Показники нормування забруднюючих речовин в грунті

В колишньому СРСР був встановлений лише один норматив, який визначав допустимий рівень забруднення грунту шкідливими хімічними речовинами – ГДКгр для орного шару фунту. Принцип нормування вмісту хімічних сполук в ґрунті заснований на припущенні, що надходження цих сполук в організм біологічних істот, а переважно в організм людини і тварин, відбувається через контактуючі з ґрунтом середовища. Основні поняття та означення стосовно хімічного забруднення грунтів визначені в ГОСТ 17.4.1.03.

Важливими заходами щодо збереження грунтів є гігієнічне регламентування їхнього забруднення. Розроблено методичні рекомендації щодо встановлення гранично допустимої кількості (ГДК) хімічних речовин у ґрунтах.

ГДКгр – це концентрація шкідливої речовини у верхньому орному шарі грунту, яка не повинна чинити прямого або опосередкованого негативного впливу на контактуючі з грунтом середовища (атмосфера та гідросфера) і на здоров'я людини, а також: на само відновлювану властивість грунту. Крім ГДКгр, як оцінюючий, застосовується показник орієнтовно–допустимої кількості забруднюючої ґрунти хімічної речовини (ОДК), який визначається розрахунковим методом.

ОДК – орієнтовно–допустима кількість забруднюючої грунти хімічної речовини.

Нормування здійснюється за трьома напрямками:

♦ вміст ядохімікатів в кореневому шарі ґрунту на сільськогосподарських угіддях;

♦ накопичення токсичних речовин на території підприємства;

♦ забруднення грунту в жилих районах.

Для кореневого шару встановлюються наступні види показників допустимої концентрації:

• допустима концентрація речовин в ґрунті, при якій їх вміст в продуктах для харчових та кормових цілей не перевищує допустимі залишкові кількості (ДЗК) або ГДК в продуктах харчування – ГДКпр;

• допустима (для летючих речовин) концентрація, при якій надходження речовини в повітрі не перевищує встановлену ГДК для атмосферного повітря – ГДКап;

• допустима концентрація, при якій надходження речовин в ґрунтові води не перевищує ГДКв для водних об'єктів;

• допустима концентрація, яка не впливає на мікроорганізми та процеси самоочищення ґрунту.

Санітарний стан грунту оцінюється також за наступними показниками:

> санітарно–хімічні оцінки (санітарне число, кислотність, біохімічне споживання кисню, окислюваність, вміст сульфатів, хлоридів та ін.);

> санітарно–ентомологічні оцінки (чисельність комах, пов'язаних з помешканням, в першу чергу мух);

> санітарно–гельмінтологічні оцінки (чисельність гельмінтів);

> санітарно–бактеріологічні оцінки (бактерії кишкової групи та ін. мікроорганізми, які викликають захворювання людини та домашніх тварин).

Date: 2015-09-02; view: 1091; Нарушение авторских прав