Білет 22

22.1. Склад Е правопоруш. 1) суб’єкт – фізична чи юрид. особа. Серед юридичних осіб — це виробничі підприємства, проектні установи, державні органи тощо. Часто суб’єктами Е правопоруш.,особливо адміністративних, є посадові особи. Відповідно до чинного з-ва адміністративна і кримінальна в-ть фізичних осіб за Е правопоруш. настає з 16-річного віку. У порядку цивільного судочинства громадяни несуть обмежену в-ть з 14 до 18 років, повну — з 18 років. Багато екологічних правопорушень можуть бути вчинені лише спеціальним суб’єктом, тобто особою, що наділена спеціальними правами й обов’язками в галузі здійснення функцій, завдань, видів діяльності, пов’язаних з природокористуванням чи іншою діяльністю, що впливає на довкілля. 2) об’єкт – суспільні відносини з раціонального використання природних ресурсів, охорони НПС, забезпечення Е правопорядку і безпеки населення; 3) суб’єктивна сторона- вина у формі умислу чи необережності. В-ть без вини можлива у випадку, коли відшкодовується шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки. 4) об’єктивна сторона: а) протиправне діяння, що порушує вимоги Е з-ва; б) шкода (загроза шкоди) навколишньому природному середовищу або здоров’ю людини; в) причинний звязок між діянням і шкідливими наслідками.

22.2. Правове регулювання рибальства та рибного господарства. Рибальство — один з основних видів користування об’єктами тваринного світу, метою якого є одержання різноманітних видів харчової, кормової, технічної та медичної продукції для задоволення потреб населення і народного господарства.У сучасному розумінні рибальством охоплюється процес вилучення (вилову, добування, збирання) не лише риб, а всіх водних живих ресурсів, тобто організмів, життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. Ведення рибного господарства здійснюється у рибогосподарських водних об’єктах, до яких належать канали, водосховища, озера, ріки, моря, включаючи води континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони Укр. і інших держав. При промисловому добуванні водних живих ресурсів, крім дозволу, користувачі повинні мати: — у виключній (морській) економічній зоні Укр. та за її межами — рибальський квиток, який видається на судно; — у рибогосподарських водних об’єктах Укр. рибалки повинні мати посвідчення, а посадові особи, відповідальні за вилучення ресурсів, — промислові квитки і талони встановленого зразка. За відсутності наведених юридичних документів рибальство вважається незаконним і передбачає відповідні види юрид. в-ті винних осіб.

22.3 Правова охорона НПС в сільському господарстві. Сільське господарство — найбільш активна галузь, де взаємодіє суспільство і природа. В умовах сучасної системи сільського господарства можна виокремити два напрямки природоохоронної діяльності: охорона НПС і всіх його елементів від негативного впливу сільськогосподарського виробництва та охорона сільського господарства від шкідливого впливу антропогенного навколишнього середовища.Основними природними об’єктами, які зазнають негативного впливу в сільському господарстві, є землі сільськогосподарського призначення, якими визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. Одним з найважливіших заходів є обмеження використання цих земель для цілей, не пов’язаних з сільським господарством. Земельний кодекс Укр. закріплює правовий режим для особливо цінних земель. Згідно зі ст. 150 ЗК Укр. вилучення цих земель для несільськогосподарських потреб не допускається.