Методи контролю. Засоби діагностики успішності навчання:опитування під час занять (індивідуальне, фронтальне, вибіркове

Засоби діагностики успішності навчання: опитування під час занять (індивідуальне, фронтальне, вибіркове, суцільне, експрес), тестові завдання до окремих тем навчального курсу, тести для модульних робіт, індивідуальні завдання, аудиторні і домашні контрольні роботи, підготовка рефератів і наукових доповідей.

Форма підсумкового контролю успішності навчання: залік

Поточний контроль – проведення семінарських занять, відпрацювання академічних заборгованостей.

Поточний контроль під час проведення семінарських занять передбачає перевірку рівня засвоєння знань, умінь і навичок студентом з кожної окремої теми модуля навчальної дисципліни. Прозорість оцінювання рівня знань студентів забезпечується чіткими критеріями.

Конкретна кількість балів за роботу студентів під час семінарських та практичних занять визначається керівником заняття.

Результати поточного контролю під час проведення семінарських та практичних занять заносяться науково-педагогічним працівником до журналу обліку відвідування занять курсантами студентами та їх успішності.

Модульний контроль – визначає якість виконаної студентом навчальної роботи з певного навчального (змістового) модуля та оцінюється за сукупними підсумками поточної успішності, включаючи виконану індивідуальну, самостійну та модульну контрольну роботу.

Підсумковий контроль – виставляється як сума балів з усіх модулів навчальної дисципліни та обраховується, як правило, як середнє арифметичне складових модулів. По закінченню вивчення навчальної дисципліни студент складає семестровий іспит.

Критерії оцінки успішності навчання

За результатами підсумкового контролю студент має проявити:

на оцінку “відмінно”

- розуміння і розкриття у повному обсязі досліджуваної теми;

- вільне володіння спеціальною науковою термінологією у даній галузі знань та загальнотеоретичним понятійно-категоріальним апаратом;

- вірне розуміння предмета наукового дослідження і методологічних підходів даної галузі знань та їх місця в системі методологічних засобів теоретичної юриспруденції;

- чітке розуміння і вільне володіння теоретичними положеннями даної галузі знань і їх системними зв’язками в комплексі загальнотеоретичних юридичних наук;

- уміння пов’язувати теоретичні постулати з нормативними положеннями чинного законодавства та виявляти їх можливі колізії;

- уміння інтерпретувати теоретичні положення відповідно до проблем юридичної практики і виробляти конкретні пропозиції щодо її покращання;

- здатність виокремлювати наукові проблеми в межах проблематики навчального курсу та пропонувати шляхи їх розв’язання;

- володіння основами наукового прогнозування;

на оцінку “добре”

- недостатньо повне розкриття теми;

- несуттєві помилки у визначенні понять і категорій, які кардинально не змінюють сутність викладеного питання;

- недостатньо чітке пояснення специфіки предмета і наукової методології даної галузі знань;

- труднощі у проведенні зв’язків теоретичних знань з юридичною практикою;

- допущені помилки у нормативному ілюструванні теоретичних положень;

- неповноту володіння теоретико-методологічним інструментарієм у розв’язанні практичних завдань;

на оцінку “задовільно”

- розуміння вивченого матеріалу на рівні основних положень лекційного курсу;

- наявність однієї-двох суттєвих помилок у визначенні понять і категорій;

- нечітке, таке, що потребує постійних уточнень, викладення навчального матеріалу;

- виникнення значних труднощів у інтерпретації науково-теоретичних положень щодо юридичної практики;

- значні труднощі у констатації проблем юридичної науки і практики у даній сфері;

на оцінку “незадовільно”

- нерозкриття теми;

- повне нерозуміння змісту наукових понять і категорій;

- наявність значної кількості суттєвих помилок, які спотворюють наукову картину досліджуваної проблеми;

- нездатність до проведення предметних смислових зв’язків між правовою наукою і юридичною практикою.

10. РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ СТУДЕНТИ

Для заліку

ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ: НАЦІОНАЛЬНА ТА ECTS