменного населення в світі — з 61% 1960 р. до 71% 1980 p. і, за прогнозом ЮНЕСКО, до 85% до кінця XX ст., кількість неписьменних на земній кулі (більшість із них живе в країнах, що розвиваються) відповідно виросла з 700 млн до 800 млн душ і може досягнути 950 млн у 2000 p. Потенційна небезпека розвитку сучасної світової демографічної ситуації полягає в тому, що населення земної кулі, чисельність якого до 2000 p. перевищить 6 млрд осіб (а в 2025 p. — 8 млрд), входить у XXI ст. з 1 млрд голодуючих, 1 млрд неписьменних, 1 млрд безробітних, 1,5 млрд знедолених, які знаходяться за межею бідності. Деякі західні демографи (Д.-Дж. Боуг, Д. Медоус, Я. Тінберген та ін.) зводять проблеми народонаселення до демографічного вибуху і єдиним засобом їх вирішення вважають досягнення нульового приросту населення до 2025—2050 pp. завдяки скороченню народжуваності в країнах, що розвиваються. Прихильники цієї концепції твердять, що технологічними засобами контролю над народжуваністю можна регулювати демографічну ситуацію. На їхню думку, країни, що розвиваються, здатні проводити ефективну демографічну політику, залишаючись порівняно відсталими в економічному, соціальному й культурному відношеннях. Із критикою концепції нульового приросту виступило чимало вчених (А. Сові, К. Кларк, П. Куусі, Дж. Саймон та ін.), які відзначають, що стабілізація чисельності світового населення, як одна з умов вирішення проблем народонаселення, являє собою природно-історичний процес: нульовий ріст населення є не причиною, а наслідком його поступового переходу до стаціонарного стану. При цьому країни, що розвиваються, можуть здійснити перехід від демографічного вибуху до простого відтворення населення або його помірного зростання тільки в процесі одночасного економічного, соціального та культурного розвитку. Загострення проблем народонаселення поставило перед наукою нові проблеми: визначення допустимих меж чисельності народонаселення Землі (з урахуванням низки обмежувальних чинників — продовольчого, енергетичного, економічного, соціально-психологічного — називають цифри від 10 млрд до 20 млрд осіб); строки досягнення стабілізації чисельності населення планети (за прогнозами — середина XXI ст.); найактуальніша проблема науки й демографічної політики — стримування зростання населення в країнах, що розвиваються. Незначне зниження темпів приросту народонаселення в деяких країнах, що розвиваються, стало помітним із другої половини 80-х pp. Уряди 125 країн заявили про схвалення програм планування сім'ї, хоча 14 країн (Болівія, Бутан, Габон, Джібуті, Ірак, Камбоджа,. Катар, Кенія, Кувейт, Лаос, Ліван, ОАЕ, Оман, Екваторіальна Гвінея) не погодилися на такі кроки. Однак незважаючи на гостроту світової демографічної ситуації, пік демографічного вибуху залишився позаду. Що ж сталося? Відповідь на це питання дає теорія демографічного переходу, запропонована ще в 1945 р. західним демографом Ф. Ноутстойном. Відповідно до неї рівень народжуваності та смертності в цілому обумовлений не біологічними, а соціальними умовами. Демографічний перехід означає процес послідовних змін народжуваності, смертності та природного приросту населення в міру соціально-економічного розвитку країн. Дещо спрощуючи питання, можна сказати, що, відповідно до цієї теорії, перенаселеність - це функція злиднів. Навіть у найбільш консервативних ісламських суспільствах (наприклад, в деяких розбагатіли країнах Близького Сходу) жінки, «долучившись до цивілізації і розкоші», не бажають більше мати багато дітей, бо багатодітні сім'ї як би автоматично знижують їх статус у суспільстві, заважають їм сісти за кермо автомобіля і т. д.
Якщо розглядати демографічну проблему через призму поглядів багатих і бідних можна побачити таке: ми спостерігаємо зменшення народжуваності через прагнення до кар’єрного росту, незалежності та заробітку коштів, а народження дітей відкладається на майбутнє. Таким чином, дитина може і не з’явитися на світ. Проблеми країн, що розвиваються, полягають у тому, що дітей народжується дуже багато з таких причин: релігійні погляди, медична неосвіченість, брак коштів на медичні засоби та допомогу.
Політику державного обмеження народжуваності намагаються проводити Бангладеш, Індонезія, ШріЛанка, Пакистан і деякі інші азіатські та латиноамериканські країни. При цьому найменшою ефективністю відрізняється демографічна політика в слаборозвинених країнах Африки, що пов'язано зі слабкою дієвістю як економічних важелів (відсталість), так і пропагандистських (безграмотність).
Ложная идеология потребительства Потребительство это не просто экономический термин. Это - идеология жизни, с огромной силой распространяющаяся в обществе сегодня.. Что такое потребительство Потребительство – идеология жизни, связанная с ложным ожиданием, что удовлетворение можно найти в деньгах и в том, что можно за деньги получить – в вещах, развлечениях и материальных Это слово говорит о зависимости человека от вещей. Люди живут иллюзией, что они могут найти удовлетворенность в материальных благах. Именно это является мотивацией многочисленных трудов человека и его, еще более многочисленных, приобретений. Потребительство – это когда человек покупает то, что ему не нужно, исходя из ложных причин. Американская компания построила свой завод в одной из бедных стран. Рабочим платили так хорошо, что они стали работать только два дня в неделю. Этих денег им вполне хватало на жизнь. Тогда руководители компании решили проблему. Они подарили каждому работнику каталог компании Sears. С этого момента рабочие заработали бесперебойно, просясь еще и на сверхурочное время. До этого каталога, они просто наслаждались жизнью. Теперь им нужно было зарабатывать как можно больше, чтобы купить все эти привлекательные вещи, напечатанные в красивом журнале! Это и есть потребительство! Как действует потребительство? Потребительство распространяется среди людей как пожар на сухом сене. Во-первых, предрасположенность греховной природы. Природа человека исполнена жаждой приобретения. Люди думают о том, что большие материальные возможности сделают их более счастливым. Во-вторых, сильное влияние оказывает окружающая среда. Потребительство за последние сто лет стало наиболее распространенной идеологией мира. Покупая, люди платят деньги производителям и продавцам, это позволяет экономике развиваться. Таким образом, чем больше люди покупают, тем больше экономика развивается. Значит, задача продавца побудить потребителя к приобретению большего количества вещей. Под воздействием рекламы и предложений кредитов от банков, люди покупают больше, чем им нужно на самом деле. Современная экономическая политика, построена на идее побуждения людей приобретать то, что им не нужно и что они не могут себе позволить. В результате люди стали буквально рабами потребительства. Итак, ложная идеология потребительства, строится на побуждении человека к приобретению больше того, что ему нужно или что он может себе позволить.
|