Вікові особливості школярів

Молодші школярі характеризуються достатньо швидким і доволі рівномірним розвитком організму. Збільшується зріст та вага тіла, зміцняються кістяк, відбувається нарощення м’язів, зростають імунні сили, вдосконалюється серцево-судинна та опорно-рушійна системи, розвиваються органи чуття, вдосконалюється робота мозку тощо. Але кожен із цих процесів має особливості, що потребують обов’язкового врахування.

· Кістяк у молодшому шкільному віці швидко росте. Він гнучкий, бо має багато хрящових утворень. Тому, аби не викривився хребет, треба звертати увагу на поставу дитини та, в разі потреби, вчасно її коректувати, не допускаючи фізичних перевантажень і занадто тривалих однотипних занять. Треба дотримуватись оптимального рушійного режиму (фізкультхвилинки на уроках і рухливі ігри на перервах) та обладнати зручне робоче місце школяра як удома, так і в школі.

· М’язи в цілому ростуть, але від загального темпу відстають малі м’язи кінцівок, розвиток яких треба забезпечити постійним тренуванням. Доцільними тут будуть малювання, ліплення, вишивка, еспандер тощо. У зв’язку з ростом м’язів збільшується вага дитини, що попри все коригується ще й харчуванням. Воно повинне бути простим, енергетичним і ні в якому разі не надмірним.

· Інтенсивні обмінні процеси в організмі потребують великої кількості кисню, тобто підвищення пропускної здібності легенів. Тому діти частіше за дорослих дихають і особливе значення для них має чисте повітря. Це вимагає постійного провітрювання приміщень, де знаходяться школярі, чергування занять з прогулянками надворі тощо.

· У цьому віці діти занадто рухливі та непосидющі. Однак дія часто відстає від думки, що спричиняє падіння, розбиті коліна та носи, чим підсилює вкрай небезпечний дитячий травматизм. Аби цьому запобігти, треба гармонізувати діяльність різних сфер (читаючи, відбивати ритм, співати й танцювати одночасно, застосовувати рухливі ігри на точність виконання вправ та їх змістовну комплексність тощо).

· У дітей добре розвинені всі органи чуття, але особливої уваги в цьому віці потребують зорові процеси. Це пов’язане з еластичністю кришталика, що при поганому освітленні та невірній позі під час читання та письма спричиняє підвищення очного тиску, порушує чіткість зображень та провокує короткозорість. З метою запобігання зазначеного треба неухильно дотримуватись санітарно-гігієнічних норм організації навчального процесу.

· Розвиток мозку характеризується збільшенням лобних доль, які відповідають за роботу другої сигнальної системи. Відбувається вдосконалення аналітико-синтетичної функції кори великих півкуль та ускладнюється діяльність центральної нервової системи.

Це дає змогу в якості провідної діяльності, внаслідок якої формуються вікові новоутворення, визначити навчальну. Саме в ній найбільш інтенсивно розвиваються всі психічні процеси та функції.

· Росте швидкість сприймання. Воно характеризується своєю цілісністю, стає більш довільним і цілеспрямованим.

· Розвивається уява, що відбувається шляхом створення внутрішніх образів, фантазування, читання та складання казок, перенесення функцій живих систем на неживі предмети тощо. Цей процес відбувається в напрямку від репродуктивних форм до творчих.

· Переважає дослівнезапам’ятовування, важливе для поповнення словникового запасу та традуктивного (за аналогією) засвоєння культури спілкування та мовлення. Збільшується його міцність, точність, обсяг. Зростає доля довільного запам’ятовування, що найбільш ефективно відбувається під час активної розумової діяльності. Це спонукає до цілеспрямованого засвоєння мнемічних прийомів ефективного запам’ятовування матеріалу та спрямовує навчання на формування логічної пам’яті, (що зберігає в свідомості логічно пов’язані події, факти, деталі й ін.), спираючись на афективну (емоційну) пам’ять.

· Превалює практичне, предметно-образне мислення («ти прийшов до мене з привітом, так давай його сюди»), спираючись на яке треба розвинути інші його різновиди (аналітичне, теоретичне, абстрактне тощо). Цілісне бачення предметів і процесів і добре розвинена уява спонукають у цьому віці до наступного кроку в розвитку мислення – розподіл цілого на частини, виділення головного, дослідження причинно-наслідкових залежностей тощо.

