Шляхом розроблення і виконання Програми

Об’єктивними причинами виникнення зазначених проблем є:

пряма загроза втрати державного суверенітету та незалежності й наявність груп здійснення ситуативного і постійного негативного зовнішнього інформаційно-психологічного впливу на громадян України, особливо в східних і південних регіонах, у тому числі спрямованого на підрив конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності державних кордонів;

неподолані негативні наслідки послідовної етномаргіналізації українців та імперсько-тоталітарного впливу на українське суспільство, які призвели до знецінення традиційних моральних норм і цінностей, внесення невизначеності в оцінку подій історичного минулого українського народу та мають деструктивний вплив на сучасний процес державотворення;

нерозвиненість інститутів громадянського суспільства національно-патріотичного спрямування, їх психологічна і структурна неготовність взаємодіяти з державними органами та послідовно і системно працювати в регіонах України, особливо східних та південних, для підвищення громадянської активності й формування української ідентичності;

Суб’єктивними причинами є:

незадовільний рівень виконання окремих нормативно-правових актів, покликаних сприяти національно-патріотичному вихованню, особливо статті 11 Конституції України в частині забезпечення державного сприяння консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури;

відсутність протягом періоду існування незалежної України загальнодержавної політики, довгострокового, послідовного, конструктивного плану дій та комплексу взаємопов’язаних завдань і заходів із здійсненням постійного аналізу та моніторингу в процесі їх реалізації в сфері національно-патріотичного виховання і формування громадянськості;

відсутність ефективних державних механізмів підтримки національно-патріотичних громадських ініціатив та громадських активістів, які намагаються системно розвивати патріотично-громадянську діяльність у південних і східних регіонах України;

особисте несприйняття україноцентричних змін у гуманітарному просторі країни державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, вихованими в умовах адміністративно-командної корумпованої системи державного управління, і які ще досі перебувають у радянському світоглядно-ціннісному просторі, в окремих випадках відкрито підтримуючи антиукраїнську політику держави-агресора;

слабка міжсекторальна координація і взаємодія органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадського сектору щодо формування й утвердження світоглядно-ціннісних засад, на яких ґрунтується процес національно-патріотичного виховання; низький рівень поінформованості суспільства щодо суті національно-патріотичного виховання;

відсутність конкурентних переваг із боку держави на ринку праці в змаганні за кращі кадри для впровадження державної політики в сфері національно-патріотичного виховання, та їх мотивації, зокрема для роботи на сході та півдні України.

Таким чином, унаслідок тривалого нехтування та неврегульованості питань щодо національно-патріотичного виховання в українському просторі сьогодні спостерігається низка негативних явищ, які створюють реальні й потенційні загрози національній безпеці в світоглядній, воєнній, гуманітарній, соціальній, економічній, внутрішньополітичній та інших сферах. Наявні проблеми мають комплексний характер і не можуть бути розв’язані на рівні окремих державних органів або адміністративно-територіальних одиниць. Їх усунення потребує збалансованої політики та поєднання діяльності держави й громадянського суспільства. Подальше нехтування проблемами лише сприятиме засиллю антиукраїнської пропаганди, продукуванню світоглядно-ціннісної дезорієнтації, диспропорціям мовної ситуації, поширенню сепаратистських настроїв, місцевих ідентичностей, що в нинішніх умовах є суттєвим викликом та може призвести до непоправних наслідків.

Тому перед Україною зараз стоїть завдання швидкого і якісного відродження національно-патріотичного виховання, що є частиною національної безпеки і обороноздатності держави, інструментом утвердження громадянської єдності на основі національно-патріотичних та демократичних цінностей. Реалізація цих завдань можлива шляхом розроблення єдиної, цілісної та міжгалузевої Програми – Державної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання на 2016 – 2020 роки.