Політичні процеси в Україні в кінці 20-х початку 30-х років та знищення української інтелектуальної еліти. Голодомор 1932- 1933р.р.-геноцид українського народу

Індустріалізація й колективізація вели до дедалі більшого зосередження влади у Москві. На Україні це означало, що мрії, ілюзії та вже досягнуті успіхи в самоврядуванні, що характеризували сповнені надій 20-ті роки, були приреченими. Систематично знищуючи майже всі аспекти автономності, Сталін прагнув перетворити республіку просто в адміністративну одиницю Радянського Союзу. І кожний, хто ставав на його шляху, підлягав ліквідації. Водночас розпочалися переслідування, а згодом і фізичне знищення кращих сил української інтелігенції. Інтелігенція, власне, ніколи не була поза увагою сталінської каральної машини і наприкінці 20-х років потрапила під жахливий прес суцільних репресій, обвинувачень та арештів. В умовах утвердження авторитарних методів правління суспільно-політичну атмосферу в Україні поступово стала визначати політично шкідлива теза Сталіна про неминуче загострення класової боротьби під час будівництва соціалізму і за наявності в радянських республіках "повзучих" націоналістичних ухилів. У зв'язку з цим обґрунтована класова пильність поступово стала перетворюватись у суцільну підозрілість, нагнітання напруженості, у постійні пошуки "агентури" класових ворогів у республіках. У липні 1929 р. почалися арешти провідних українських науковців та інших представників інтелігенції, звинувачених у належності до таємної націоналістичної організації — Спілки визволення України (СВУ). На лаві підсудних опинилися 45 діячів української культури, з-поміж яких академіки С. Єфремов і М. Слабченко, 11 професорів, у т. ч. О. Черняхівський, В. Ганцов, письменники Л. Старицька-Черняхівська, М. Івченко та інші. Звинувачених засудили до різних строків ув'язнення, а ще ЗО тис. українофілів репресували без суду. Цей судовий процес став початком розгрому українського національного відродження.

Про зміцнення тоталітаризму в Україні у 20—30-х роках свідчать такі тенденції та процеси: 1. Утвердження комуністичної форми тоталітарної ідеології.

2. Монополізація влади більшовицькою партією, усунення з політичної арени інших політичних партій.

Очільник Радянського Союзу, Йосип Сталін, був одержимий ідеєю створення раю на землі без Бога - комуністичної радянської супердержави. Для повної централізації влади йому потрібно було знищити другу радянську республіку - Україну як таку, яка мала глибші історичні корені свого існування і претендувала на автономність та вільний розвиток. Калькуляція була дуже простою і вкрай примітивною: нема народу, отже нема окремої країни, а в результаті - нема проблеми. Така політика в класичному розумінні цього слова означає ГЕНОЦИД.

У 1932-1933 роках голод на Україні набрав загальнонаціонального характеру. Врожаю 1932 року було більше ніж достатньо для того, щоб прогодувати український народ. Справа в тому, що увесь хліб вивозили на експорт, тим самим прирікаючи тисячі українських сімей на голодну смерть. Одноосібників вже не існувало, а замість них прийшли колгоспники. Тож люди не мали вибору вони мусили здавати хліб, а тих хто не здасть хліб засилали до Сибіру.

Ознаки геноциду в Україні: 1) У нашого селянина забрали усі продукти 2) Українців не пускали в інші міста, щоб купити хліба 3) Влада приховувала голод в Україні від їнших країн