Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Екологічне виховання у процесі освіти молодших школярів





Гострота сучасних екологічних проблем поставила перед педагогічною теорією та шкільною практикою завдання виховання молодого покоління в дусі бережливого, відповідального ставлення до природи, здатного вирішувати питання раціонального природокористування, захисту і відновлення природних багатств. Щоб ці вимоги перетворилися у норму поведінки кожної людини, необхідно з дитячих років цілеспрямовано виховувати почуття відповідальності за стан оточуючого середовища.

У системі підготовки молодого покоління до раціонального природокористування, відповідального ставлення до природних ресурсів важливе місце належить початковій школі, яку можна розглядати як початковий ступінь збагачення людини знаннями про природне і соціальне оточення, знайомства її з цілісною картиною світу і формування науково-обґрунтованого, морального та естетичного ставлення до світу.

Жива природа здавна визнавалася у педагогіці одним з найважливіших факторів освіти та виховання молодших школярів. Спілкуючись з нею, вивчаючи її об’єкти і явища, діти молодшого шкільного віку поступово пізнають світ, у якому живуть: відкривають дивне розмаїття рослинного і тваринного світів, усвідомлюють роль природи у житті людини, цінні то її пізнання, переживають морально-естетичні почуття, які спонукають їх піклуватися про збереження і збагачення природних багатств.

Основу для становлення і розвитку відповідального ставлення до природи, формування екологічної культури молодших школярів становить зміст навчальних предметів початкової школи, які несуть певну інформацію про життя природи, про взаємодію людини (суспільства) з природою, про її ціннісні властивості. Наприклад, зміст предметів гуманітарно-естетичного циклу (мова, література, музика, образотворче мистецтво) дозволяє збагачувати запас сенсорно-гармонійних вражень молодших школярів, сприяє розвитку його оцінних суджень, повноцінному спілкуванню з природою, грамотній поведінці в ній. Загальновідомо, що твори мистецтва також, як і реальна природа у її різноманітних проявах фарб, форм, звуків, ароматів, служить важливим засобом пізнання оточуючого середовища, джерелом знань про природне оточення і морально-естетичних почуттів.

Уроки трудового навчання сприяють розширенню знань учнів про практичне значення природних матеріалів у житті людини, різноманітність її трудової діяльності, про роль праці у житті людини та суспільства, сприяють формуванню умінь і навичок грамотного спілкування з об’єктами природи, економного використання природних ресурсів.

Зміст природознавства забезпечує природну основу розуміння молодшими школярами необхідності охорони природи, оскільки в цьому курсі приділяється особлива увага формуванню конкретних знань про живу природу.

В курсі вивчення природознавства можна виділити 3 рівня вивчення природи:

1 рівень: об’єкти природи розглядаються в них окремими, без акцентування уваги на зв’язках між ними. Це важливий рівень, без якого неможливі наступні, але ним не можна обмежуватися.

2 рівень: об’єкти природи розглядаються у їх взаємозв’язку. Увага акцентується на тому, наприклад, чим живляться ті чи інші тварини, будуються відповідні ланцюги харчування і т.ін.

3 рівень: це рівень, коли розглядаються не тільки предмети природи, а процеси. Інакше кажучи, третій рівень – це як раз той рівень, коли знання екологічних зв’язків допомагає пояснити явище дітям.

Зв’язки між живою і неживою природою полягають у тому, що повітря, вода, тепло, світло, мінеральні солі є умовами необхідності для життя живих організмів. Цей зв’язок виражається у пристосуванні живих істот до середовища мешкання. Між живою і неживою природою існують зв’язки і зворотного характеру, коли живі організми мають вплив на оточуюче їх неживе середовище. Дуже цікаві зв’язки між тваринами і рослинами. Також велике значення мають зв’язки між людиною і природою. Вони проявляються, перш за все, у тій різноманітній ролі, яку природа відіграє у матеріальному і духовному житті людини.

Цільові установки навчальних предметів початкової школи обумовлюють необхідність спільного використання їх для виховання молодших школярів у дусі любові і бережливого ставлення до природи. На основі змісту всіх навчальних предметів формуються провідні ідеї та поняття, що складають ядро екологічної освіти і виховання у початковій школі. На основі накопичення фактичних знань, які отримуються з різних предметів, молодші школярі підводяться до ідеї, що природа – це середовище і необхідна умова життя людини: у природі вона відпочиває, насолоджується красою природних об’єктів та явищ, займається спортом, працює; з неї вона отримує повітря, воду, сировину для виготовлення продуктів харчування, одягу і т.д.

Не менш важлива ідея, що розкривається перед учнями початкової школи шляхом конкретних фактів і висновків, про те, що праця людини – це умова використання та охорони природних багатств рідного краю.

