Військовий етикет: сутність та поняття

Військовий дух, військова честь - сукупність усіх позитивних якостей, властивих людині у військовій формі. Це мужність і хоробрість, войовничість і шляхетність, дисципліна, свідомість свого обов’язку перед батьківщиною, самовідданість, віра у свої сили, витривалість у нестатках та стражданнях.

Військову людину від звичайного смертного за всіх часів відрізняли мундир, знаки розходження й особливі ритуали в поводженні тощо.

Одним із стародавніх військових ритуалів, що збереглися і понині, є віддання військової честі. У царській армії до військового головного убору прикладали 2 пальці, у сучасній вітчизняної практиці - долоня. Виникла ця традиція ще в 13 сторіччі в лицарів. Коли при зустрічі в «чистому полі» вони не мали наміру вступати в бій, то піднімали забрала своїх металевих шоломів. І хоча пізніше їх замінили каски, трикутні кашкети, папахи і т. п., звичай підносити руку до голови в знак дружелюбності зберігся.

При військовій формі не слід носити в руках нічого, крім планшета, польової торби (як невід'ємної частини військового обмундирування) або, у крайньому випадку, портфеля. Це також дозволяло зберігати поставу і зовнішню гідність. Крім того, весь цей неписаний етикет мав ще і чисто естетичне значення - не виставляв військового в приземленому-побутовому вигляді. Захисник батьківщини в будь-якій обстановці повинний був мати відповідний вигляд.

І ці, здавалося б, дрібниці насправді сприяли привабливості професії військового. Вони служили прекрасною рекламою армії. До речі, усе це дисциплінувало і самих військових. Крім того, старший за званням мав право не тільки в частині, але навіть і в місті зробити зауваження молодшим за званням за порушення статутних вимог до зовнішнього вигляду.

Складовими частинами військового етикету є військова честь, у тому числі - офіцерська честь та честь мундира. На військові суди честі покладалася відповідальність за здійснення нагляду за порядком у військовій сфері.

Дуелі як форма захисту честі військовослужбовця існувала довго, але була заборонена в більшості європейських країн. Лютими супротивниками дуелей були Наполеон Бонапарт і Микола I. Французький імператор вважав, що «ніхто не має права ризикувати своїм життям сварки заради, тому що життя кожного громадянина належить батьківщині; дуеліст - поганий солдат». А от як висловлювався імператор Микола I: «Я ненавиджу дуель. Це - варварство. На мій погляд, у ній немає нічого лицарського. Герцог Веллінгтон знищив її в англійській армії і добре зробив».

У службовий етикет військовослужбовця входять правила побудови відносин: начальник-підлеглий, підлеглий-начальник; поведінка військових у громадських місцях; етикет військовослужбовця на офіційних заходах, а також порядок представлення військових.

Спортивна етика та етикет. Аматори спорту підрозділяються на дві групи: на спортсменів і болільників. Ніхто не має нічого проти активних болільників і вираження ними місцевого патріотизму, проте, якби деякі глядачі поводилися під час гри більш об'єктивно, їм би це не зашкодило. Футболіст, що не потрапив м'ячем у ворота, зовсім не «ідол». Інший глядач, що виносить таку оцінку, сам жодного разу в житті не взував бутсів. Рішення про видалення з поля гравця, що збив із ніг футболіста іншої команди, не обов'язково в усіх випадках буде збігатися з думкою гравців і глядачів. Проте незгода з думкою судді не повинна виливатися в образи. І спортивні пристрасті можуть знаходити вихід без порушень правил гарного тону, чемного поводження. Спортсмени особливо нетерпимі до неконформістської поведінки. У яку б гру ви не грали або яким би ви не займалися видом спорту в складі команди або групи, ви зобов'язані підпорядковуватися прийнятим правилам, якщо, звичайно, більшість гравців не погоджуються дещо пом'якшити їх або навіть прийняти нові правила замість чинних. Але за допомогою одних тільки правил не можна навчити людей поводитися таким чином, щоб не заподіювати занепокоєння, незручності іншим людям. Тут важливо виховання людини. Перед тим, як зайнятися тим або іншим видом спорту, заздалегідь з'ясуйте в приятеля або члена команди, яких правил і традицій притримуються в тій групі, до якої ви маєте намір примкнути.

Кожному виду спорту відповідає своя форма одягу, її необхідно строго додержуватися. Спортивний одяг не повинний бути облягаючим. Адже спорт - це рух, а тісний одяг буде заважати рухові. Величезне значення має і взуття. Безглуздо займатися спортом у туфлях на високому підборі, у шкіряних черевиках, що стискують ногу, або босоніж. Набагато зручніше в кросівках або спортивних тапочках.

Для більш детального вивчення спортивної етики та етикету слід звернути увагу на правила поведінки на тенісному корті; на яхті; на лижах; на ковзанах; під час гри в кеглі (боулінг); на прогулянці верхи; на полюванні.

Date: 2015-08-22; view: 920; Нарушение авторских прав