· Розвиток усного (внутрішнього та зовнішнього) і писемного мовлення розширяє обрії пізнання світу та себе в світі, збагачує словниковий запас, забезпечує варіативність його використання. Відпрацювання механізмів говоріння та письма сприяє розвиткові мовленнєвого апарату й руки, що напряму впливає на розумовий розвиток дитини (як дитина мислить, так вона й говорить, і навпаки, як вона говорить, так і мислить) та формування її мозку (зв’язок лівої руки з роботою правої півкулі, а правої – з роботою лівої півкулі). Період навчання в молодших класах є сенситивним для одночасного засвоєння кількох мов.

· Мимовільна увага домінує в цьому віці над довільною. Дітей більше приваблюють яскраві кольори, щось несподіване та незвичайне.

· Емоційна сфера молодших школярів дуже вразлива. Діти щиро відгукуються як на позитивні впливи, так і на негативні. Але коли перші спонукають їх до розвитку, то другі пригнічують його. Тому дуже важлива позитивна атмосфера педагогічної взаємодії, постійна підтримка кожного учня та відчуття любові. Емоційний фон у дитячий спільноті повинен бути радісним, дружнім, приваблюючим.

· Вольова сфера дітей у цьому віці розвинена недостатньо і потребує систематичних зусиль, спрямованих на формування самостійності, наполегливості, витримки, впевненості в своїх силах тощо. Формування механізмів довільного регулювання поведінки повинне гармонізувати процеси активізації та гальмування особистісних проявів.

Соціальний розвиток молодших школярів іде шляхом «від індивідуалізму до колективізму». Їх треба вчити співвідносити свої бажання, прагнення та дії з іншими дітьми, формувати почуття дружби, товариськості, обов’язку, гуманності тощо. Головним авторитетом молодших школярів є вчитель, а взірцем для наслідування – відмінники. Товаришування дітей у цьому віці зумовлюється, в основному, зовнішніми обставинами. У своїх стосунках вони підсвідомо відтворюють ставлення вчителя до однокласників. Це вимагає підвищеної уваги вчителя до своїх слів, відношень, пропозицій. Вони повинні прогнозувати краще, підкреслювати позитивні сторони вихованців, ставитись до всіх дітей з любов’ю та вимогливістю.

Задача-домінанта для молодших школярів, вирішення якої спрямоване на досягнення головної цілі людського існування – ПРОЖИТИ ЖИТТЯ, ГІДНЕ ЛЮДИНИ: формування соціально-ціннісного ставлення до норм сучасної культури, що базується, доповнює і коригує якість вирішення задачі-домінанти попереднього вікового періоду (формування ціннісного відношення до природи як до людської домівки) [7,99].

Підлітковий вік охоплює період розвитку дитини від 10-11 до 15-16 років. Його ще називають перехідним, бо в цей час відбувається перехід від дитинства до дорослості. Тому в характеристиках цього періоду можна знайти ознаки як попередньої, так і наступної вікових груп. Педагоги цей вік називають «важким», суперечливим, некерованим тощо. Це зумовлено нерівномірністю та суперечливістю розвитку підростаючої людини в зазначені роки. Але, незважаючи на це, середній шкільний вік – це період інтенсивного розвитку і вдосконалення дитини.

Фізичний розвиток підлітків іде диспропорційно. Так, при досить інтенсивному збільшенні м’язів, рості та зміцненні кістяка, від загальних темпів відстає ріст грудної клітини (зовні: непропорційно довгі кінцівки та вузькі плечі). Це завадить збільшенню фізичних навантажень, які потребують такої кількості кисню, яку не в змозі пропустити здавлені в грудній клітині легені. Потреба в підсиленні навантажень є, тому слід не відмовлятися від них, а грамотно дозувати, перемежовуючи відпочинком і наповнюючи позитивними емоціями. Підсилення обмінних процесів у організмі також потребує великої кількості кисню, тому дихання підлітків прискорене (часте й неглибоке). У цих умовах велике значення має кисневе наповнення повітря, його чистота та здатність підлітків до дихальної саморегуляції. Наявність хрящових утворень у хребтіпотребує контролю та самоконтролю постави й рухового режиму. Серцево-судинна система характеризується диспропорцією між ростом серця та зміною діаметру кровоносних судин, внаслідок чого підсилюється кров’яний тиск (функціональна гіпертонія), що спричиняє втомлюваність, головний біль, погіршення пам’яті, розосередження уваги тощо. У зв’язку зі статевим дозріванням підсилюється робота щитовидної залози та гіпофіза, що спричиняє емоційну нестабільність, різку зміну настроїв, дратівливість, неврівноваженість тощо. Вага мозку в підлітків майже дорівнює показникам дорослої людини. Домінує розвиток суто людських його ділянок (лобні, скроневі та тім’яні), відбувається внутріклітинне вдосконалення кори головного мозку, збагачуються асоціативні зв’язки між різними його ділянками, завдяки чому відбувається багатоканальне сприйняття інформації. (Підлітка цікавить не тільки те, що говорять, а й хто говорить, як говорить, для чого це робиться).

