Нормування якості повітря

Регламентується встановленням науково–технічних нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин: ГДКап, ГДКмр, ГДКсд, ГДКрз, ГДКнп, ГДКтп, ОБРВ.

Забруднюючі речовини відрізняються за степенем шкідливості: по сукупності токсикологічних характеристик їх відносять до різних класів небезпеки. Тому існує показник – індекс забруднення атмосферного повітря, який об'єднує сукупність характеристик.

Індекс забруднення атмосферного повітря розраховується за сумою нормованих концентрацій, приведених до концентрації речовин 3–го класу небезпеки (всього розрізняють 4 класи небезпеки, найбільш небезпечні відносяться до 1–го класу).

Ступінь забруднення атмосферного повітря встановлюється з врахуванням кратності перевищення речовин ГДК, їх класу небезпеки, допустимої повторюваності концентрації заданого рівня, кількості речовини, яка одночасно присутня в повітрі, коефіцієнтів їх комбінованої дії.

Оцінка стану повітряного середовища. Для оцінки стану повітряного середовища в цілому запропонований ряд комплексних показників забруднення атмосфери (сумісно з декількома забруднюючими речовинами). Найпоширенішим є комплексний індекс забруднення атмосфери (Іза). Його розраховують як суму нормованих за ГДКсд і приведених до концентрації діоксиду сірки середнього вмісту різних шкідливих речовин:

де: і_і– індивідуальний індекс забруднення для і–ої речовини; – середня концентрація в повітрі і–ої речовини; ГДКсд.і – гранично допустима концентрація середньдобова для і–ої речовини; а_і – безрозмірна константа приведення ступеня шкідливості і–ої речовини до шкідливості діоксиду сірки, яка залежить від того, до якого класу небезпечності належить забруднююча речовина:

Примітка: усі нормовані речовини (ГОСТ 12.1.007) поділені на класи небезпечності див.табл. 2.3.4.

Таблиця 2.3.4

Класи небезпечності нормованих речовин

В теперішній час, у зв'язку з розвитком промисловості, зростанням процесів урбанізації створюються умови надходження в навколишнє середовище і організм людини одночасно декількох шкідливих хімічних речовин. У зв'язку з цим з'явилося таке поняття, як комбінована дія хімічних речовин. Існують три основні типи комбінованої дії хімічних речовин:

♦ синергізм, коли одна речовина посилює дію іншої;

♦ антагонізм, коли одна речовина послаблює дію іншої;

♦ сумація або адитивна дія, коли дія речовин в комбінації сумується.

Накопичені токсикологічними дослідженнями дані свідчать про те, що в більшості випадків промислові викиди і скиди шкідливих речовин в комбінації діють за типом сумації, тобто дія їх додається. Це важливо враховувати при оцінці якості повітряного середовища. Для співставлення даних про забрудненість декількома речовинами атмосферного повітря різних міст або районів міста комплексні індекси забруднення атмосфери мають бути розраховані для однакової кількості (и) домішок.

У випадку присутності в атмосферному повітрі декількох забруднюючих речовин, які мають здатність до сумарної дії їх сумарно допустима концентрація повинна відповідати умові:

де: С₁, С₂,...,С_n – фактичні концентрації речовин в атмосферному повітрі; при одночасному відборі проб в одній місцевості, мг м –куб. ГДК₁,ГДК₂,...,ГДК_n – гранично допустимі концентрації цих речовин в атмосферному повітрі, мг м –куб.

ГДК деяких найбільш поширених шкідливих речовин в атмосферному повітрі наведено в таблиці 2.3.5.

Таблиця 2.3.5

ГДК деяких шкідливих речовин у повітрі населених пунктів

Як видно навіть з цього невеликого переліку, нижня межа токсичності шкідливих речовин, тобто їх ГДК, дуже відрізняються.

При складанні щорічного списку міст з найбільшим рівнем забруднення атмосфери для розрахунку комплексного індексу І_за використовують значення індивідуальних індексів і_і тих п'яти речовин, у яких ці значення найбільші.

Примітка: 1. К = ГДК^реч_сд. /ГДК^so2_мр.

2. На територіях, які підлягають посиленій охороні, встановлюють більш жорсткі вимоги – ГДК повинні бути зменшені на 20%.

Останнім часом зростає кількість відомостей про ефекти дії забруднюючих речовин на біоту, в тому числі атмосферних домішок на рослинність. Так, встановлено, що хвойні породи дерев та лишайники більш чутливо за інші види рослинності реагують на присутність в атмосферному повітрі кислих газів і в першу чергу сірчаного ангідриду. Дослідники пропонують встановити гранично допустимі концентрації для деяких видів забруднюючих речовин, аби використовувати ці нормативи для оцінки збитків і обмеження шкідливого впливу на природні об'єкти, що охороняються (наприклад, заповідні території) див.табл. 2.3.6.

Таблиця 2.3.6

Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин в атмосферному повітрі для рослин

Однак, широке використання чутливості рослин знайшло місце лише в біологічному моніторингу. Екологічне нормування стану атмосферного повітря на практиці майже не реалізується (можливо через те, що атмосфера є по суті системою Лоренцо, тобто системою, чутливою до вихідних, миттєвих параметрів).

Приклад. Визначити допустиму концентрацію оксиду вуглецю за умов сумарної дії його з оксидом сірки та сірководнем, зробити відповідні висновки.

Дані для розрахунків: концентрація оксиду сірки в повітрі житлової зони становить 0.015 мг*м³, концентрація сірководню – 0.002 мг*м³.

ГДК_сд для SО₂, Н₂S та СО наведені в табл. 2.2.4.

Розв'язок:

На підставі вище наведеної формули допустима концентрація оксиду вуглецю в атмосферному повітрі набуде наступного вигляду:

Визначаємо допустиму концентрацію оксиду вуглецю у повітрі житлової зони:

Висновок. З проведених розрахунків видно, що з врахуванням сумарної дії декількох шкідливих компонентів повітря, концентрація оксиду вуглецю не повинна перевищувати 0,9мг*м³, що значно нижче за його ГДК_сд.

Порівняння діючих в Україні ГДК з міжнародними стандартами. При порівнянні санітарно–гігієнічних ГДК на повітря і воду, які діють в США, європейських країнах і Україні, виявилось, що у 80% випадків українські норми значно жорсткіші (табл. 2.3.7).

Таблиця 2.3.7

Порівняння деяких американських і українських ГДКрз повітря

Згідно даних табл. 2.3.7 тільки в двох випадках українські ГДКрз повітря є менш жорсткими.

Таким чином, якщо судити тільки по ГДК, то складається враження, що в Україні забезпечується більш надійний захист води і повітря, ніж в інших країнах. Проте це не так, оскільки багато українських стандартів, по–перше, технічно недосяжні сьогодні, а по–друге, аналітичні методи контролю за їх дотриманням часто не дозволяють визначити настільки низькі концентрації речовин або взагалі не розроблені. Особливо це стосується ситуації, коли в навколишнє середовище надходять забруднюючі речовини з багатьох джерел, тобто діє правило сумування:

В цьому випадку ГДК можуть зменшуватись до не вимірювано малих значень. Отже, нормативи якості навколишнього природного середовища (ГДК) є тим наріжним каменем, на основі якого розробляються заходи, приймаються рішення, підраховуються затрати на охорону природи і оплату за користування природою.

Щоб знайти компроміс між екологією та економікою, дуже важливо встановлювати науково обгрунтовані, ретельно перевірені і досяжні нормативи.

Date: 2015-09-02; view: 1534; Нарушение авторских прав