Оцінка впливу запропонованих заходів на екологічні характеристики об`єкту

Визначення викиду шкідливих речовин

; ; .

Визначаємо потік насичення з урахуванням складу транспортного потоку

2.4 Рівень навантаження транспортної системи України на довкілля

Транспорт споживає 19% енергетичних ресурсів. Найбільш енергоємною галуззю є автомобільний транспорт, на який припадає понад 70% спожитих паливно-енергетичних ресурсів усіма видами транспорту. Спостерігається тенденція поступового збільшення споживання енергетичних ресурсів транспортом, що пояснюється ростом кількості легкового автотранспорту. У структурі споживання окремих видів палива провідні місця займають природний газ (44%), дизельне пальне (33%), бензин (21%). Висока частка споживання природного газу зумовлена технологічними потребами газотранспортної системи України. У територіальному розрізі найбільші показники споживання енергетичних матеріалів характерні для Донецької, Дніпропетровської, Луганської, Полтавської областей, що значною мірою пояснюється особливостями розвитку транспорту у цих регіонах, значним вантажообігом та пасажирообігом, інтенсивністю руху.

Транспортні засоби – основне джерело шумового забруднення (у містах – до 90%). Проблема транспортного шуму характерна, насамперед, для зон населених пунктів, що прилягають до великих аеропортів, а також для житлових районів, через які проходять основні транспортні магістралі.

Використання води транспортом становить незначну частку від загальної кількості її споживання (0,4%). В окремих регіонах ця частка більше 1%. Зокрема, у Волинській, Вінницькій, Кіровоградській, Львівській областях, що зумовлено вагомою концентрацією підприємств транспорту у структурі економіки. Найбільші абсолютні показники споживання води у Дніпропетровській, Донецькій, Харківській, Одеській, Львівській областях, що пов’язано зі значним розвитком залізничного транспорту, який є одним з найбільших споживачів води.

Вплив транспортної інфраструктури на земельні ресурси відбувається у двох напрямах: відчуження землі під будівництво доріг і транспортних споруд та забруднення земель, що розташовані вздовж великих магістралей. Нині під транспортними спорудами зайнято від 7% до 20% території у містах.

Ця проблема загострюється у зв’язку із проходженням ділянок міжнародних транспортних коридорів, у результаті чого масштаби вилучення земельних ресурсів для транспортних цілей зростатимуть. Зокрема, для будівництва і експлуатації чотирирядної автомагістралі необхідно вилучити площу землі 20 га/км, враховуючи відповідну інфраструктуру та смугу відчуження. Під транспортними спорудами зайнято 0,8% земельної площі в Україні. Висока частка земель, що використовуються для транспорту у Дніпропетровській, Донецькій, Львівській, Тернопільській, Рівненській областях, для яких характерні високі показники локалізації транспортного потенціалу та транспортної діяльності. Безпосередній вплив транспорту на земельні ресурси проявляється у тому, що ґрунт під дорогами ущільнюється, забруднюється важкими металами і позбавляється доступу повітря. Поблизу великих автомагістралей спостерігається значне забруднення земель важкими металами. Найбільші концентрації свинцю та інших важких металів зосереджуються у межах 50 метрів від автошляхів.

Вплив інших видів транспорту на навколишнє середовище менш значний. Зокрема, негативний вплив залізничного транспорту виявляється у результаті викидів шкідливих речовин від рухомого складу та від численних виробничих підприємств, що обслуговують перевізний процес. При цьому відбувається забруднення атмосферного повітря і ґрунту. Крім того, залізничний транспорт є джерелом підвищеного шуму, випромінювань і теплового забруднення. Вплив цих негативних процесів найбільше проявляється у регіонах, що мають високу щільність залізничних шляхів сполучення, у яких формуються інтенсивні вантажопотоки та розміщені значні залізничні вузли.

У результаті аналізу різноманітних показників впливу транспортного сектору на навколишнє середовище (індекс викидів транспорту на 1 км², індекс викидів від транспорту на 1 особу, індекс споживання енергетичних ресурсів, індекс використання земель та води транспортом), розраховано індекс впливу транспортної системи на навколишнє середовище та виявлено типи регіонів України за рівнем транспортного навантаження на довкілля.

Найвищі показники транспортного впливу на довкілля спостерігаються у Дніпропетровській, Донецькій, Харківській областях та м. Київ. Це пояснюється значною інтенсивністю розвитку транспорту та відповідно споживанням паливно-енергетичних матеріалів, використанням води, земель та забрудненням атмосфери. До групи регіонів, що мають показники вище середнього рівня, належать Київська, Одеська, Луганська, Запорізька, Львівська, Полтавська, Черкаська області. Це регіони з порівняно значним розвитком транспорту та інтенсивністю перевезень, що мають окремі високі показники впливу на навколишнє середовище. Найнижчий рівень впливу на довкілля спостерігається у Чернігівській, Закарпатській, Миколаївській, Херсонській областях, у яких спостерігається незначний розвиток транспортного сектору (мал. 2.1). Значна інтенсифікація транспортної діяльності, стрімке збільшення кількості приватних транспортних засобів, зростання транзитних перевезень посилюють навантаження транспорту на довкілля, тому ці аспекти повинні бути враховані при розробці відповідних заходів. Разом з тим, в умовах ринкових відносин, швидкого зростання кількості приватних перевізників, а також значної конкуренції та внутрішньому і зовнішньому ринках гальмуються процеси регулювання екологічної ситуації пов’язаної з діяльністю транспорту.

Мал.2. 1. Рівень навантаження транспортної системи України на довкілля

Усвідомлення світовою спільнотою екологічних проблем призвело до

того, що на початку XXI століття у більшості розвинених країн світу введено жорсткі екологічні вимоги до транспортних засобів. Країни ЄС, США та Японія за останні роки значно знизили допустимі рівні викидів шкідливих речовин у відпрацьованих газах автомобільних двигунів. У країнах ЄС у 2008 р. запроваджено рівень Євро-5, у 2014 р. планується ввести стандарти Євро-6. Завдяки вжитим заходам і незважаючи на ріст парку автомобілів, у Європі та США загальна кількість викидів шкідливих речовин поступово зменшується. Нині викиди забруднюючих речовин від транспортних засобів, які відповідають існуючим стандартам ЄС майже на 90% нижчі, ніж викиди від транспортних засобів, які відповідають українським державним стандартам. В Україні з 01.01.2007 р. запроваджено стандарти Євро-2 (які були реалізовані в ЄС до 2000 року) для всіх транспортних засобів, що ставляться на нову реєстрацію. Проте, вони все ще не застосовуються для автомобілів, які вже зареєстровані.

В Україні діє декілька законодавчих актів, що звернені на екологічні характеристики функціонування транспортної системи. У 2004 р. розпорядженням КМУ № 37 було затверджено План заходів щодо зменшення негативного впливу автомобільних транспортних засобів на довкілля на 2004–2010 р. Цей документ містить перелік екологічних вимог щодо стандартів якості палива, обсягів викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря, технічних вимог до транспортних засобів. Згідно з Концепцією розвитку транспортно-дорожнього комплексу України на середньостроковий період та до 2020 року передбачається розроблення та впровадження новітніх технологій роботи транспорту, спрямованих на поліпшення охорони навколишнього природного середовища та безпеку роботи транспорту; наголошується на пріоритетності гармонізації екологічних стандартів України з європейськими, розвиток транспортної інфраструктури загальноєвропейського значення.

З метою поліпшення екологічної ситуації та зменшення негативного впливу транспорту на довкілля необхідно розробити та впровадити низку технічних, технологічних і організаційних заходів, серед яких:

· підвищення екологічних вимог до транспортних засобів і

використовуваних палив; технічна та технологічна модернізація транспорту, оновлення рухомого складу; застосування альтернативних видів палива (біопалива);

· розвиток та удосконалення транспортної мережі: МТК, впровадження швидкісного залізничного сполучення, поліпшення експлуатаційного стану автодоріг, будівництво нових швидкісних автомагістралей;

· удосконалення технологій перевезення, оптимізація структури транспортних засобів, раціоналізація вантажо - і пасажиропотоків;

· впровадження прогресивних транспортних технологій (логістики, новітніх інформаційних систем), використання контейнерних та комбінованих перевезень;

· зменшення транспортної перевантаженості окремих магістралей та територій шляхом будівництва кільцевих доріг навколо міст, виведення швидкісних магістралей за межі населених пунктів;

· пріоритетний розвиток громадського пасажирського транспорту у містах.

Необхідно впроваджувати комплексне планування роботи усіх видів транспорту з урахуванням соціально-економічних і екологічних особливостей території, використовуючи переваги транспортних вузлів з одночасним зменшенням екологічного впливу транспорту в них. Ґрунтовного аналізу потребує вплив системи МТК на навколишнє середовище.

Важливе значення має підвищення екологічної безпеки автомобільного транспорту, який здійснює найбільш відчутний вплив на навколишнє середовище. У цьому напрямі слід провести комплекс заходів спрямованих на підвищення екологічної безпеки транспортних засобів, модернізацію й оновлення парку автомобілів відповідно до вимог міжнародних технічних та екологічних стандартів; поліпшення якості традиційних палив, застосування альтернативних джерел енергії; підвищення екологічної безпеки об’єктів інфраструктури, удосконалення автошляхів; оптимізацію та зниження інтенсивності руху у містах, обмеження в’їзду транзитного транспорту великої вантажності.