Аналіз карт гідроізогіпс

Аналіз карт гідроізогіпс дозволяє скласти коротку гідрогеологічну характеристику ділянки. По карті гідроізогіпс можна визначати: 1) напрямок руху ґрунтових вод на заданій ділянці; 2) глибину залягання ґрунтових вод у будь-якій точці чи на будь-якій ділянці; 3) уклон ґрунтового потоку; 4) характер взаємозв'язку ґрунтових вод з поверхневими; 5) умови живлення і розвантаження ґрунтових вод.

Напрямок руху ґрунтових вод беруть по нормалі до двох суміжних гідроізогіпс. Рух води спрямований від більш високих позначок рівня до більш низьких (рис. 2.2.3).

Глибину залягання ґрунтових вод у будь-якому заданому пункті визначають по різниці позначок горизонталі поверхні і гідроізогіпси.

Рис. 2.2.3 – Схема інтерполяції методом трикутників:

1 – гідроізогіпса та її позначка; 2 – свердловина, її номер та абсолютна позначка рівня; 3 – напрям руху ґрунтових вод.

Уклон потоку підземних вод для будь-якої ділянки обчислюють діленням різниці позначок гідроізогіпс на найкоротшу відстань між ними, узятого в масштабі карти:

, (2.2.2)

де I – уклон потоку підземних вод;

H₁ – H₂ – різниця позначок гідроізогіпс, м;

l – най коротша відстань між гідроізогіпсами, м.

Зв'язок ґрунтових вод з поверхневими встановлюють за характером сполучення гідроізогіпс з рікою. У природі спостерігаються два основних випадки: перший – ґрунтові води живлять поверхневі (рис. 2.2.4 а), другий – поверхневі води живлять ґрунтові (рис. 2.2.4 б). Крім того, ріки можуть одночасно живити і дренувати ґрунтові води (рис. 2.2.4 в).

Рис. 2.2.4 – Схема зв'язку ґрунтових вод з поверхневими:

А – ріка дренує ґрунтові води, Б – ріка живить ґрунтові води, В – ріка живить і дренує ґрунтові води.

За співвідношенням і характером зміни гідроізогіпс можна одержати уявлення про потік ґрунтових вод. Наприклад, ділянки замкнутих гідроізогіпс з високими позначками вказують на положення вододілів ґрунтових вод, де умови живлення найбільш сприятливі. Зони з нульовою глибиною до води вказують на ділянки виходу підземних вод на поверхню землі. Якщо на шляху руху потоку сильноводопроникні породи змінюються слабоводопроникними, гідроізогіпси збігаються, тому що поверхня ґрунтових вод має більший уклон. При надходженні ґрунтових вод зі слабоводопроникного в сильноводопроникний горизонт гідроізогіпси розташовуються рідше. Згущення гідроізогіпс може вказувати також на зменшення товщини водоносного горизонту і на дренувальний вплив рік і озер.