Навчальна програма

Специфіка літературної критики як відносно самостійної діяльності, спрямованої на осягнення й оцінку художньо-естетичної своєрідності та суспільно-естетичної своєрідності та суспільного значення нових творів мистецтва слова. Психофізіологічні передумови. Зв’язок з комунікативно-рецептивними процесами. Структура. Система жанрів літературної критики. Проблема критичного методу і критерії оцінки твору. Герменевтика і критика.

Предмет і завдання курсу «Історія літературної критики». Вивчення його у вищих навчальних закладах та значення курсу.

Об’єкт і предмет літературної критики та історії літературної критики. Джерела-об’єкти історії літературної критики. Історія критики та історія літератури: їх взаємозв’язок і проблема вивчення у вищій школі. Завдання курсу. Значення вивчення історії літературної критики. Періодизація української літературної критики.

Передмови й особливості зародження літературної критики в Україні протягом Х-ХVІІІ століть.

Характер джерел, за якими вивчається проблема. Витоки духовного критицизму. Міфологічні первні і християнські нашарування. Автохтонна культура і перекладна література. Літописання і форми критицизму. Стимули розвитку усвідомленого естетичного критицизму: освіта, книгодрукування, полемічна література, поетика і риторика. Міжнаціональні та міждержавні взаємини. Зросійщення і полонізація України. Остаточне самовизначення літературної критики. Закономірність і несинхронність цього процесу в національних культурах, його специфіка в Україні.

Становлення української літературної критики в першій третині ХІХ століття (дошевченківський період).

Суспільні умови. Періодика, її значення для становлення літературної критики. Взаємодія і зміна літературних напрямів. Їх впливи на критику. Значення творів Івана Котляревського. Роль фольклористики в активізації суспільного критицизму. Перші спроби осмислення суті критики. Європейський контекст.

Літературна критика 40-50-х років ХХ століття (Шевченківський період).

Історичне підґрунтя і вияви естетичної свідомості. Український альманах і періодика 40-х років. Літературно-критична діяльність М. Максимовича київського періоду. Внесок харківської школи романтиків у розвиток української літературної критики. М. Костомаров як критик. Творчість Тараса Шевченка як ферментуючий фактор критичної думки і переосмислення критеріїв оцінки художніх явищ. Елементи літературно-критичних суджень у творчості членів «Руської трійці».

Українська літературна критика 60-х років ХІХ століття.

Суспільно-політичні умови на східно- і західноукраїнських землях, культурний контекст. Роль журналу «Основа» в утвердженні і розробці теоретичних засад української літературної критики. Валуєвський циркуляр і зміна форм літературно-критичної діяльності українців. Західноукраїнська періодика і тяглість літературно-критичної традиції. Форми та особливості літературно-критичної діяльності Пантелеймона Куліша 60-х рр. Значення спадщини Тараса Шевченка для утвердження і розвитку української літературної критики.

Літературно-критичний рух в Україні 70-х років ХІХ століття.

Роль освітніх закладів і громадських об’єднань в активізації літературної критики. Галицька періодика і літературно-естетичні дискусії 1873-1878 рр., їх значення для критики. Роль М. Драгоманова у розвитку літературної критики. Особливості літературно-критичних виступів Івана Білика (І.Я. Рудченка). Початок літературно-критичної діяльності Івана Франка.

Літературна критика та її роль у суспільному житті України 80-90-х років ХІХ століття.

Періодика 80-90-х рр. ХІХ ст. як стимул до розвитку літературної критики. Особливості літературно-критичних виступів В. Горленка з проблем української культури. Внесок у літературну критику Г. Цеглинського. Літературно-критична діяльність Івана Франка. Значення творчості письменників нового покоління (П. Грабовський, Б. Грінченко, М. Коцюбинський, Ольга Кобилянська, Леся Українка, В. Стефаник, О. Маковей, В. Щурат) для оновлення літературної критики кінця ХІХ – початку ХХ століття. Роль літературної критики в утвердженні престижу українства.

Літературна критика кінця ХІХ – початку ХХ століть.

Леся Українка і тлумачення нею неоромантизму. Дискусія І. Франка і М. Вороного про нові шляхи літератури. Статті С. Єфремова «В поисках новой красоты» та І. Франка «Принципи і безпринципність».

Літературна критика 20-30-х років ХХ століття.

Літературні полеміки та дискусії 20-х років. Критичне осмислення літературного процесу 20-30-х років ХХ ст. М. Зеровим, П. Филиповичем та М. Драй-Хмарою. Українська радянська періодика. Згубний вплив культу особи на стан літературної критики другої половини 30-х років. Літературна критика О. Білецького. Монополія марксистського літературознавства і теоретичне обґрунтування соцреалізму. Реакція на ситуацію в літературознавстві літературних критиків української діаспори (Д. Донцов).

Літературна критика 40-50-х років: за ґратами соцреалізму і у вигнанні.

Цензурні послаблення в критичній думці періоду війни. Активізація соцреалістичного офіціозу в публікаціях Ю. Кобилецького, оглядах прози Л. Новиченка, ювілейних доповідях П. Тичини та О. Білецького, П. Куліша. Сталінська розправа з кіноповістю О. Довженка «Україна в огні» й екстраполяція цієї розправи на весь сучасний літературний процес. Розвиток літературознавства в окупованій Україні та в українській діаспорі. Концепція літературної творчості в критичних виступах членів МУРу (В. Петров, Ю. Шерех, В. Державин та ін.).

Поглиблення кризи в літературознавстві на материковій Україні. Критична «проробка» українських письменників у виступах О. Корнійчука на письменницьких пленумах і з’їздах. Двотомна «Історія української літератури» як політичний донос на український літературний процес. «Історія української літератури» Д. Чижевського. «Розстріляне відродження» Ю. Лавріненка.

«Потепління в 60-х роках і спроба нового відродження науки про літературу наприкінці 80-х років.

Рух шістдесятництва в літературній критиці. Демагогічні дискусії з приводу «предмета» літератури і «застійні» явища в дослідженні літпроцесу ХІХ ст. (статті і монографії О. Білецького, М. Бернштейна, П. Волинського). Спротив ідеологічному тиску на літературу і літературну критику (статті і виступи О. Гончара, І. Дзюби, І. Світличного, Є. Сверстюка, В. Стуса та ін.). Дослідники з діаспори про розгром українського літературознавства та розвиток заангажованої літератури (Б. Кравців, І, Кошелівець та ін.). Літературна критика як жандарм у політурках (М. Шамота та ін.). Повернення в науковий обіг репресованого літературознавства (С. Єфремов, М. Грушевський, М. Зеров, Д. Чижевський). Літературна діяльність Ю. Шереха як критика.

Дискурс модерного літературознавства в 90-х роках

Пошуки літературознавчих методологій. Уроки минулого і сучасні «канонізації». «Критики і критерії» М. Ільницького. Спроби постмодерного погляду на літературу у дослідженнях Г. Грабовича і М. Павлишина. Феміністичні студії модернізму в працях Т. Гундорової і С. Павличко. Міфологічна методологія і вияви її у працях про Тараса Шевченка.

«Неоміфологізм» у художньому та науковому мисленні (А. Нямцу, В. Нарівська, В. Пахаренко).

Компаративістські дослідження Д. Наливайка, З. Геник-Березовської та ін.