Прикметникові та дієприкметникові суфікси

а) -н(ий) в більшості якісних і відносних прикметників: дружний (спів), західний, мільйонний, принадний, фабричний.

б) -н(ій) в небагатьох прикметниках (переважно відносних), в усіх прикметниках прислівникового та іменникового походження після ж, ш: братній, всесвітній, городній, давній, житній, незабутній, освітній, пізній, ранній, самобутній, суботній, хатній; ближній, вчорашній, давнішній, домашній, дорожній.

в) -ин (-їн) у присвійних прикметниках, утворених від іменників І відміни (крім й): баба — бабин, Галя — Галин, свекруха — свекрушин, тітка — тітчин, Марія — Марин, Софія Софіїн.

Це треба знати!

Приголосні г, к (шк), х перед суфіксом -ин змінюються на ж, ч (щ), ш: Ольга — Ольжин, дочка — доччин, Мелашка — Мелащин, сваха — свашин.

г) -ин(ий), -ичн(ий), -ист(ий) пишуться після твердих приголосних: бджолиний, голубиний, історичний, класичний, променистий, урочистий.

ґ) -ічн(ий) після м’яких приголосних: академічний, анархічний.

д) -їн(ий), -їст(ий), -їчн(ий) — після голосних та апострофа: героїчний, двоїстий, зміїний, солов'їний.

е) -ев(ий) уживається після м’яких або шиплячих приголосних, якщо наголос падає переважно на основу слова: березневий, грушевий, овочевий, ситцевий.

є) -єв(ий) пишеться після м’яких н, т або й: алюмінієвий, дієвий, життєвий, значеннєвий, суттєвий.

ж) -ов(ий) вживається в прикметниках, якщо перед ним стоїть твердий приголосний або шиплячий (ж, ч, ш, щ), м’який приголосний або й: вітровий, казковий, кварцовий, палацовий, святковий, службовий, бойовий, гайовий, грошовий, дійовий, дощовий, життьовий, крайовий, нульовий, речовий, стильовий.

Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів -ов-, -ев- (-єв-) у присвійних прикметниках жін. і середн. роду: майстрова, майстрове; Петрова, Петрове; робітникова, робітникове; Андрієва,Андріеве; кобзарева, кобзареве; скрипалева, скрипалеве; сторожева, сторожеве.

У відповідних присвійних прикметниках чоловічого роду суфікси -ов-, -ев- (-ев-) чергуються з -ів- (-їв-): Василева — Василів, майстрова —майстрів, Олексієва — Олексіїв.

з) -уват(ий) (а після м’яких приголосних -юват(ий)) уживається в прикметниках на позначення певного вияву ознаки: горбуватий, круглуватий, синюватий, темнуватий, а також на виявлення невеликої міри властивості, схильності до чогось, позначуваної іменниковою основою: дуплуватий, злодійкуватий, остюкуватий, піскуватий.

и) -оват(ий) уживається в прикметниках, якщо наголос падає на о: плискОватий, стовбОватий.

і) -овит(ий) уживається на означення високого ступеня вияву ознаки: гордовитий, грошовитий, талановитий.

й) Прикметникові суфікси -анн(ий), -енн(ий), які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома н: невблагАнний, нездолАнний, неоцінЕнний, несказАнний, нескінчЕнний, страшЕнний (але жаданий). Подібні прикметники завжди мають наголос на суфіксі, що відрізняє їх від дієприкметників, утворених від дієслівних коренів за допомогою суфіксів -ан(ий), -ен(ий): бАжаний, незлІчений, неоцІнений, неподОланий, нескАзаний, нескІнчений.

к) У прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів -н(ий), -н(ій) викликає подвоєння н: знаменний, осінній, плинний,ранній, туманний.