Психічний розвиток підлітківспонукається інтенсивним становленням вищої нервової діяльності, досконалішими стають гальмівні процеси, розвивається друга сигнальна система, посилено формуються нові динамічні стереотипи. Все це відтворюється в розумовій активності дітей. Основною лишається навчальна діяльність, але провідною стає спілкування. Удосконалюється сприйняття. Воно стає більш плановим і різнобічним, але ще не досягає повного розвитку. На його якість крім характеристик предмета, що сприймається, впливає й інтелектуально-емоційний стан підлітка: зацікавленість, ставлення, мотивація тощо. Пам’ять набуває більшої логічності, довільності та керованості. Підлітки добре засвоюють мнемічні прийоми запам’ятовування, проявляють інтерес до формування культури розумової праці. Розширюються їх пізнавальні інтереси, більш вибірковою стає зацікавленість навчальними предметами. У підлітковому віці провідною характеристикою мислення стає його критичність. За її допомогою формуються механізми адекватного оцінювання навколишніх, але, на жаль, це недостатньо стосується своєї особи. Підлітки «ловлять» невідповідності, цінують гумор, уміють посміятися. Вони цікавляться причинно-наслідковими зв’язками, потребують логічних обґрунтувань вимог, що ставлять до них дорослі, відкрито відстоюють свою позицію. Їх мовленнєвий розвиток має явно виражену комунікативну спрямованість. У здатності влучно користуватися словом підлітки вбачають свою інтелектуальну силу та ознаку авторитету серед інших. Мова є каналом вдосконалення їх розумової діяльності, тому дуже важливо звертати увагу на її наповнення, очищення від брутальності та слів-паразитів. Ігрова діяльність зберігає своє значення, але змінює пріоритети. На перше місце виходять ігри-театралізації (показати себе) та ігри-змагання (випробувати себе) – спортивні, інтелектуальні тощо.

Емоційна сфера підлітків досить напружена. Вона характеризується вразливістю, нестабільністю, максималізмом. Підлітки надто емоційно сприймають стосунки з однолітками та дорослими (друг-ворог), вони не визнають компромісів, бувають категоричними та жорстокими. У цьому віці з’являються міжгендерні вподобання, закоханість, проявлення якої не завжди носить адекватний характер («проявлення навпаки»). Це потребує уважного та делікатного ставлення педагогів до підлітків та їх проблем.

Вольова сфера характеризується усвідомленістю (зникає навіюваність) дій і вчинків. Зростає здатність до подолання труднощів, проявляється рішучість та наполегливість у досягненні мети, зміцняється сила волі. Підсилюється інтерес до вольових проявів своєї особистості. Але не завжди підлітки в змозі наповнити вольові механізми доцільним змістом. Так, аби довести свою сміливість, вони стрибають із даху, щоб довести терплячість – випалюють певні символи на тілі, щоб довести силу – б’ють слабких тощо. Підлітку буває байдуже, захищати чи нападати, головне – довести, що він не боягуз. Якщо при цьому превалюють негативні прояви, то вони засвідчують, що у вихованні відсутні умови для задоволення потреби у випробуванні сили та проявленні здібностей, немає соціально значущих цілей та відсутня цілеспрямована робота з виховання вищих моральних мотивів поведінки. Якщо цей нестаток вчасно не поповнити позитивом, то створяться небажані стереотипи, долати які в майбутньому буде дуже важко.

Соціальний розвиток підлітківхарактеризуєтьсязміною авторитетної домінанти. Тепер більш за все вони цінують думку однолітків, друзів, а основною задачею підліткового спілкування стає прагнення знайтисвоє місце серед собі подібних. Стосунки підлітків з дорослими відходять на задній план, поступаючись місцем міжособистісному спілкуванню з однолітками. Потреба в дружнім спілкуванні спонукає свідоме ставлення до дружби, глибоке її мотивування, змістовність і стійкість дружніх відносин. Середній шкільний вік становить собою сенситивний період для товариського угрупування дитячої спільноти, розвитку колективістської спрямованості особистості та формування колективу. Якщо цього не відбувається в організованому порядку, то діти угруповуються за самостійно обраними пріоритетами, які нерідко бувають асоціальними.

