Кругообіг сірки і фосфору

Із інших біогенних елементів особливе значення мають біогеохімічні цикли сірки і фосфору. Незважаючи на існування численних джерел газоподібних сполук сірки (H₂S, SO₂ та ін.), переважна частина кругообігу сірки має осадочну природу і відбувається у грунтах та водах. Основне джерело сірки, доступне всім організмам - різноманітні сульфати. Їх добра розчинність у воді полегшує доступ неорганічної сірки до ЕС. Поглинаючи сульфати, рослини їх поновлюють і виробляють сірковмісні амінокислоти. Різні покиді біоценозів розкладаються бактеріями, які перетворюють їх на сульфіди.

Наприклад, донні відклади Чорного моря містять сіркорозкладаючі та сульфатредукуючі бактерії, які функціонують у анаеробних умовах;

вони можуть відновлювати Н₂S до елементарної сірки. З іншого боку, е бактерії, які окислюють Н₂S до сульфатів.

Остання фаза кругообігу сірки повністю осадова і полягає у випаданні в осад цього елемента в анаеробних умовах в присутності заліза та інших металів; Н₂S + Fе è FeS è FeS₂. Утворення сульфідів у літосфері супроводжується виділенням розчинних форм сірки й надходженням їх до живої речовини. Основні запаси сірки знаходяться у вигляді сульфідів і сульфатів. Окрім того, сірка надходить внаслідок вулканічної діяльності, але в набагато менших кількостях. Особливо слід відзначити надходження сірки у вигляді SO₂, який є одним із основних забруднюючих інгредієнтів, надходить до атмосфери при використанні каустобіолітів, особливо сірчистих типів.

Кругообіг фосфору відносно простий і неповний. Фосфор є однією із складових живої речовини (0,07% від ваги). Запаси фосфору, доступні організмам, повністю зосереджені у літосфері (апатити, фосфорити і т.д.). Неорганічний фосфор з порід земної кори вилуговується водами; він надходить до континентальних ЕС і поглинається рослинами, які за його участю синтезують органічні сполуки та включають фосфор в трофічні ланцюжки. Потім органічні фосфати разом із останками, відходами і виділеннями організмів повертаються на землю, де знов піддаються впливу мікроорганізмів й перетворюються на мінеральні ортофосфати, які готові до споживання автотрофами.