Виховання працелюбства школярів, відповідального ставлення до використання та примноження природних багатств може виразитися у наступних справах учнів початкової школи: дотриманні культури поведінки у природі, вивченні та оцінці стану природного оточення, деяких елементах планування по благоустрою найближчого природного оточення (озеленення), виконанні посильних трудових операцій по догляду за рослинами, їх захисту.

Найважливіша ідея, закладена у змісті екологічної освіти і виховання і молодшій школі - ідей цілісності природи. Знання про зв’язки у природі важливі як для формування правильного світорозуміння, так і для виховання відповідального ставлення до збереження об’єктів природи, які знаходяться у складних взаємозв’язках один з одним. Розкриття зв’язків живлення у живій природі, пристосованості живих організмів до середовища перебування, сезонним змінам у природі, впливу людини на життя рослин і тварин пронизує зміст усіх уроків природознавства і є спонукальним засобом для того, щоб молодші школярі усвідомили необхідність обліку і збереження природних взаємозв’язків при організації будь-якої діяльності у природі.

Надзвичайно важлива для реалізації патріотичного аспекту екологічного виховання ідея, закладена у програмі уроків читання: охороняти природу – значить охороняти Батьківщину. Для кожної людини поняття Батьківщина пов’язане з рідною природою. Озера і ріки, золоті хлібні поля – всі ці з дитинства знайомі картини природи рідного краю під впливом літературних творів зливаються у молодшого школяра у єдиний образ Батьківщини. І почуття відповідальності за свою країну ототожнюється з почуттям відповідальності за її природу: берегти природу, її багатства, красу і неповторність – значить берегти свій дім, свій край, свою Батьківщину.

Провідні ідеї змісту екологічної освіти у початковій школі створюють основу для групування і розкриття як загальних, так і окремих понять про взаємодію людини і природи.

По мірі вивчення тем про природу на уроках природознавства і читання поняття „природа” поступово збагачується, наповнюючись конкретним змістом: знанням про об’єкти і явища природи, природні угрупування і ландшафти. Потрібно сказати, що для вивчення визначене досить широке коло найрізноманітніших об’єктів і явищ природи. Знання цих об’єктів і явищ дозволяє учням досить добре орієнтуватися в оточуючому світі і готує базу для вивчення основ наук у середніх і старших класах загальноосвітньої школи.

До числа найважливіших понять, обов’язкових для екологічної освіти школярів, належить поняття людини як біосоціальної істоти, тісно пов’язаної з середовищем мешкання, хоча яка і зуміла подолати свою повну залежність від несприятливих природних умов і явищ. При вивченні у початковій школі питань, пов’язаних з людиною, її здоров'ям, відпочинком і працею, учні підводяться до думки, що для її нормального життя необхідні сприятливі природні умови, які потрібно зберігати і примножувати.

Очевидно, що учнів початкової школи складно підвести до усвідомлення цієї ідеї у всій її повноті, однак деякі елементи знань про зв’язок людини з природним оточенням вони отримують.

Значну пізнавальну і виховну роль у формуванні бережливого ставлення молодших школярів до природного середовища відіграє розкриття терміну „охорона природи” як діяльності, спрямованої на збереження і примноження природних багатств. Питанням охорони природи приділена велика увага на уроках природознавства і читання, у формуванні мети, у змісті розділів. Сутність поняття „охорона природи”, на жаль, не конкретизується стосовно вікових особливостей молодших школярів як у відношенні розуміння, так і організації дітей для участі у практичній діяльності, хоча і намічається змістом вивчених тем.

Зміст моральних норм і правил поведінки людини у природному оточенні розкриваються перед дітьми поступово, по мірі вивчення питань охорони конкретних об’єктів природи. На доступних прикладах діти вчаться розуміти, що можна, а чого не можна робити у природі, щоб не викликати небажаних наслідків.

Необхідним елементом формування бережливого ставлення до природи є цілісний аспект, який розкриває різноманітну роль природи у житті людини, є найважливішим мотивом охорони природи. Так, при навчанні читанню підкреслюється естетична сторона охорони природи рідного краю, розвивається уміння естетично сприймати красу природи. Це ж саме завдання розв’язується при навчання образотворчому мистецтву. В той же час на уроках трудового навчання і природознавства частина питань з охорони природи розглядається лише з позиції „корисності”, що при односторонньому впливу на дітей може привести до формування у них утилітарно-споживацького ставлення до природи. У зв’язку з цим очевидна необхідність використання у екологічній освіті і вихованні молодших школярів міжпредметних зв’язків для того, щоб показати дітям красу природи, її пізнавальну, оздоровчу і практичну діяльність, пробудити у них прагнення берегти її як джерело краси, радості, натхнення, як умову існування людства.

Найважливіший компонент екологічного виховання – діяльність молодших школярів. Різні її види доповнюють один одного: навчальна сприяє теорії та практиці взаємодії суспільства і природи, оволодінню прийомами причинного мислення в області екології; гра формує досвід розуміння екологічно доцільних рішень, суспільно-корисна діяльність служить набуванню досвіду прийняття екологічних рішень, дозволяє зробити реальний внесок у вивчення та охорону місцевих екосистем, пропаганду екологічних ідей.