Потреба порівнювати себе з іншими, розібратися в своїх почуттях і переживаннях спонукає до розвитку самосвідомості та самооцінки, підсилює інтерес до себе. Це потребує формування механізму адекватної самооцінки, бо, на жаль, частіше за все підлітки переоцінюють себе та недооцінюють інших, або, навпаки, недооцінюють себе (від чого страждають) та переоцінюють інших (яким спочатку заздрять, а потім ненавидять). Обидва варіанти потребують педагогічного втручання. У навчанні це наголошує на пріоритетному використанні оцінювальної проблемності, у вихованні – на відпрацюванні та презентації само- і взаємооцінки (ведення щоденника, обговорення наслідків виконаної справи, заповнення «абетки побажань», укладення програми самовдосконалення тощо).

У цьому віці спостерігається конфлікт статусу і домагань. Підліткові хочеться значно більше, ніж «можеться». Причини ж своїх негараздів він, як правило, вбачає в зовнішніх умовах та сторонніх впливах. Його характеризує суб'єктивне почуття дорослості як готовності бути повноправним членом дорослої спільноти, прагнення до самостійності, бажання звільнитися від дріб'язкової опіки, але для цього не вистачає адекватних засобів. Підлітки прагнуть протиставити себе соціальній реальності, що ґрунтується на нормах дорослих, і в той же час хочуть дорослого сприйняття своєї особи та спілкування зі старшими «на рівних». Вони цілеспрямовано шукають і знаходять батьківський і вчительський негатив, вивільняючи п’єдестал для нових кумирів, у якості яких виступають узагальнені образи романтичних героїв (кінозірок, співаків, спортсменів тощо) або реальних осіб, бонус яких значно підвищується за рахунок емоційно-особистісного ставлення до них (закоханості, наприклад, або страху перед фізично сильнішим).

Соціальні ролі підлітків характеризуються гендерним розгалуженням. Дівчинка-підліток – це маленька жінка, що звертає велику увагу на зовнішність, підсвідомо кокетує з представниками протилежної статі, в її портфелі з’являється люстерко, вона прагне на сцену (показати себе). Велике значення для неї мають подруги, таємниці, уособлення, емоційні реакції та альтернативні стани (любов-ненависть, вірність-зрада, самопожертва-жорстокість тощо). Чого не скажеш про підлітка-хлопця. Він продовжує бути по-дитячому відвертим, насміхається над закоханістю, бешкетує. Копіюючи дорослих, він насамперед відтворює зовнішні, найбільш гучні прояви чоловічої поведінки. На жаль, це паління, брутальні висловлювання, бійки з приводу та без нього (за компанію). Серйозні почуття для хлопців-підлітків ще попереду, а перші їх прояви блокуються відчуттям сорому та зухвалості.

Вікова задача-домінанта виховання дітейсереднього шкільноговіку: формування образу гідної людини та його співставлення з особистим «Я».

Рання юність (від 15 до 18 років) охоплює період навчання школярів у старших класах, коли мета життя та навчання виходять за межі шкільної дійсності. Вони спрямовані на професійне й родинне (сімейне) майбуття.

Фізичний розвиток старшокласників у порівнянні з попереднім періодом гармонізується. Зникають диспропорції в розвитку опорно-рухового апарату, в функціонуванні серцево-судинної та дихальної систем. Підвищується фізична витривалість і працездатність організму. Рухи стають впевненими та пластичними, тілесна конституція (особливо обличчя) - специфічно-індивідуальною. Завершується статеве дозрівання, нормалізується діяльність ендокринної системи, врівноважується вдача. Таким чином, рання юність становить собою період відносно спокійного біологічного розвитку організму, більш ритмічної його життєдіяльності, збільшення фізичної сили та витривалості. Внаслідок цього основні показники розвитку організму на час закінчення школи сягають показників дорослої людини.

Психічний розвиток юнаків характеризується якісними змінами всіх показників психічної діяльності, що лежать в основі формування особистості, і закріплюються як її властивості.

Мислення виходить на рівень теоретичного узагальнення, коли наукові поняття стають не лише предметом вивчення, а й інструментом пізнання, аналізу та синтезу реальних і абстрактних (теоретичних) систем. Зростає потреба в науковому обґрунтуванні та доведенні положень, думок, висновків, коли критеріями їх істинності виступають не конкретні факти, а логічні докази. На перший план виступають питання усвідомлення сенсу буття. Провідною ознакою мислення стає його логічність, аргументованість суджень та інтерес до філолофсько-етичних і екзистенціальних проблем (життєвого призначення, честі, гідності, любові, дружби тощо). Самосвідомість пов'язана з якісною оцінкою своєї особистості в аспекті конкретних і життєвих устремлінь.

Мовлення старшокласників ускладнюється за змістом і структурою, збагачується новими термінами. Удосконалюються мовні засоби передачі думок, використовуються літературні норми вербального спілкування.

Вдосконалюється спостережливість, юнаки помічають значно більше, можуть систематизувати свої спостереження за певними ознаками (головне-другорядне, суттєве-несуттєве, ділове-особисте, внутрішнє-зовнішнє тощо). Розвивається самоспостереження (погляд на себе збоку та зсередини). Вони заглиблюються в свій внутрішній світ, аналізують його, зіставляють наслідки своїх спостережень з думками однолітків та дорослих, з літературними героями та кумирами.

Розвивається репродуктивна і творча уява, мрійливість набуває реалістичних відтінків, співвідноситься з можливостями життя, прогнозує майбутнє. Довільна пам’ять домінує над мимовільною, підсилюється логічне запам’ятовування, відбувається спеціалізація та раціоналізація цього процесу.

Емоційна сфера старшокласників збагачується завдяки новим переживанням, пов’язаним не лише з конкретними предметами, а й завдяки новим станам, відношенням, прагненням, діяльності тощо. Рання юність – то пора першого кохання. Інтимні переживання юнаків наближаються за своєю формою до почуттів дорослої людини, а за емоційною напруженістю навіть перебільшують їх. Значне місце займають почуття, пов'язані з інтимною сферою людських стосунків. Часто це період першого досвіду статевих відносин, що потребує своєчасної якісної просвіти та певного статевого виховання як дівчат, так і хлопців, спрямованого на підвищення відповідальності за свої дії та їх наслідки.

Вольова сфера керується самосвідомістю і здатністю до самостійного більш віддаленого цілепокладання. Зміцняється сила волі, наполегливість, витримка, здатність до самоконтролю. Збагачується мотиваційна база вольових дій, здатність до критичного їх аналізу, що виявляється в розсудливості та самовладанні. Зменшується навіюваність і імпульсивність.

Соціальний розвиток старшокласників характеризується спрямованістю в майбутнє. Це час професійного самовизначення та прогнозування майбутнього родинного благополуччя. У зв’язку з виникненням життєвих планів формується вміння підпорядковувати свою поведінку конкретним цілям майбутнього самостійного життя, змінюється мотивація діяльності. Приймається рішення щодо подальшої освіти та роботи. Це накладає відбиток на самосвідомість і коло спілкування, розширюючи сферу потенційних контактів і суб'єктів соціальної оцінки. На перше місце виступає відповідальність перед собою, почуття обов’язку, ідейні переконання та моральні принципи, що стають провідними в повсякденному житті. Багато якостей особистості починають здобувати виразне соціальне звучання.

У стосунках з дорослими на перше місце виходить рівноправність. Проте можливість конфліктів не зникає. Найчастіше вони виникають внаслідок нерозуміння останніми того, що в дитині відбулися докорінні зміни. Молодих людей вже не вдовольняє надмірне опікування та обмеження свободи, дратує нав’язування консерватизму та неадекватні виховні впливи. З іншого боку, їх також лякає свобода, до якої вони ще не готові, що може спричинити більше лиха, ніж добра. Тому адекватне спілкування зі старшокласниками повинне будуватись поступово та планомірно, починаючи з попередніх вікових періодів.

Задача-домінанта цього періоду полягає в формуванні життєвої позиції як загального ставлення до життя. Її вирішеннястановить собою наступну щаблину в досягненні цілі людського існування – ПРОЖИТИ ЖИТТЯ, ГІДНЕ ЛЮДИНИ – і базується на якісному відпрацюванні задач-домінант попередніх вікових періодів.

Взаємозв’язок між розглянутими категоріями педагогіки (навчання, виховання, освіта і розвиток) можна подати наступною логічною схемою:

Навчання + Освіта Розвиток