Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма

Концепція

Державної цільової соціальної програми

Національно-патріотичного виховання

На 2016 – 2020 роки

Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма

Державна цільова соціальна програма національно-патріотичного виховання на 2016 – 2020 роки (далі – Програма) базується на основі принципів національної самобутності українського народу, його консолідації навколо спільного майбутнього, захисту незалежності, територіальної цілісності України та формування спільних ціннісних орієнтацій через дієву участь у процесі розбудови Української держави.

Програма ґрунтується на нормах та положеннях Конституції України, законів України, зокрема законів України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», Постанови Верховної Ради України «Про вшанування героїв АТО та вдосконалення національно-патріотичного виховання дітей та молоді», аналізі стану і проблем процесу національно-патріотичного виховання, результатах попередніх якісних напрацювань органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських інституцій в цьому напрямі, широкого обговорення з інститутами громадянського суспільства національно-патріотичного спрямування, а також враховує вимоги і перспективи, задекларовані в Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5, Концепції національно-патріотичного виховання молоді, затвердженій спільним наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України від 27 жовтня 2009 року № 3754/981/538/49, Указі Президента України від 12 червня 2015 року № 334 «Про заходи щодо поліпшення національно-патріотичного виховання дітей та молоді».

Проблеми, які потребують розв’язання:

відсутність ефективного механізму формування й реалізації державної політики в сфері національно-патріотичного виховання, практичних комунікацій у цьому напрямі з громадянським суспільством;

відсутність загальнодержавного підходу до формування української ідентичності, громадянськості та національно-патріотичної свідомості громадян України, особливо дітей та молоді;

наявність істотних відмінностей у системах цінностей, світоглядних орієнтаціях груп суспільства, населення певних територій країни, окремих громадян, внаслідок чого продукуються протилежні погляди на минуле і майбутнє нації, шляхи її подальшого поступу, утворюється підґрунтя для невиправданої фрагментації, просування несумісних із незалежністю держави місцевих ідентичностей, міжрегіональних, міжетнічних, мовних конфліктів, що жодним чином не сприяє національній консолідації, суперечить принципам державності та соборності України та позначається на здобутках державотворення;

наявність імперсько-тоталітарних рудиментів у суспільній свідомості, розбіжності уявлень про історичне минуле, викликаних століттями бездержавності, тоталітарною добою, голодоморами та політичними репресіями української духовно-культурної спадщини та історичної пам'яті;

наявність потреби у відновленні цілісності й повноти національного мовно-культурного простору, стійкості його ціннісної основи до зовнішнього втручання;

відсутність єдиної державної інформаційно-просвітницької політики щодо питань організації та висвітлення заходів із національно-патріотичного виховання;

перетворення інформаційного простору на інструмент маніпуляції суспільною свідомістю, продукування ціннісної дезорієнтації;

недостатня законодавча та нормативно-правова урегульованість сфери національно-патріотичного виховання;

недостатній рівень обміну досвідом, успішними практиками в сфері формування громадянськості з країнами євроатлантичного простору;

відсутність єдиного методичного і термінологічного підходу до процесу національно-патріотичного виховання;

відсутність єдиних стандартів щодо процесів, суб’єктів, їх компетенції та повноважень, якості їх діяльності у сфері національно-патріотичного виховання;

відсутність кваліфікованого кадрового потенціалу в органах державної влади та органах місцевого самоврядування для організації та здійснення заходів із національно-патріотичного виховання, нерозвиненість низової ланки в системі координації виховних процесів у цьому напрямі;

низький рівень матеріально-технічного забезпечення та розвитку інфраструктури сфери національно-патріотичного виховання.

Отже, наявність зазначених проблем зумовлює необхідність упровадження та реалізації єдиної загальнодержавної політики в сфері національно-патріотичного виховання. Системні та узгоджені дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування і громадськості в цьому напрямі сприятимуть єдності та консолідації українського суспільства.

Date: 2015-09-02; view: 320; Нарушение авторских прав