Успіх екологічного виховання та освіти у школі залежить від використання різноманітних форм роботи, їх розумного поєднання. Ефективність визначається також наступністю діяльності учнів в умовах школи та умовах оточуючого середовища.

У курсі природознавства приділяється велика увага формуванню знань учнів про правила індивідуальної поведінки у природі. Учням роз’яснюється, що дотримання правил поведінки при спілкуванні з природою – один з важливих заходів охорони природи. Важливим прикладом формування в учнів знань про правила поведінки у природі є вправи у застосуванні цих правил на практиці. На предметних уроках, уроках-екскурсіях, на уроках трудового навчання, читання. З природознавства проводяться екскурсії з метою ознайомлення та вивчення поверхні і рослинності оточуючої місцевості, виявлення їх особливостей. Але вся робота лише тоді буде мати вплив на почуття і розвиток учнів, якщо у них буде свій власний досвід спілкування з природою. Тому значне місце у системі роботи по вихованню любові до природи повинні зайняти екскурсії, прогулянки, походи. Вони можуть бути пов’язані з вивченням програмового матеріалу, носити краєзнавчий характер, можуть бути просто присвячені знайомству з природою. Але слід мати на увазі, що у процесі екскурсій у природу ми повинні розв’язувати і завдання естетичного виховання.

Не так легко – навчити учня помічати прекрасне у природі. Перш за все, це повинен бачити і відчувати сам учитель. Звичайно охорону природи зводять лише до питань зелених насаджень. Її ж потрібно розглядати значно ширше. Під час екскурсій, прогулянок околицями діти можуть зустрітися, наприклад, із забрудненими джерелами. Очистити джерело від сміття – справа рук кожного. Надзвичайно важливо навчити дітей самих шукати такі корисні справи. Перед екскурсією на природу учитель допомагає дітям організувати робочі групи, кожна з яких отримує своє завдання. Важливо, щоб в усіх групах були і діти, які уже добре знайомі з особливостями природи свого краю, і діти які не проявляють до них інтересу. Таке поєднання дасть можливість у процесі роботи обмінюватися знаннями. Організація виконання завдань може бути різноманітною. В одному випадку члени групи виконують різні завдання: одні збирають для колекції рослини, інші – гірські породи. У класі організовуються виставки зібраних на екскурсіях колекцій, малюнків і т.д.

Найважливішим завданням екологічної освіти є теоретичне засвоєння школярами знань про природу, про ї цінності, діяльність людини в ній, про екологічні проблеми і шляхи їх вирішення на підприємствах, у побуті, у процесі відпочинку (включаючи екологічні норми і правила поведінки) і т.д. Це завдання розв’язується головним чином у процесі самоосвіти, на заняттях гуртка або шкільного клубу з охорони природи. Тут є всі необхідні умови для ефективного педагогічного керівництва процесом теоретичного засвоєння екологічних знань.

Хочеться звернути увагу на поєднання таких форм організації роботи, як гурток – шкільний клуб (екологічного напрямку). Як правило, учні до 4 класу активно займаються у гуртках з природоохоронною тематикою. Шкільний клуб орієнтований переважно на пізнавальну і найпростішу діяльність учнів початкових класів. Розробка екологічно грамотних проектів шкільної ділянки, екологічної стежки, маршрутів екологічних експедицій по рідному краю, участь в їх організації та здійсненні із залученням школярів молодших класів, шкільних тематичних вечорів, виставок, дня оточуючого середовища – вся ця діяльність може бути успішно організована у шкільному клубі.

Іншим завданням екологічної освіти є набуття учнями досвіду цілісних організацій та оцінних суджень. Найбільш успішно це завдання розв’язується у процесі оволодіння школярами практичними уміннями по вивченню стану природного середовища, мета і характеру діяльності в ній людини, виявленню та оцінці її результатів. Тут дуже важливий взаємозв’язок діяльності учнів у природі та умов школи.

Завданням екологічної освіти є оволодіння учнями трудовими уміннями по захисту, догляду і покращенню оточуючого середовища. Ця діяльність спирається на теоретичні знання, отримані школярами на уроках, у процесі самоосвіти.

Зміст екологічно орієнтованої трудової діяльності учні залежить від вікових особливостей дітей. Школярам початкових класів доступні такі практичні справи: розвішування пташиних будиночків, годівничок, регулярне збирання корму для птахів та їх годівля, саджання та догляд за рослинами, догляд за тваринами живого куточка і т.д.

Успіх екологічної освіти багато в чому визначається зацікавленою участю всього або більшої частини педагогічного колективу школи в організації екологічно спрямованої діяльності учнів.

Date: 2015-09-02; view: 581; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию