Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Структура уроку за Махмутовим
Дещо інший підхід до визначення структури уроку пропонує дидактична школа під керівництвом М.І. Махмутова. У матеріалах дискусії «Сучасний урок: сьогодні й завтра», що розгорнулася у 80-их роках минулого століття на сторінках журналу «Радянська педагогіка», ця позиція виростає як альтернативна попередній. Її основою є філософське поняття структури як сукупності елементів, з'єднаних фіксованими зв'язками. Останні потребують наявності в уроці незмінних, фіксованих компонентів, його каркаса, своєрідного «кістяка», на якому тримається все інше. Тут виникає питання, а де ж фіксовані зв'язки (тобто, структура) в концепції І.Я. Лернера? Їх немає, виходить, немає й структури. У якості останньої виступає певний набір ланок навчального процесу, що можна видозмінювати, переставляти і навіть скасовувати складові. Авторам не можна відмовити в логічності поставленого питання. Для усунення зазначеного недоліку вони пропонують розглядати структуру уроку в двох її різновидах: постійну, що характеризується фіксованими зв'язками та повторюється на кожному уроці, та змінну, що змінюється в залежності від цілей уроку, його методичного забезпечення, умов проведення, можливостей вчителя й учнів. У якості постійної в даному підході виступає дидактична структура уроку, що складається з трьох етапів: 1) актуалізації опорних знань і способів діяльності; 2) формування нових знань і способів діяльності; 3) застосування отриманих знань і способів діяльності. Вони реалізуються на кожнім уроці, незалежно від його типу та виду. У якості змінних виступають дві підструктури: методична та логіко-психологічна. Методична підструктура являє собою сукупність методів, якими користується вчитель для реалізації дидактичної структури уроку. Так, для актуалізації опорних знань один учитель проводить опитування, другий – евристичну бесіду, третій – репродуктивну. Варіації методичних сполучень, що використовуються для формування та застосування отриманих знань і способів діяльності, можуть бути різноманітними. У основі логіко-психологічної підструктури уроку лежить логіка засвоєння матеріалу. Вона може бути представлена як логіка репродуктивного засвоєння (сприйняв зрозумів запам'ятав повторив за зразком) і як логіка продуктивного засвоєння матеріалу в процесі вирішення проблемної задачі (застосував у новій ситуації). Як у першому, так і в другому випадку можливі кілька варіантів побудови уроку. При репродуктивному засвоєнні це залежатиме від якості подання матеріалу та мнемічних характеристик (здатності до запам'ятовування) класу, від кількості та видів повторювань, їх змістовного й часового розподілу та ін. При продуктивному засвоєнні логіко-психологічна підструктура уроку залежатиме від типу вибраної проблемності. Так, якщо в основу покласти оцінювальну проблемність, то логіко-психологічна підструктура уроку буде відповідати її етапам: 1) виявлення двох сторін одного протиріччя, в межах якого здійснюється оцінка (правильно – неправильно, добре – погано і т.д.); 2) формування власної думки щодо визначеного питання (я думаю..., я вважаю...); 3) аргументація цієї думки (добір найбільш доказових фактів та суджень на її користь); 4) уміння відстояти свою думку або відмовитися від неї, прийнявши більш переконливу позицію іншої сторони. Якщо ж направити навчання на розвиток теоретичного мислення, то урок необхідно будувати відповідно до етапів пізнавальної проблемності: 1) постановка проблеми; 2) формулювання гіпотези (їх може бути декілька); 3) доказ чи спростування цієї гіпотези (як те, так і інше - продуктивні); 4) перевірка на практиці; 5) висновки. Таким чином, незважаючи на те, що логіка засвоєння в дидактиці величина постійна, з огляду на її складові частини, вчитель має досить велику кількість варіантів побудови уроку. Тому логіко-психологічна підструктура уроку, як і методична, теж буде змінною. Date: 2015-09-02; view: 374; Нарушение авторских прав |